Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.

Суддів: Разюк Г.П.

Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача :Чагаровський О.П. - директор, паспорт серія КК № 558978 від 22.01.01р.

від відповідача :Фурман Н.В., довіреність б/н від 31.03.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів"

на рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2009 року

по справі № 10/9-09-273

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хр. Хансен Україна" (далі по тексту ТОВ "Хр. Хансен Україна")

до Відкритого акціонерного товариства "Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів" (далі по тексту ВАТ "Балтський МКДП")

про стягнення 91501,60 грн.

11.01.09р. ТОВ "Хр. Хансен Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ВАТ "Балтський МКДП" про стягнення з останнього 91501,60 грн. заборгованості за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2009р. (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено, з відповідача стягнуто 91501,60 грн. заборгованості, 915,05 грн. держмита та 118 грн. на ІТЗ судового процесу з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт поставки відповідачу товару на загальну суму 111501,6 грн., за який відповідач розрахувався частково у сумі 20000 грн., тому відповідно із ст.ст. 526, 530 ЦК України з ВАТ "Балтський МКДП" стягнуто залишок боргу у сумі 91501,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ "Балтський МКДП" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області, оскільки воно винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ВАТ "Балтський МКДП" посилається на те, що місцевий господарський суд не повідомив його належним чином про час і місце судового засідання від 16.03.09 р. та не задовольнив клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 08.04.09 р., що позбавило його можливості надати докази часткової оплати поставленого товару.

У зв’язку із вищенаведеним скаржник вважає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору по суті неправильно визначив суму його боргу у розмірі 91501,60 грн., так як на час прийняття оскарженого рішення борг ВАТ "Балтський МКДП" складав 85501,60 грн., оскільки в ході розгляду справи ВАТ "Балтський МКДП" згідно із платіжними дорученнями № 1755 від 27.01.09 р., № 1815 від 03.02.09 р., №1827 від 05.02.09 р. сплатив частину боргу у сумі 6000 грн., а відповідно із цим господарський суд 1 інстанції зайво стягнув з нього 6000 грн.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні його представник просив залишити її без задоволення, оскаржене рішення суду 1 інстанції —без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Згідно із позовною заявою ТОВ "Хр. Хансен Україна", видатковими накладними на поставку товару та претензії, товар поставлявся відповідачу за договором поставки № СН-0108065 від 27.12.07 р., однак на вимогу суду 1 інстанції а ні позивач, а ні відповідач вказаного договору не надали, тому місцевим господарським судом спір правомірно розглянуто за наявними матеріалами справи.

Відповідно із ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за вимогами ч.1 ст. 205 ЦК України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі.

За положеннями ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач та відповідач вчинили правочин щодо поставки товару у письмовій формі, зміст якого зафіксований у видаткових накладних, в яких визначено товар, що поставляється, та його ціна, тобто його істотні умови. Зазначене не оспорювалося і самими сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.08 р. позивач поставив відповідачу товар, а саме тестовий набір 600897 UCB BetaStar 25/BOX у кількості 100 шт. на загальну суму 56679,6 грн. разом з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № СН-0002375 від 29.08.08 р., довіреністю на отримання відповідачем товару серії НБИ № 810687 від 28.08.08 р.

18.09.08 р. згідно видаткової накладної № СН-0002596 від 18.09.08 р. та довіреності серії НБИ № 810759 від 18.09.08 р. позивач поставив відповідачу ще одну партію товару, а саме тестовий набір 600897 UCB BetaStar 25/BOX у кількості 100 шт. на суму 54822 грн. разом з ПДВ.

Таким чином, загальна сума поставленого позивачем товару становить 111501,60 грн. (56679,60 грн. + 54822 грн.).

На оплату вказаного товару позивач виставив ВАТ "Балтський МКДП" рахунки-фактури № СН-0002413 від 28.08.08 р. з строком оплати до 25.09.08 р. та № СН-0002634 від 17.09.08 р. з строком оплати до 15.10.08 р.

Відповідач у вказані в рахунках-фактурах строки розрахувався за поставлений товар частково: 03.09.2008р. сплатив 10000 грн., 17.09.2008р. - ще 10000 грн., що підтверджується витягами з банківського рахунку позивача, які знаходяться в матеріалах справи. Вказана обставина свідчить про те, що відповідач розрахувавшись частково за товар у строки, зазначені в рахунках-фактурах, погодився із цими строками.

В подальшому позивач надіслав відповідачу претензію від 01.12.2008р. за вих.№ 301 НF 08 з вимогою перерахувати залишок боргу у сумі 91501,60 грн., яку відповідач визнав, але залишив без задоволення.

Відповідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

З врахуванням вимог вищенаведених статей ЦК України (435-15) та наявних доказів, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача залишок боргу у сумі 91501,60 грн.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо неправомірності залишення місцевим господарським судом без задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи з 08.04.09 р. на іншу дату, оскільки в клопотанні відповідача взагалі не зазначена причина неявки його представника в судове засідання, а відповідно із цим суд не мав можливості визначити поважність або неповажність неявки представника відповідача в судове засідання, тому правомірно залишив зазначене клопотання без задоволення. При цьому слід зазначити, що до прийняття рішення по справі господарський суд 1 інстанції двічі - 25.02.09 р. та 16.03.09 р. відкладав розгляд справи і двічі зобов’язував відповідача надати відзив на позов та документи на підтвердження своїх заперечень, однак останній не виконав вимоги суду і без поважних причин не надав докази на підтвердження своїх заперечень, хоча ці докази у нього були в наявності і він міг поштою відправити їх до суду 1 інстанції навіть не з’являючись у судове засідання. За таких обставин судова колегія не прийняла до уваги надані відповідачем додаткові докази, так як згідно із ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В даному випадку таких причин у відповідача не було, а додаткові докази він не надав в результаті власної недбалості.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про те, що він не був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, яке відбулося 16.03.09 р., оскільки ці доводи спростовуються поштовим повідомленням про вручення ухвали суду 05.03.09 р. (а.с.50).

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ВАТ "Балтський МКДП" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 08.04.09 р. –без змін.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 08.04.09 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.