Відкрите страхове акціонерне товариство "Інгосстрах" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (відповідач 1) та Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (відповідач 2) про визнання недійсними виданих відповідачу 2 свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 та зобов’язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 недійсними повністю.

Крім того, позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 до вступу рішення в законну силу використовувати знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936, передавати право власності або право користування на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936 будь-яким третім особам, подавати до відповідача 1 будь-які заявки на реєстрацію будь-яких знаків для товарів і послуг, що містять позначення "ІНГОССТРАХ"; заборонити відповідачу 1 до вступу рішення в законну силу вчиняти будь-які дії по реєстрації будь-яких знаків для товарів і послуг, що містять позначення "ІНГОССТРАХ", а також договорів про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936, включаючи ліцензійні договори.

В процесі розгляду справи відповідачем 2 було подано клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі судом відхилено. Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" передавати право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 119934, 119935, 119936, в іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду від 04.06.2010, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про відмову у припиненні провадження у справі та припинити провадження у цій справі.

Також, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду від 04.06.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 відмовлено Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 в частині відмови припинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" на ухвалу Господарського суду від 04.06.2010 про вжиття заходів до забезпечення позову з призначенням до розгляду на 31.08.2010.

Ухвалою в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010, за заявою судді Вербицької О.В., продовжено строк вирішення спору у справі № 39/124 на один місяць.

В судовому засіданні 31.08.2010 представник відповідача 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив ухвалу суду від 04.06.2010 – скасувати.

Представник позивача просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Представник відповідача 1 в засідання суду не з’явивсь, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України був повідомлений своєчасно та належним чином. Колегія суддів, заслухавши думку представників позивача та відповідача 1, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 1.

Частиною 5 ст. 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними повністю, виданих відповідачу 2 свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936, та зобов’язання відповідача 1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №№ 119934, 119935, 119936 недійсними повністю.

Позовні вимоги обгрунтовано, зокрема, тим, що знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 119934, 119935, 119936 є неохороноздатними, оскільки вони схожі настільки, що їх можна сплутати з фірмовим найменуванням позивача, і вони можуть вводити в оману щодо послуг або особи, яка надає такі послуги.

Також, позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 до вступу рішення в законну силу використовувати знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936, передавати право власності або право користування на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936 будь-яким третім особам, подавати до відповідача 1 будь-які заявки на реєстрацію будь-яких знаків для товарів і послуг, що містять позначення "ІНГОССТРАХ"; заборонити відповідачу 1 до вступу рішення в законну силу вчиняти будь-які дії по реєстрації будь-яких знаків для товарів і послуг, що містять позначення "ІНГОССТРАХ", а також договорів про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 119934, 119935, 119936, включаючи ліцензійні договори.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2010 клопотання відповідача 2 клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено Закритому акціонерному товариству "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" передавати право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 119934, 119935, 119936, в іншій частині клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишено без задоволення.

Задовольняючи частково клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції врахував пов’язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За своєю правовою природою забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, як правило – позивача у справі.

Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору та конкретних обставин справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Проаналізувавши матеріали справи та правомірність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд, виносячи оскаржувану ухвалу, правомірно взяв до уваги, що у разі передачі відповідачем 2 права власності на спірні знаки іншій особі, суд буде зобов’язаний залучати до участі у справі нового відповідача (власника свідоцтв на знаки для товарів і послуг), а у разі передачі прав на спірні знаки фізичній особі - припинити провадження у справі.

Апеляційним господарським судом враховується та обставина, що обраний господарським судом спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Таким чином, вжитий судом захід до забезпечення позову, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали від 04.06.2010 про часткове задоволення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд врахував всі істотні обставини справи, наявні в ній документи, а доводи апеляційної скарги правомірність дій суду першої інстанції не спростовують. Інших аргументів на обґрунтування вимоги апеляційної скарги, особою, якою вона подана, не надано.

На підставі викладеного, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" не підлягає задоволенню, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 у справі № 39/124 – відсутні.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 у справі № 39/124 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" – без задоволення.