КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2009 № 37/111
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Назарова І.В., Пожидаєв А.М. (за довір.),
від відповідача -Сокол-Китаєв О.В., Калитюк Є.В.. (за довір.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 24.03.2009 про застосування заходів забезпечення позову
у справі № 37/111 (суддя Саранюк В.І.)
за позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна"
до Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 7296784,71 грн.
ВСТАНОВИВ:
В березні 2009 р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованності за договором облігаторного перестрахування №206/01/071 від 01.03.2007 р., а також розрахованих 3 % річних та інфляційних витрат, пов’язаних із допущенням прострочення платежів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. у справі №37/111 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 6652980,04 грн. - сума основного боргу, 82337,52 грн. - 3 % річних, 561467,15 грн. - інфляційні витрати, 349080 грн. - адвокатські послуги.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. клопотання ТОВ "Альянс Україна" задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням та ухвалою господарського суду, звернувся з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просить оскаржувані рішення та ухвалу суду від 24.03.2009 р. у справі №37/111 скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити.
В апеляційних скаргах апелянт посилається на помилковість висновків господарського суду. Вважає, що суд не дослідив питання щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за страховим договором з відповідача та правомірність відмови відповідача у виплаті позивачу частини страхового відшкодування. На підтвердження власної позиції відповідач посилається на відсутність заборгованості перед позивачем з огляду на правомірну відмову у виплаті своєї частки страхового відшкодування на підставі п.5 ст. 26 Закону України "Про страхування", ч.5 ст. 991 ЦК України, в зв’язку із порушенням позивачем процедури повідомлення перестраховика про настання страхових збитків, сум та резерв збитків.
З огляду на відсутність фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за договором облігаторного перестрахування №206/01/071 від 01.03.2007 р., відповідач вважає також безпідставним застосування судом заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 24.03.2009р.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем як перстраховиком зобов’язань за договором облігаторного перестрахування №206/01/071 від 01.03.2007 р., зокрема, в частині виплати частки страхового відшкодування в період з липня 2008 р. по січень 2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2007 р. між та ТОВ "СК "Росно Україна"(з жовтня 2007 р. – ТОВ "Альянс Україна" (перестрахувальник) та ТОВ "СК "Індіго"(перестраховик) був укладений договір облігаторного перестрахування на квотно-пропорційній базі № 206/01/07. Предметом договору облігаторного перестрахування було перестрахування ризику виконання позивачем частини обов'язків перед страхувальниками за договорами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного).
На виконання умов даного договору, 14.05.2007 р. між позивачем, відповідачем та Акціонерним товариством "Каліон Банк Україна"був укладений рамковий депозитний договір, відповідно до п. 3.7 якого, Товариство з додатковою відповідальністю "СК "Індіго"безвідклично уповноважив Акціонерне товариство "Каліон Банк Україна"на договірне списання коштів з рахунку Товариства з додатковою відповідальністю "СК "Індіго"на вимогу Товариства з додатковою відповідальністю "СК "Росно Україна", у зв'язку з несплатою ТДВ "СК "Індіго"страхового відшкодування за договором облігаторного перестрахування № 206/01/07.
Підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом була відмова відповідача підписати бордеро оплачених збитків та провести оплату перестрахового відшкодування на користь позивача за період з липня 2008 р. по січень 2009 р.
За розрахунком позивача, враховуючи списані 05.02.2009 р. АТ "Каліон Банк Україна"з рахунку відповідача грошові кошти в сумі 3107000 грн. в якості сплати страхового відшкодування за договором облігаторного перестрахування № 206/01/07 на підставі рамкового депозитного договору, загальна сума заборгованості станом на 03.03.09 заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 652 980,04 грн.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, оскільки позивач в порушення вимог статті 11 додатку № 1 до договору та пункту 14.3 договору, не повідомляв відповідача про настання збитків у терміни та в порядку, передбаченому договором та продовжував направляти на адресу відповідача бордеро оплачених збитків без врахування вимог відповідача щодо виправлення помилок та упущень, в зв'язку з чим відповідач 11.02.2009 року листами № 300/09, № 301/09, №302/09, № 303/09, 304/09, № 305/09 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування зазначених в бордеро оплачених збитків № 16 - № 22 за період з липня 2008 року по січень 2009 року, про що позивача було повідомлено письмово.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про порушення саме відповідачем договірних зобов’язань та безпідставну відмову останнього, як перестраховика, у здійсненні страхового відшкодування та підписання бордеро збитків, з огляду на те, що позивачем здійснювалося повідомлення відповідача про настання страхових випадків, шляхом направлення відповідних повідомлень засобами електронної пошти.
Дослідивши обставини справи та зібрані у справі докази, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, в статті 11 Додатку № 1 до Договору, сторонами була погоджена процедура повідомлення перестраховика про настання збитків, згідно якої відповідне повідомлення здійснюється протягом 3-х робочих днів з дати настання страхової події. Перестрахувальник також повідомляє Перестраховика про суму збитку або резерв збитку протягом 2-х робочих днів з моменту отримання: А) рахунку від станції (підприємства) технічного обслуговування, яка буде проводити ремонт пошкодженого ТЗ; Б) акту товарознавчої експертизи.
Судова колегія звертає увагу на зміст положення п. 17.3. Договору, в якому сторонами було визначено, що будь-які документи та повідомлення, що направляється сторонами одна одній, будуть вважатися наданими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та направлені засобом поштового зв'язку, кур'єром або особисто за адресами сторін. Отже, сторонами було чітко визначена обов’язковість письмової форми повідомлення одна одної з питань, що стосуються їх договірних правовідносин.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази належного виконання позивачем, як страхувальником, зобов’язань в частині повідомлення перестраховика в письмовій формі у визначені ст. 11 Додатку №1 до Договору строки та порядку про факти настання збитків, про суму збитку або резерв збитку за спірний період з липня 2008 року по січень 2009 року.
Доводи позивача щодо належного виконання ним цих зобов’язань, зокрема, шляхом надіслання відповідних повідомлень відповідачу засобами електронного зв’язку, судовою колегією не приймаються до уваги та визнаються необґрунтованими, оскільки на підтвердження заявленого позивачем засобу повідомлення відповідача заявником не надано суду жодних доказів, факти отримання таких повідомлень заперечуються відповідачем, а такий вид повідомлення, як надіслання електронною поштою, безпосередньо суперечать встановленому сторонами в п. 17.3. Договору порядку передачі документів та повідомлень сторонами одна одній.
Колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ч.1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Враховуючи вимоги данної норми, електронні повідомлення за відсутності цифрового підпису автора не можуть вважатися такими, що вчинені в письмовій формі та є електронними документами.
Крім того, як свідчать матеріали справи, інші документи, зокрема, бордеро оплачених збитків, рахунки-фактури відправлялися позивачем відповідачу поштою, рекомендованими листами з повідомленням про вручення.
За таких обставин колегія погоджується із доводами відповідача про невиконання позивачем як перестрахувальником у відповідності до вимог ст. 11 Додатку № 1 до Договору та п. 17.3 Договору зобов’язань щодо здійснення повідомлення перестраховика, у терміни та в порядку передбачених Договором, про настання страхового випадку та про розмір його збитку. Зазначені порушення призвели до обмеження законних прав відповідача, як перестраховика, приймати участь у розслідуванні страхового випадку, встановити, чи дійсно відповідний ризик був прийнятий у перестрахування. Належне виконання позивачем цих зобов’язань надало б можливість перестраховику сформувати резерв збитків за відповідний період, що є обов'язком Перестраховика, передбаченим Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) та є обов'язковою умовою провадження страхової діяльності. (Розділ III Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) ).
Згідно п.5 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Пунктом 5 ст. 991 ЦК України також встановлено право страховика на відмову від здійснення страхової виплати у разі: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про обгрунтованість відмови відповідача у здійсненні виплати своєї частки відшкодування за спірний період, про що було повідомлено позивача письмово листами листами № 300/09, № 301/09, № 302/09, № 303/09, 304/09, № 305/09 від 11.02.2009 р. на підставі п.5 ст. 26 Закону України "Про страхування", п. 5 ст. 991 ЦК України, з огляду на те, що позивачем було допущено порушення договірних зобов’язань, передбачених ст. 11 Додатку № 1 до Договору та п. 17.3 договору.
Відтак позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості з виплати частки стахового відшкодування в період з липня 2008 року по січень 2009 року визнається заявленою безпідставно, а тому задоволенню не підлягає. Оскільки заборгованість в заявленій позивачем сумі не підлягає стягненню з відповідача, то підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат також є відсутніми.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. у справі №37/111 підлягає скасуванню, в позові слід відмовити. Ухвала Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. про застосування заходів забезпечення позову у справі №37/111 підлягає скасуванню.
Апеляційні скарги визнаються обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. у справі №37/111 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Україна" (юридична адреса: м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; фактична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 42; п/р 26501227 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335 код ЄДРПОУ 32253696) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (юридична адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 29; фактична адреса: м. Київ, вул. Хорива, 55-К; п/р 2650001012421 у КФ ВАТ "Кредобанк", МФО 321897, код ЄДРПОУ 33831166) 12 750 грн. –держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. про застосування заходів забезпечення позову у справі №37/111 скасувати.
Матеріали справи №37/111 повернути до Господарського суду м. Києва..
Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.