розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2009р. у справі № 8/238-08(38/199-08/39/234-06)

за позовом Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна", м. Дніпропетровськ (вул. Ленінградська, 68, м. Дніпропетровськ, 49038)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", м. Дніпропетровськ (пров. Парусний, 8/4, м. Дніпропетровськ, 49000)

про стягнення 40801 грн. 17 коп.

У червні 2006 року Акціонерне товариство відкритого типу "Концерн "Весна"(позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор"(відповідач) про стягнення неустойки за несвоєчасну здачу приміщень з оренди за договором № 685 від 28.04.2006р. у сумі 40 801,17 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) від 18.10.2007р. в задоволенні позову було відмолено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007р. –без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. касаційна скарга відповідача була задоволена частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.01.2008р. були скасовані, справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2009р. (суддя Дубінін І.Ю.) (у подальшому –Рішення) у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі.

Рішення обґрунтоване тим, що позивачем не доведено факту виникнення пошкоджень з вини відповідача, в той час як кредитором (позивачем) було допущено прострочення у вигляді непогодження строку на відновлення майна відповідачем та варіантів такого відновлення, що унеможливило своєчасне виконання зобов’язань за договором оренди відповідачем за період з 31.03.2006р. по 28.04.2006р., у зв’язку з чим у прострочений період зобов’язання боржника не вважаються простроченими. Також суд першої інстанції зазначає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт виконання відповідачем свого обов’язку, передбаченого п. 4.1.13 договору оренди, оскільки належним письмовим повідомленням відповідача є доведення фактів здачі вказаних листів та актів прийому-передачі орендованих приміщень з оренди для доставки, а також вручення їх позивачеві.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення та винести постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення винесене з:

- неправильним застосуванням норм матеріального права (господарським судом не були застосовані положення ст. ст. 785, 795 ЦК України);

- з порушенням норм матеріального права (суд безпідставно зробив висновок про прострочення кредитора (позивача), залишив поза увагою той факт, що відповідач не підготував приміщення до повернення за 5 днів до закінчення терміну договору);

- з неправильним застосуванням норм процесуального права (судом без будь-яких обґрунтувань були відхилені всі письмові докази, надані позивачем, не було враховано, що накладні кур’єрської служби не містять необхідних реквізитів, які б свідчили про прийняття кореспонденції позивачем, не надано належної оцінки тому факту, що відповідач лише 18.04.2006р. надіслав позивачеві листа з пропозицією оформити акт приймання-передачі приміщень, здійснено помилкове посилання на кореспонденцію сторін спору стосовно виявлених недоліків, оскільки дані обставини жодним чином не пов’язані з умовами п. 4.1.13 та ч. 1 ст. 785 ЦК України тощо).

Ухвалою від 24.02.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні 18.03.2009р. на 12 год. 00 хв.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки за його твердженнями обстеження орендованих приміщень фактично відбулось лише 20.04.2006р. з огляду на нереагування позивача на листи відповідача, які були отримані відповідачем до закінчення строку дії договору оренди, про готовність повернення приміщень з оренди. Водночас, позивач порушив п. 3.1.3 Договору, а саме не вчинено дій щодо прийняття орендованого майна з оренди. Таким чином, на думку відповідача, суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач виконав свої зобов’язання та повідомив позивача про готовність орендованих приміщень до повернення.

Ухвалою від 18.03.2009р. розгляд справи було відкладено до 12 год. 00 хв. 08.04.2009р.

В судовому засіданні 08.04.2009р., 13.04.2009р., 22.04.2009р. оголошено перерви до 11 год. 45 хв. 13.04.2009р., 12 год. 30 хв. 22.04.2009р. відповідно.

Ухвалою від 22.04.2009р. продовжено строк вирішення спору до 30.05.2009р. та відкладено розгляд справи до 20.05.2009р. на 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 20.05.20009р. та 27.05.2009р. оголошено перерви до 12 год. 15 хв. 27.05.2009р. та 10 год. 00 хв. 29.05.2009р.

В судовому засіданні 29.05.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, рішення має бути скасовано, позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 28.04.2005р. між позивачем і відповідачем був укладений договір оренди № 685 (у подальшому –Договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщенні і місця загального користування загальною площею 2538,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 (площадка №2а) (а.с. 5-7, том 1).

Додатковими угодами від 05.09.2005р. та від 25.10.2005р. сторони збільшили площу майна, що орендується, до 2646,0 кв.м. та до 2987,2 кв.м. відповідно, до переліку орендованого майна також було включено нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Бердянська, 65 (площадка №5) (а.с. 9,10, том 1).

Відповідно до п. 8.1 договору, з урахуванням укладених сторонами додаткових угод, строк дії договору було встановлено з 28.04.2005р. по 31.03.2006р. (а.с. 11, том 1).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актами приймання-передачі від 01.05.2005р., 01.06.2005р., 16.09.2005р., 27.10.2005р. та не заперечується позивачем і відповідачем (а.с. 17, 19, том 1).

Згідно з п. 4.1.14 договору відповідач зобов’язався в день закінчення строку дії договору, або день зазначений при його розірванні з будь-яких передбачених в ньому причин, або відмови орендодавця від договору, передати позивачеві приміщення за актом повернення приміщень.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення орендарем строку здачі приміщень з оренди, передбаченого п.4.1.14 договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день прострочення.

Договором (п. 4.1.13) сторони визначили наступний порядок передачі майна з оренди: не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну договору або його розірвання з будь-яких передбачених в ньому причин або відмові орендаря від договору орендар (відповідач) зобов’язаний:

- привести приміщення до стану не гіршого, ніж при одержанні в оренду, з урахуванням зроблених за згодою орендодавця поліпшень, поточних ремонтів і нормального зносу, або оплатити відповідно до п. 5.2 договору вартість такого приведення;

- не здійснювати без згоди орендодавця демонтаж електроосвітлення, електрообладнання, вентиляційних систем, вікон, дверей, замків та іншого майна, яке було встановлено для поліпшення приміщення;

- письмово повідомити орендодавця про готовність приміщень до здачі.

Відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни за оренду приміщень від 25.10.2005р. сторонами була погоджена ціна за 1 кв.м. у розмірі 7,56 грн., сума платежу за місяць з ПДВ у розмірі 27099,88 грн. (а.с. 12, том 1).

Разом з супровідним листом №894 від 26.04.2006р., отриманим 29.04.2006р., відповідачеві був направлений рахунок №2042 на суму неустойки у розмірі 40801,17 грн. з вимогою перерахувати вказані кошти на поточний рахунок позивача (а.с. 20, 21, том 1).

Відповідач надав у матеріали справи листи №23 від 23.03.2006р., №64 від 03.04.2006р. і №71 від 18.04.2006р., на яких міститься написи "получил 23.03.2006г.", "получил 03.04.2006"і "вх. 503 от 18.04.06г."відповідно (а.с. 22-24, том 2).

У листах № 23 від 23.03.2006р. та №64 від 03.04.2006р. відповідач повідомляє (вперше та повторно) про готовність орендованих приміщень для передачі їх орендодавцю і пропонує підписати акти приймання-передачі приміщення. А у листі №71 від 18.04.2006р. відповідач повідомляє про здійснення демонтажу виробничого обладнання у приміщеннях, що орендуються, і готовність приміщень до здачі, а також направляє 2 акти приймання-передачі для розгляду і оформлення. Також у цьому листі відповідач просить розглядати цей лист як Повідомлення про припинення використання предмета оренди з 18.04.2006р. та просить позивача не нараховувати орендну плату з 18.04.2006р. Водночас, у цьому листі вже немає посилань на написання попередніх листів від 23.03.2006р. та 03.04.2006р. та вчинення такої пропозиції втретє.

При цьому на всіх зазначених листах відповідача не зазначена посада, фамілія та ініціали особи, яка вчинила відповідний напис, штампу, печатки позивача, тобто вказані відмітки виконані невстановленою особою.

Натомість в матеріалах справи міститься лист позивача №878 від 21.04.2006р. (відповідь на лист №71 від 18.04.2006р.), доставлений відповідачеві 28.04.2006р. і 25.05.2006р. у якому він повідомляє про неможливість прийнятті приміщень з орендного користування, оскільки вони є не готовими до здачі (не виконані ремонтно-відновлювані роботи) (а.с. 25, 41, том 2).

Тобто матеріали справи достеменно підтверджують отримання позивачем лише листа відповідача №71 від 18.04.2006р. Господарський суд помилково визнав копії накладних кур’єрської служби належними доказами отримання позивачем листів від 23.03.2006. та від 03.04.2006р., оскільки вказані документи у відповідних графах також не містять вказівок щодо посади представника позивача, що отримав відповідного листа, та не містять печатки отримувача, також з заповненої графи "фамілія отримувача"неможливо визначити, яка фамілія у ній зазначена (а.с. 47, 48, том 2). Таким чином у відповідних бланках накладних кур’єрської служби відсутні всі належні реквізити тому такі документи не можуть вважатись належними доказами отримання.

Натомість позивач надав у матеріали справи лист відповідача №35 від 03.04.2006р., з якого вбачається, що незважаючи на закінчення строку договору, відповідач не встиг демонтувати і вивезти обладнання з орендованих приміщень, станом на 03.04.2006р. відповідачем було демонтовано 2 лінії з 6, а також те, що відповідач просив позивача продовжити строк дії договору оренди до 25.04.2006р. (а.с. 32, том 2).

Також в матеріалах справи містяться листи відповідача №4/ю від 10.03.2006р. (вх. 310 від 10.03.2006р.), б/н б/д (вх.349 від 20.03.2006р.), №36/9 від 22.03.2006р. (вх. 365 від 22.03.2006р.), у яких відповідач просить позивача продовжити строк дії договору до 25.05.2006р. у зв’язку із складністю встановленого промислового обладнання, великим обсягом робіт по демонтажу та ремонтних робіт, складних метеорологічних умов, здійсненням ремонтно-відновлювальних робіт паралельно з демонтажем обладнання (а.с. 101-103 том 2).

При чому лист відповідача №4/ю від 10.03.2006р. (вх. 310 від 10.03.2006р.) є відповіддю на лист позивача №273 від 23.02.2006р., у якому позивач нагадує, що строк дії договору закінчується 31.03.2006р., і повідомляє, що він не має можливості продовжити його дію на новий строк і тому просить до вказаної дати підготувати приміщення належним чином і здати їх позивачеві за актом приймання-передачі (а.с. 100, том 3).

Тобто, своїм листом-відповіддю відповідач підтвердив факт отримання ним листа позивача і відповідно факт обізнаності з позицією позивача відносно неможливості продовження строку дії договору.

Крім того, у листі №33 від 28.03.2006р. (а.с. 104, том 2) відповідач просить позивача не застосовувати штрафні санкції, передбачені договором, а у листі №87 від 3103.2006р. (а.с. 105, том 2) –продовжити строк дії договору оренди певних приміщень до 30.04.2006р. та 31.05.2006р. відповідно.

Відповідно до матеріалів справи приміщення були повернуті позивачеві за актом прийому-передачі приміщень з оренди 30.06.2006р. (а.с. 43, 44, том 2).

Господарський суд Дніпропетровської області не надав належну оцінку вказаним доказам, не врахував їх при винесенні рішення.

Таким чином, господарським судом першої інстанції помилково не було надано оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, у рішенні суд необґрунтовано надав перевагу доказам, наведеним відповідачем, і не врахував листи відповідача, які підтверджують неготовність орендованих приміщень до здачі станом на 31.03.2006р. внаслідок прострочення відповідача.

У Постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. було зазначено, що визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Також у вказаній постанові Вищий господарський суд України звернув увагу на необхідність встановлення причини затримки повернення приміщень з оренди та необхідність врахування листів відповідача (а.с. 42, 101, 102, 103, 105, том 2).

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У порушення ст. 111-12 ГПК України господарським судом першої інстанції при винесенні рішення не були враховані обов’язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладені в наведеній вище постанові.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату закінчення строку дії договору (31.03.2006р.) відповідач не був готовий передати позивачеві приміщення з актом приймання-передачі і не передав їх, що підтверджується численними доказами, наявними в матеріалах справи. Висновки господарського суду про прострочення позивача (кредитора) і затримку повернення приміщень з вини позивача спростовуються матеріалами справи.

Доповідна записка та акти про неявку уповноважених представників позивача, надані відповідачем у матеріали справи судовою колегією вважаються неналежними доказами, оскільки вони складені в односторонньому порядку і не спростовують обставин неготовності приміщень до повернення орендодавцю (а.с. 131-133, том 3).

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи (а. с. 143-145, том 3) не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідач 18 травня 2009р. заявив клопотання про проведення експертизи, а 27 травня 2009р. надав у матеріали справи пояснення Омельченка І.А. від 26.05.2009р., особа якого була встановлена приватним нотаріусом ДМНО Гойняк Г.В. У вказаних поясненнях Омельченко І.А., який перебував на посаді директора відповідача з 01.06.2002р. по 05.04.2007р., повідомляв про неможливість участі у розгляді справи, а також про те, що листи відповідача від 28.03.2006р., 10.03.2006р., 22.03.2006р., 20.03.006р., 03.04.2006р. не підписувались ним.

Враховуючи, що призначення судово-почеркознавчої експертизи неможливо без відбору в судовому засіданні зразків підпису Омельченко І. А., судова колегія вважає, що клопотання про призначення судової експертизи є необґрунтованим і свідчить про намір відповідача затягнути розгляд справи.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи та не врахував обов’язкових вказівок, що містяться у Постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. Вказане призвело до винесення необґрунтованого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна", м. Дніпропетровськ задовольнити, рішення господарського суду від 04.02.2009р. у справі № 8/238-08(38/199-08/39/234-06) скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор", м. Дніпропетровськ (пров. Парусний, 8/4, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 31959328) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Концерн Весна", м. Дніпропетровськ (вул. Ленінградська, 68, м. Дніпропетровськ, 49038, ідентифікаційний код 14309215) 40801 грн. 17 коп. неустойки, 612 грн. 00 коп. державного мита, в тому числі за перегляд справи за апеляційною скаргою та 118 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду - видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.