розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м.Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009 (підписано 30.03.09)

у справі № 42/43 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до Комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м.Києві ради

про стягнення заборгованості,

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі – позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Голосіїво-житло" м. Києва про стягнення заборгованості за електричну енергію згідно договору від 02.10.03 № 321611.

На підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) здійснено заміну відповідача його правонаступником Комунальним підприємством "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.09 у справі № 42/43 позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що за спожиту електричну енергію за квітень 2006 року – листопад 2008 року відповідач не розрахувався в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. Доводи скарги мотивовані тим, що при прийнятті рішення суд не врахував дійсних обставин справи та правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.09 порушено апеляційне провадження з призначенням розгляду скарги на 18.05.09. Пунктами 3 та 4 даної ухвали суд зобов’язав позивача надати докладний письмовий відзив на апеляційну скаргу, а відповідача – докази підтвердження територіального органу Державного казначейства України щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України.

В судове засідання 18.05.09 представники сторін з’явились, однак вимог ухвали суду не виконали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.09 розгляд справи було відкладено на 01.06.09 та зобов’язано сторони надати додаткові документи.

В судовому засіданні 01.06.09 представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить рішення суду залишити без змін.

Представником відповідача було надано таблицю "Розрахунки з постачальниками АК "Київенерго" з квітня 2006р. по листопад 2008р.", складену за підписом директора КП "ЖЕО-111" та головного бухгалтера, де зазначено, що заборгованість станом на 01.12.08 складає 269552,54 грн.

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про залучення другим відповідачем у справі Київської міської державної адміністрації. Клопотання аргументовано тим, що згідно рішення Київської міської ради від 25.12.08 № 1052/1052 на Київську міську державну адміністрацію покладено обов’язок відшкодування 100% різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки позов заявлено в межах договірних правовідносин, а Київська міська державна адміністрація не є стороною таких відносин.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.10.03 між позивачем (за текстом договору "електропостачальна організація" та ЖЕО-111 структурний підрозділ КП "Голосіїво-житло" (за текстом договору "споживач") був укладений договір № 321611 про постачання електричної енергії.

Згідно п.1.1 договору електропостачальна організація зобов’язується постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є його невід’ємними частинами.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що споживач зобов’язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Для визначення величини використаної електроенергії споживач зобов’язаний знімати та надавати за встановленою формою до електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком, а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Порядок розрахунків за електроенергію та графік зняття показань електролічильників споживачів містяться в додатку № 4 до договору № 321611.

Згідно п.2 додатку № 4 саме споживач щомісячно надає електропостачальній організації звіт про використану електричну енергію, в якому фіксується кількість спожитої електричної енергії.

До матеріалів справи долучені відповідні звіти про використану електричну енергію.

Таким чином, на думку колегії суддів, згаданий пункт додатку № 4 спростовує доводи апеляційної скарги, що звіти про використану електричну енергію є односторонніми актами, складеними АЕК "Київенерго", які не містять в собі даних про величини постачання електричної енергії та їх використання субспоживачами (мешканця, організаціями).

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору оплата за використану електроенергію здійснюється споживачем до 25-го числа кожного місяця.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції він не погоджувався з сумою боргу, яку зазначив позивач, що було викладено у відзиві на позовну заяву від 17.03.09.

Дане твердження спростовується інформацією, викладеною в листі до Прокуратури Голосіївського району м. Києва від 12.01.09 № 17. В даному листі відповідач зазначає, що заборгованість за спожиту електроенергію всього становить 260,49 тис.грн.., з них в тому числі: - населення – 69,28 тис.грн.., – бюджетних організацій (пільги та субсидії) – 0,6 тис.грн., - різниці в тарифах – 190,61 тис.грн. Визнана сума, дійсно, незначно відрізняється від заявленої суми.

Однак, на вимогу суду апеляційної інстанції представником відповідача було надано таблицю "Розрахунки з постачальниками АК "Київенерго" з квітня 2006р. по листопад 2008р.", з якої вбачається заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.08 в сумі 269552,54 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався лише частково, а сума боргу становить 269552,54 грн.

Необґрунтованими є твердження відповідача, що позивач повинен був надати докази розщеплення боргів за електроенергію КП "ГІОЦ" КМДА за період з квітня 2006 року по листопад 2008 року, оскільки позивач не перебуває у договірних відносинах з даним підприємством, і правові підстави для звернення з вищезазначеною вимогою також відсутні.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Що стосується питання правонаступництва відповідача, то згідно з п.1.3 статуту Комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради підприємство утворено рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради шляхом виділення при реорганізації зі складу Комунального підприємства "Голосіїво-житло" структурного підрозділу "ЖЕО-111" для виконання робіт та надання послуг з утримання житлового фонду територіальної громади Голосіївського району м. Києва в межах договору з Комунальним підприємством "Голосіїво-житло" як представником "Власника".

Підприємство є правонаступником прав та обов’язків Комунального підприємства "Голосіїво-житло" в частині фінансово-господарчої діяльності структурного підрозділу "Житлово-експлуатаційна організація-111".

Отже, Господарським судом міста Києва правомірно було здійснено заміну відповідача КП "Голосіїво-житло" (за позовною заявою) його правонаступником КП "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.09 у даній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.09 у справі № 42/43 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради – без задоволення.