Не погоджуючись з винесеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство Чернігівський ремонтно – механічний завод "Жовтневий молот" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009 у справі №12/43, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що відповідач безпідставно відмовляється прийняти звернення стягнення на предмет застави за Договором застави товарів в обігу №011-08-Ф/1, який 21.01.2008р. укладений між сторонами, оскільки на сьогоднішній день позивач не має фінансової можливості виконати свої зобов’язання в строк, погоджений сторонами у Генеральній угоді факторингу №011-08-Ф від 21.01.2008р., тобто до 20.01.2009 року.

В п. 14.8.3. Договору застави товарів в обігу №011-08-Ф/1 від 21.01.2008р. сторони погодили, що заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов’язань, передбачених Генеральною угодою факторингу №011-08-Ф від 21.01.2008р., вони не будуть виконані.

Крім того, позивач вказує на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме, в оскаржуваному рішенні зазначено, що "До початку судового засідання - від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника та неможливістю явки в судове засідання", але клопотання такого змісту ним не подавалося. Дійсно, як зазначає позивач, подавалося лише клопотання про відкладення розгляду справи, але не з підстав знаходження представника у відрядженні, а з підстав неможливості надати в судове засідання документів, за відсутності яких, як вказав суд у своїй ухвалі про відкладення розгляду справи від 10 березня 2009 року, об’єктивний розгляд справи неможливий.

Таким чином, Господарський суд Чернігівської області розглянув справу без документів, які мають суттєве значення для всебічного та об’єктивного розгляду справи, що згідно ч. 1 ст. 104 ПІК України є підставою для скасування рішення суду.

Ухвалою від 15.04.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 12.05.2009, в судове засідання представник відповідача з’явився, представник позивача не з’явився, в з’язку з чим справу було відкладено на 02.06.2009.

Представники сторін в судове засідання 02.06.2009 не з’явилися. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з хворобою його повноважного представника. Однак, слід зазначити наступне: відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, якщо представники сторін не з’явилися в судове засідання, а господарський суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Крім того, розгляд справи можливий лише в межах строків встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 74-76, 87-88), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представників сторін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) встановлено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Чернігівський ремонтно – механічний завод "Жовтневий молот" та дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне:

До Господарського суду Чернігвської області звернулося з позовною заявою Відкрите акціонерне товариство Чернігівський ремонтно – механічний завод "Жовтневий молот" про зобов’язання Акціонерного комерційного банку "Імексбанк" в особі Чернігівського регіонального відділення АКБ "Імексбанк" прийняти предмет застави згідно Договору застави товарів в обігу №011-08-Ф/1 від 21.01.2008.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що для недопущення подальшого порушення виконання зобов’язання та прав кредитора (відповідача), він пропонує відповідачу задовольнити свої грошові вимоги, що випливають із Генеральної угоди факторингу №011-08-Ф від 21.01.2008р., за рахунок майна, переданого в заставу за Договором застави товарів в обігу №011-08-Ф/1 від 21.01.2008р., в зв’язку з чим відповідач має прийняти у позивача звернення стягнення на предмет застави.

У відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на те, що звернення стягнення на предмет застави є правом банку, і порядок стягнення визначний п. 21 Договору застави товарів в обігу №011-08-Ф/1 від 21.01.2008.

Судова колегія повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції в повному обсязі з наступних підстав:

Між Відкритим акціонерним товариством Чернігівський ремонтно – механічний завод "Жовтневий молот" та Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" в особі Чернігівського регіонального відділення АКБ "Імексбанк" було укладено Генеральну угоду факторингу №011-08-Ф від 21.01.2008р. з регресом (далі – Генеральна угода).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.1. Генеральної угоди предметом даної угоди є здійснення фактором факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) клієнта (позивач) по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений в додатку № 1 угоди (дебітори), за зобов’язаннями наведеними в додатках -реєстрах до угоди (права вимоги).

Під факторингом за даною угодою розуміється придбання фактором у клієнта прав вимог та здійснення їх адміністрування, на умовах визначених угодою та додатками до неї (п. 1.2 Генеральної угоди).

Пунктами 1.3, 1.4 Генеральної угоди передбачено, що факторинг за даною угодою здійснюється на умовах регресу – зобов’язання клієнта у разі не виконання або не повного виконання відповідним дебіторами перед фактором своїх зобов’язань, що випливають з прав вимог, здійснити зворотній викуп.

До факторингу за даною угодою приймаються права вимоги оплати грошових кошті за поставку автозапчастин до вантажних автомобілів та сільхозтехніки, механізм зворотного ходу до автопогрузчиків, комплектуючих до залізничних вузлів, нитк технічної, з терміном остаточного виконання не пізніше двох календарних днів з даі складання відповідних рахунків-фактур та товарно-транспортних накладних, з ліміте максимальної суми поточної заборгованості за правами вимоги до 400 000 грн. Банк м право встановлювати окремі ліміти максимальної суми заборгованості на кожно окремого Дебітора.

Пунктом 7.3 Генеральної угоди сторони визначили, що ця угода набирає чинності з дати її укладення та діє до 20 січня 2009р.

На виконання п. 1.6. Генеральної угоди сторони уклали Договір застави товарів в обігу №011-08-Ф/1 від 21.01.2008 року (далі - Договір), за яким в заставу передаються запчастини до автомобілів спеціальний інструмент загальною заставною вартістю 606 218 грн. 13 коп. (Додаток №1 до Договору).

Предметом Договору є надання заставодавцем (Відкрите акціонерне товариство Чернігівський ремонтно – механічний завод "Жовтневий молот") в заставу товарів в обороті, опис якого зазначений в Договорі, в забезпечення виконання своїх зобов’язань перед заставодержателем (Акціонерний комерційний банк "Імексбанк" в особі Чернігівського регіонального відділення АКБ "Імексбанк"), в силу чого заставодержатель має пріоритет (переважне право) в разі невиконання заставодавцем зобов’язань, забезпечених заставою та (або) невиконання заставодавцем зобов’язань перед цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу товару в обороті переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника.

Відповідно до пункту 2 Договору заставою забезпечується виконання зобов’язань позичальника, що випливають з Генеральної угоди, з: погашення зобов’язань щодо здійснення зворотного викупу права вимоги (регресу) у випадках та порядку, визначених Генеральною угодою, максимальний Ліміт за яким дорівнює 400 000 грн., що надається у термін по 20.01.2009 року; сплати відсотків за користування факторингом у розмірі та на умовах визначених Генеральною угодою; сплати комісій пені, штрафу у порядку та розмірі визначених Генеральною угодою.

Пунктом 5 Договору встановлено, що в забезпечення виконання заставодавцем зобов’язань за Генеральною угодою, та заставодавцем зобов’язань за цим Договором, заставодавець надав в заставу товари в обороті згідно Додатку № 1 до цього Договору. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Сторони визначили, що вартість предмету застави складає 606 218 грн. 13 коп. (п.8 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість позивача перед відповідачем по кредиту складає 319881,38 грн., по відсотках – 20314,71 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) передбачено, що застава є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано.

У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦК України).

Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави визначений ст. 591 ЦК України.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п’ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом чи договором (ч. 6,7 ст. 20 Закону України "Про заставу").

Пунктом 20 Договору сторони визначили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених п.п. 14.6., 14.8.1., 14.8.2., 14.8.3., 14.9 цього Договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства України та Договору застави.

Відповідно до умов пункту 21 Договору Заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави: 1). Передача предмету застави у власність Заставодержателю в рахунок виконання забезпечених предметом застави зобов’язань., 2). Продаж Заставодержателем предмету застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання боржником взятого на себе зобов’язання, є виключним правом, а не обов’язком заставодержателя (відповідача).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що звернення стягнення на предмет застави є обов’язком а не правом відповідача.

Судова колегія вважає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на те, що позивач невірно ототожнює поняття "обов’язок" та "право". Так, необхідно звернути увагу на те, що звернення стягнення на предмет застави, в разі невиконання боржником взятого на себе зобов’язання, є виключним правом, а не обов’язком заставодержателя (відповідача), що підтверджується умовами Договору (п.14.8.3) і нормами статті 20 Законом України "Про заставу".

Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то вони не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься клопотання позивача про відкладення розгляду справи (а.с. 57-58). В даному клопотанні позивач зазначив: "Станом на 17.03.2009 року, з незалежних від підприємства підстав, ми не можемо забезпечити явку в судове засідання свого повноважного представника, а тому на підставі вищевикладеного, а також з метою повного і всебічного з’ясування всіх обставин по даній справі та керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, - прошу суд: 1. Не проводити розгляд справи по суті. 2. Відкласти розгляд справи на іншу дату та час. 3. Повідомити підприємство про нову дату та час розгляду справи."

Тобто, з даного клопотання не вбачається, що позивач не мав можливості надіслати до судового засідання 17.03.2009 повноважного представника і жодних доказів не можливості прибуття повноважного представника саме в дане судове засідання, не надав.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, якщо представники сторін не з’явилися в судове засідання, а господарський суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Крім того, розгляд справи можливий лише в межах строків встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов’язок доказування покладено на позивача, та, крім того, суд першої інстанції неоднаразово відкладав розгляд справи і у позивача була можливість надати додаткові документи в будь-яке судове засідання, але даним процесуальним правом скаржник не скористався, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи (17.03.2009) та ухвалив рішення в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не порушивши норми процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009 у справі №12/43 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009 у справі №12/43 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Чернігівський ремонтно – механічний завод "Жовтневий молот" – без задоволення.