Рішенням господарського суду Луганської області від 17.04.09 у справі № 4/36 (суддя Батюк Г.М.) задоволено первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж", стягнуто з відповідача за первісним позовом заборгованість з оплати за приєднання до електричних мереж в сумі 109826 грн. 40 коп., пеню в сумі 6541 грн. 57 коп., 3% річних в сумі 2656 грн. 65 коп., інфляційні нарахування в сумі 12399 грн. 40 коп., державне мито в сумі 1314 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У задоволенні зустрічного позову про визнання договору №У-51/Т-08 від 20.03.2008 розірваним відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 129 Конституції України, 15, 16, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України (435-15) , 20, 173 Господарського кодексу України (436-15) мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог за первісним позовом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов’язання за договором про приєднання до електричних мереж №У-51/Т-08 від 20.03.08, а саме не сплатив плату за приєднання до електричних мереж в сумі 109826 грн. 40 коп. та визнав ці вимоги позивача та вимоги щодо стягнення пені, річних та витрат від інфляції правомірними.

Вимоги за зустрічним позовом місцевий господарський суд визнав необґрунтованими, оскільки визнання договору розірваним не може бути способом захисту порушеного права та охоронюваних законом інтересів.

ТОВ "Престиж", відповідач за первісним позовом, не погодився з прийнятим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що жодна зі сторін не виконала жодного із взятих на себе зобов"язань за договором. Більш того, ТОВ "Престиж" обгрунтувало свою позицію щодо бажання розірвати договір №У-51/Т-08 від 20.03.2008 про приєднання до електричних мереж ТОВ "ЛЕО" магазина "Люкс". Своїм рішенням господарський суд зобов"язує відповідача сплатити за послугу, якої він не одержував і одержати не має можливості з огляду на викладені у справі обставини.

Також суд не врахував, що постанова НКРЕ №983 від 19.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж", зареєстрована у міністерстві юстиції України 20.08.2007 за №959/14226 (z0959-07) на момент укладання договору мала статус діючого нормативного акта, однак, постановою НКРЕ №1049 (z0810-08) від 29.08.2008 постанову №983 визнано такою, що втратила чинність.

Постановою НКРЕ України від 29.08.08 № 1050 (z0811-08) визнано нечинними Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджені постановою НКРЕ № 1137 (z0042-06) від 14.12.05 (далі Правила). І Методика і Правила визнані такими, що не відповідають конституційному принципу, згідно з яким держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності і не допускає зловживання монопольним становищем на ринку, що порушують принципи адекватності, ефективності та збалансованості державної регуляторної політики.

Висновки суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не подано безспірних доказів щодо наявності тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів розірваними, є помилковими, оскільки вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані з наданням відповідних доказів.

ТОВ "ЛЕО", позивач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, вважає рішення господарського суду від 17.04.09 таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.

Обґрунтовуючи заперечення, позивач за первісним позовом, зокрема вказав, що виконання ТОВ "Престиж"своїх обов’язків перед ТОВ "ЛЕО"не ставиться в залежність від виконання ТОВ "ЛЕО"своїх зобов’язань за договором, оскільки їх виконання не є первісним по відношенню до виконання зобов’язань ТОВ "Престиж".

Щодо вимог за зустрічним позовом, вважає висновки місцевого господарського суду правомірними, оскільки позивач за зустрічним позовом невірно обрав спосіб захисту порушеного права чи законних інтересів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції

Між сторонами за позовом 20.03.2008 укладено договір № У-51/Т-08 про приєднання до електричних мереж ТОВ "ЛЕО"за умовами п. 1.1 якого "власник", позивач у справі, здійснює приєднання та підключення магазина "Люкс" "замовника", відповідача у справі, розташованого за адресою: м. Алчевськ Луганської області, вул. Гмирі, 6 "б" до своїх електромереж в (к) РУ-0,4 квТП-724, РУ-0,4 квТП –850, Алчевського РЕС, а замовник –відповідач у справі оплачує "власнику", позивачу у справі вартість наданої послуги по приєднанню (далі плата за приєднання) та вартість виконаних робіт по підключенню.

Відповідно до п.1.2 договору приєднання та підключення електроустаткування Замовника до електричних мереж Власника здійснюється після:

- 1.2.1 оплати Замовником плати за приєднання;

- 1.2.2 виконання Замовником технічних умов, які є додатком № 1 до договору (далі –ТУ);

- 1.2.3 здійснення Замовником передоплати за роботи по підключенню його електроустаткування до електричних мереж Власника;

- 1.2.4 укладення договору про поставку електроенергії та інших договорів, передбачених Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 5 цього договору сторони визначили порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунки за договором проводяться шляхом перерахування "замовником", відповідачем у справі, грошових коштів на поточний рахунок "власника", позивача у справі в наступному порядку:

5.1.1 –плата за приєднання протягом 30 календарних днів після отримання рахунку "власника", позивача у справі;

5.1.2 –вартість робіт по підключенню:

- передплата в розмірі орієнтовної вартості робіт протягом 10 днів після підписання сторонами додаткової угоди до договору про визначення орієнтовної вартості робіт;

- остаточний розрахунок протягом 5 операційних днів після отримання рахунку "власника", позивача у справі.

Пунктом 6.3 договору, передбачена відповідальність у випадку порушення Замовником, передбачених п.5.1.1 договору, строків внесення плати за приєднання та остаточного розрахунку за виконані роботи по підключенню, Замовник сплачує Власнику за кожен день прострочки платежів пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

20.03.08 відповідачу було вручено рахунок № 294 на суму 109826 грн. 40 коп. на оплату за приєднання до електричних мереж (а.с. 29, т. 1).

Відповідач не оплатив зазначений рахунок, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача:

- плати за приєднання в сумі 109826 грн. 40 коп.

- пені за прострочення оплати в сумі 6541 грн. 57 коп. за період з 22.04.08 по 21.10.09.

- 3% річних в сумі 2656 грн. за період з 22.04.08 по 10.02.09.

- інфляційних нарахувань в сумі 12399 грн. 40 коп. за період з 01.05.08 по 31.01.09.

Всього 131424 грн. 02 коп.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач проти заявлених вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема, посилаючись на те, що

- на момент укладання договору про приєднання до електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" магазина "Люкс" №У-51/Т-08 від 20.03.08 Постанова НКРЕ України №983 (z0959-07) від 19.07.07 "Про затвердження Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж" мала статус діючого нормативного акта, але Постановою НКРЕ України №1049 (z0810-08) від 29.08.08, вказана постанова визнана такою, що втратила чинність;

- ТОВ "Престиж" вважає, що своїми діями позивач зловживає своїм монопольним становищем на енергетичному ринку, нав’язує виконання умов договору, що на даний момент не відповідає чинному законодавству України;

- позивач не надав відповідачу жодних, передбачених договором послуг та не виконав робіт, отже не поніс жодних втрат;

- позивач вимагає від відповідача виконувати вимоги нормативних актів, які втратили чинність 14.09.08;

- відповідач звернувся до позивача листом з пропозицією про внесення зміни у спірний договір з метою приведення його у відповідність діючому законодавству України, але позивач згоди не дав, та з інших підстав, викладених у відповіді.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав зустрічну позовну заяву № 25 від 07.04.09, здану до суду 08.04.09, з вимогами: про визнання договору про приєднання до електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" №У-51/Т-08 від 20.03.08 укладеного між ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання та ТОВ "Престиж" розірваним.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у судових засіданнях 09.04.09 та 17.04.09 вимоги за зустрічним позовом підтримав.

У запереченні на зустрічний позов, зданому до суду 04.04.09, та в уточненні до відзиву на зустрічний позов, зданому до суду 17.04.09, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) проти позовних вимог за зустрічним позовом заперечує, посилаючись на наступне:

- обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту порушеного права шляхом визнання спірного договору розірваним, не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, тому просить суд відмовити останньому у задоволенні заявлених позовних вимог;

- на момент звернення ТОВ "Престиж" з зустрічним позовом до ТОВ "ЛЕО", а саме 08.04.09. не сплинув законодавчо встановлений двадцятиденний строк для розгляду останнього пропозицій ТОВ "Престиж" щодо розірвання спірного договору, тому між сторонами ще не виник спір з приводу неврегулювання договірних відносин;

- зустрічні позовні вимоги є безпідставними, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження цих позовних вимог, та з інших підстав, викладених у відзиві.

Рішенням господарського суду від 17.04.09 первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору №У-51/Т-08 від 20.03.08 за умовами якого позивач –Власник, взяв на себе зобов’язання приєднати та підключити магазин "Люкс", розташований за адресою: Луганська область, м.Алчевськ, вул. Гмирі, 6Б, Замовника (далі –електроустаткування Замовника) до своїх електричних мереж в РУ-0,4кВ ТП-724; РУ-0,4кВ ТП-850, Алчевського РЕС, а відповідач - Замовник, оплатити Власнику вартість наданої послуги по приєднанню (далі –плата за приєднання) та вартість виконаних робіт по підключенню( п. 1.1. договору).

За своєю правовою природою, вказаний договір є договором про надання послуг, тому правовідносини, що виникли з цього договору регулюються розділами І, ІІ книги п"ятої Цивільного кодексу України (435-15) "Загальні положеннями про зобов"язання", "Загальні положеннями про договір", главою 63 розділу ІІІ "Послуги. Загальні положення", розділами IV, V Господарського кодексу України (436-15)

Зміст договору про надання послуг визначений статтею 901 Цивільного кодексу України. Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача:

- плати за приєднання в сумі 109826 грн. 40 коп.

- пені за прострочення оплати в сумі 6541 грн. 57 коп. за період з 22.04.08 по 21.10.09.

- 3% річних в сумі 2656 грн. за період з 22.04.08 по 10.02.09.

- інфляційних нарахувань в сумі 12399 грн. 40 коп. за період з 01.05.08 по 31.01.09.

Матеріали справи свідчать, що сторони за позовом вільно виявили волевиявлення, уклали договір №У-51/Т-08 від 20.03.08 про приєднання до електричних мереж ТОВ "ЛЕО"у письмовій формі, узгодили його умови щодо предмету договору, обов’язків сторін, вартості послуг, порядку приймання послуг та робіт, порядку розрахунків, вирішення спорів, передбачили відповідальність за неналежне виконання зобов"язань за договором.

Вказаний договір підписаний та стверджений печатками двох підприємств без заперечень з визначенням строку дії протягом двох років з дати його підписання.

Умовами договору, а саме п. 3.1.1, 3.2 визначена вартість послуги з приєднання електроустановки замовника, відповідача у справі, до мереж власника, позивача у справі, на підставі Методики визначення плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 19.07.2007 № 983 (z0959-07) в сумі 109826 грн. 40 коп.

Одночасно з підписанням цього договору відповідачеві було вручено рахунок №249 від 20.03.08 для оплати визначеної суми плати за приєднання, в якому зазначено, що він дійсний протягом 30 днів.

Спір між сторонами виник щодо оплати вказаного рахунку, оскільки відповідач не перерахував позивачеві плати за приєднання до електричних мереж.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості в сумі 109826 грн. 40 коп. та про обґрунтованість заявлених вимог за первісним позовом.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зміст цієї норми кореспондується з положеннями статті 173 Господарського кодексу України, на яку посилається місцевий господарський суд.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов’язання виникають з підстав встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої однією з таких підстав є договір та інші правочини.

Дослідивши умови договору №У-51/Т-08 від 20.03.08 про приєднання до електричних мереж ТОВ "ЛЕО"магазину "Люкс", судова колегія дійшла висновку, що вказаний договір є двостороннім, оскільки кожна із сторін є водночас і кредитором і боржником: кредитором відносно того, що вона має право вимагати від другої сторони, і боржником –відносно того, що вона зобов’язана вчинити на користь іншої сторони.

Права і обов’язки сторін у цьому договорі пов’язані між собою, є зустрічними: те, що для однієї сторони є обов’язком, складає зміст права вимоги другої сторони.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку за договором є необхідним для відповідної класифікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Місцевим господарським судом не досліджено належним чином умов п. 1 договору № 4-51/т-08 від 20.03.08, на підставі якого заявлено позов, що призвело до неправильних висновків щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 109826 грн. 40 коп. –плати за приєднання до електромережі.

Судовою колегією, встановлено, що умовами п. 1 вищезазначеного договору сторони визначили зобов’язання замовника, відповідача у справі сплатити позивачу, "власнику" за договором, вартість вже наданої послуги по приєднанню (далі плата за приєднання) та вартість виконання робіт по підключенню.

Матеріали справи свідчать, що позивач ще не приступив до виконання свого зобов’язання по приєднанню електроустановки відповідача до своїх мереж, проте місцевий господарський суд не звернув на це уваги та не надав оцінки цій обставині.

У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник позивача підтвердив, що послуга по приєднанню відповідачеві не надана, будь-яких витрат позивач не поніс.

Таким чином судова колегія вважає, що оскільки позивач не поніс будь-яких витрат за указаним договором, та доки він не виконає своє зобов’язання та не надасть послугу по приєднанню у відповідача не виникає борг з оплати цієї послуги.

Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на умови п. 1.2 та п. 5 договору, якими як вважає позивач, передбачена передплата за приєднання судовою колегією відхиляються з наступних підстав:

- по-перше, умови цих пунктів договору передбачають передплату за роботи по підключенню електроустановок до електричних мереж, а неприєднання до них;

- по-друге, підпункт 1.2 договору містить перелік обов’язків відповідача та позивача виконання яких є необхідним для приєднання та підключення електроустановки відповідача до електромереж позивача;

- по-третє, умовами договору сторони не визначили моменту, коли у позивача наступає право на виставлення рахунку для оплати плати за приєднання.

Виходячи з умов п. 1 цього договору та враховуючи те, що відповідач повинен оплатити вже надані йому позивачем послуги по приєднанню, судова колегія вважає, що право виставити рахунок для оплати цих послуг виникає у позивача після їх надання.

- в-четвертих, не виконання позивачем своїх зобов’язань по приєднанню позбавляє його права вимагати у відповідача здійснити оплату за приєднання до електромереж, тобто оплатити послугу, яку йому ще не було надано.

Оскільки відповідач не отримав від позивача послуг, то відповідно у нього не виник борг перед позивачем.

Судова колегія звертає увагу на те, що норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) , що регулюють положення про зобов’язання та договір не передбачають права сторони за зобов’язанням стягувати передплату за умови не виконання стороною такого зобов’язання.

У разі невиконання зобов’язань щодо попередньої оплати застосовуються положення статті 538 ЦК України, якою передбачено право сторони, що не отримала передплату зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки порушення зобов"язання, які не передбачають можливості стягнення передплати.

Крім того, судовою колегією встановлено, що відповідач не може виконати технічні умови за договором № У-51/т-08 від 20.03.08, у зв’язку з тим, що об’єкт, який має бути приєднано до електричних мереж, вже ним не використовується, оскільки договір оренди №1 від 01.01.2008 (а.с.134-137), відповідно до якого відповідач у даній справі був орендарем цього об’єкту, достроково розірвано за згодою сторін з 09.06.09 (а.с. 138, т. 1).

Отже, відповідач не отримав послуги по приєднанню об"єкта, розташованого за адресою м. Алчевськ, вул. Гмирі, 6 "б" до електричних мереж і не має можливості її отримати в майбутньому через те, що він не є власником цього об’єкту, а з 09.06.09 навіть втрачає можливість ним користуватися.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією внести зміни до договору № У-51/т-08 від 20.03.08 (а.с. 63, 64), які не прийняті позивачем у справі (див. лист № 700 від 29.01.09 а.с. 66, т. 2 та лист № 1317 від 16.02.09 а.с. 69).

06.03.09 відповідач знову звернувся до позивача з листом № 11 (а.с.82, т.1) відповідно до п. 8.2 договору з пропозицією розірвати з 21.03.2009 договір №У-51/т-08 від 20.03.08, на що позивач не надав своєї згоди (див. а.с. 87). Не надання позивачем згоди на розірвання договору № У-51/т-08 від 20.03.08 стало підставою для звернення відповідача у справі до господарського суду з зустрічним позовом з вимогою визнати вказаний договір розірваним.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стягнення з відповідача за первісним позовом плати за послугу, яку ще не надано, є передчасним і таким, що не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог за первісним позовом та відсутність підстав для його задоволення, а тому у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови місцевим господарським судом у задоволенні зустрічного позову, судовою колегією відхиляються з огляду на правомірність висновків місцевого господарського суду, що позивачем за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту порушеного цивільного права та охоронюваного інтересу, який не встановлений ні договором ні законом.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що неналежна оцінка місцевим господарським судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права призвело до неправомірних висновків щодо задоволення первісного позову, а тому рішенням господарського суду від 17.04.09 у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову, в решті рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом держмито в сумі 1314 грн. 24 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою в частині вимог за первісним позовом в сумі 657 грн. 12 коп. стягуються з позивача на користь відповідача. Витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в частині вимог за зустрічним позовом покладаються на відповідача у справі, позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж" на рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2009 у справі №4/36 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2009 у справі №4/36 в частині задоволення вимог за первісним позовом скасувати.

3. У задоволенні первісного позову відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Луганської області від 17.04.2009 у справі №4/36 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об"єднання", м. Луганськ, кв. Гайового, 35 а, ід. код 31443937 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж", м. Алчевськ, проспект Металургів, 11, ід. код 25360701 витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою в сумі 657 грн. 12 коп.

Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.