Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівхімпром" (ТОВ "Чернігівхімпром") про зобов'язання відповідача продовжити на один рік договір № 6/07 від 11.09.2007 р., укладений між сторонами.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає таке. Не зважаючи на те, що укладений між сторонами договір № 6/07 від 11.09.2007р. припинив свою дію з 31.10.2008 р., він має бути подовжений з урахуванням вимог п. 5.6 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, відповідно до якого товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років.

Позивач зазначає, що ТОВ "УНСП "Ліс-Біоенергія" добросовісно виконувало умову договору № 6/07 від 11.09.2007 р. щодо зберігання товару на митному ліцензійному складі, належному відповідачу. Плата за зберігання вносилась своєчасно та у повному обсязі. Позивач і в подальшому готовий здійснювати оплату за зберігання, проте відповідач відмовляється подовжити строк дії договору. В умовах фінансової нестабільності на ринку, додаткових коштів на розмитнення ввезеного товару, який передано на зберігання до митного ліцензійного складу ТОВ "Чернігівхімпром", у позивача немає.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, вважаючи позов ТОВ "УНСП "Ліс-Біоенергія" таким, що не підлягає задоволенню, оскільки договір № 6/07 від 11.09.2007р. припинив свою дію 30.11.2008 р. Про намір позивача продовжити дію договору ТОВ "Чернігівхімпром" дізналося лише з цього позову.

Відповідач повідомляє, що позивач вводить суд в оману, коли стверджує у позові, що ним добросовісно виконувались умови договору № 6/07 від 11.09.2007р., зокрема, про відсутність заборгованості з оплати послуг складу, підтвердженням чого є позов ТОВ "Чернігівхімпром" до ТОВ "УНСП "Ліс-Біоенергія" про стягнення заборгованості, який розглядається Господарським судом Чернігівської області (справа № 11/216).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2009 у справі № 11/49 (далі – Рішення суду) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.03.2009 р. у справі № 11/49 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 216 Митного кодексу України 11.09.2007 р. між ТОВ Українсько - німецьке спільне підприємство "Ліс - біоенергія" та ТОВ "Чернігів-Хімпром" було укладено договір зберігання № 6/07, за умовами якого ТОВ Українсько-німецьке спільне підприємство "Ліс-біоенергія" передало на відповідальне зберігання вантаж - трактор та комплекс для переробки щепи до митного ліцензійного складу - ТОВ "Чернігів-Хімпром". Договір діє протягом місяця та продовжується сторонами за взаємною згодою кожного наступного місяця.

Договір зберігання №6/07 припинив свою дію 31.10.2008 р.

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку встановленого у договорі зберігання.

Фактичною датою поміщення товару у режим митного складу є 11.09.2007 р., про що свідчить договір зберігання.

Незважаючи на те, що договір зберігання №6/07 припинив свою дію з 31.10.2008 р., він, на думку позивача, має бути продовжений з урахуванням вимог п. 5.6. Наказу Державної митної служби України N 592 від 31.12.1996 р. "Про затвердження Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів" (z0005-97) , згідно з яким товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років. Цей строк може бути обмежений для окремих видів товарів митним органом. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців. Конкретний термін зберігання товарів у встановлених межах визначається спільно з власником складу особою, яка розміщує товари на зберігання.

Також апелянт посилається на ч. 1 ст. 940 Цивільного кодексу України, відповідно до якої професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

Крім того, позивач вказує на те, що максимальний строк зберігання встановлений також і ст. 214 Митного кодексу України, відповідно до якої строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим.

При цьому апелянт стверджує, що поклажедавцем добросовісно виконувались умови договору зберігання на митному ліцензійному складі, плата за зберігання вносилась своєчасно та в повному обсязі. Позивач готовий сплачувати плату за зберігання, проте, відповідного договору чи додаткової угоди про продовження строку дії договору ми не маємо, а відповідач відмовляється продовжити строк дії договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке Спільне Підприємство "Ліс-Біоенергія" і порушено апеляційне провадження у справі № 11/49, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.05.2009.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 р. Новікова М.М. у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Борисенко І.В., Шипка В.В.

У судове засідання 06.05.2009 р. представники сторін не з’явилися.

До початку судового засідання через канцелярію суду позивачем було подано клопотання (телеграму) про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представників у судове засідання 06.05.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.06.2009 р., викликано для участі у засіданні суду повноважних представників учасників судового процесу, попереджено сторін, що в разі неявки в судове засідання 02.06.2009 р. справу може бути розглянуто за наявними в ній доказами.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009 Новікова М.М. у зв’язку із закінченням повноважень судді Євсікова О.О. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Шипка В.В., суддів: Борисенко І.В. (доповідач), Скрипки І.М.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2009 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання 06.05.2009 р. не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також беручи до уваги матеріали справи, пояснення представника позивача, відсутність посилань апелянта на наявність доказів, які він не міг подати суду першої інстанції, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Як підтверджено матеріалами справи, 11.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівхімпром" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Німецьке Спільне Підприємство "Ліс-Біоенергія" (далі - замовник) був укладений договір доручення № 6/07 про надання послуг по декларуванню на митниці товарів та інших предметів та надання послуг митного ліцензійного складу (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання за передбачену плату та в передбачений строк надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, і їх оформленню в Чернігівській митниці, а також надавати інші послуги, пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, зокрема, прийом товару на зберігання на митному ліцензійному складі.

На виконання умов договору позивач прийняв на зберігання 12.09.2007 р. за Вантажною Митною Декларацією № 102000001/7/023292 вантаж в складі: трактор колісний John Deere Schlepper 6620 SE - 1 шт., установка - Biber 7 Plus ZK - 1 шт., ніж Eschlbock - 1 шт., привідний пас - 22 шт., фільтр - 8 шт., джойстікове кріплення - 1 шт., сегмент контрножа - 6 шт., який надійшов Відповідачу від компанії "Harder Und Partner J.B. Harder Verwaltung GmbH Co. KG" (Німеччина).

Згідно з п. 9.2 Договору він діє з 11.09.2007 р. по 31.12.2007 р.

Протягом 2008 року сторони Договору продовжували строк його дії, укладаючи доповнення до Договору. Відповідно до останнього доповнення строк дії Договору було продовжено до 31.11.2008 р. Тобто з 01.12.2008 р. строк дії Договору закінчився.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.</par>

Статтями 6 та 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір містить елементи договору доручення, договору про надання послуг та договору складського зберігання, тобто є змішаним договором.

Статтею 99 Митного кодексу України передбачено, що товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання.

Згідно зі ст. 212 Митного кодексу України митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

У режимі митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 213 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 214 Митного кодексу України строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим.

Товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, установлених частинами першою та другою цієї статті, повинні бути задекларовані власником або уповноваженим ним особою до іншого митного режиму (ч. 3 ст. 214 Митного кодексу України).

Аналогічні норми містить і п. 5.6 Положення про відкриття, експлуатацію митних ліцензійних складів, на який посилається апелянт.

Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади (ч. 1 ст. 216 Митного кодексу України.

Стаття 102 Митного кодексу України встановлює, що взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання з особами, які розміщують товари і транспортні засоби на складі, визначаються договором зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Закінчення строку дії договору за загальним правилом (ст. 631 ЦК України) припиняє права і обов'язки його сторін.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 940 ЦК України професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

Разом з тим оскільки строк дії Договору закінчився, позивач повинен укласти з відповідачем новий договір, в т. ч. з рахуванням вимог ст. ст. 633, 956, 957 ЦК України та інших норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Тобто процес укладення договору складується з двох взаємопов'язаних стадій: пропозиції укласти договір і прийняття цієї пропозиції.

Позивачем не надано суду доказів звернення до позивача з пропозицією укладення нового договору.

Пунктом 5.6 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 31.12.2006 р. № 592, зареєстрованого в Мін’юсті України 20.01.1997 р. за № 5/1809 (z0005-97) , на яке посилається апелянт, визначено, що товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років. Конкретний термін зберігання товарів у встановлених межах визначається спільно з власником складу особою, яка розміщує товари на зберігання.

Після закінчення терміну зберігання товарів на складі, вони мають бути передані на зберігання митниці або заявлені до іншого митного режиму. Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.

Отже, позивач повинен укласти з відповідачем новий договір зберігання або передати товар на зберігання митниці, або заявити товар до іншого митного режиму.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 11/49 від 05.03.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції підставно покладено на позивача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке Спільне Підприємство "Ліс-Біоенергія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 11/49 від 05.03.2009 р. – без змін.