розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЮЛГ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2009

у справі № 44/93 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм"

до Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЮЛГ"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 142141,65 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант - Фарм" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" про стягнення 142141,65 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.03.2009р. у справі №44/93 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 143 681 (сто сорок три тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 06 коп., з яких 142 141 (сто сорок дві тисячі сто сорок одна) грн. 65 коп. заборгованості, 1 421 (тисяча чотириста двадцять одна) грн. 41 коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2009р. у справі №44/93; визнати позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 142141,65 грн. безпідставними та необґрунтованими; позовні вимоги залишити без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2009р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №44/93 у судовому засіданні за участю представників учасників провадження.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні надав відзив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивачем відповідачеві за усною домовленістю в березні 2006 року було поставлено, а відповідачем прийнято медикаментів на загальну вартість 142 141,65 грн., що підтверджується підписаними сторонами товарно - транспортними накладними, а саме:

№40502 від 01.03.2006 р. на суму 11 172,67 грн.;

№40503 від 01.03.2006р. на суму 121,39 грн.;

№40575 від 07.03.2006 р. на суму 115258,19грн.;

№ 40685 від 13.03.2006 р. на суму 15 589,40 грн.

Виправлення зазначені в товарне - транспортних накладних не беруться судом до уваги, оскільки останні не містять відміток про їх виправлення, посвідчених підписами та печатками сторін.

Відповідно до вказаних товарно - транспортних накладних відповідач зобов'язався оплатити за поставлені медикаменти протягом одного дня від дати поставки товару (дати накладної).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

14.09.2007 р. ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 43/184 позивача було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора та визначено строк виконання всіх грошових зобов'язань -14.09.2007 р.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені в березні 2006 року медикаменти виникла до оголошення позивачем банкрутом та до відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач не надав суду доказів погашення вищевказаної заборгованості перед позивачем до визнання останнього банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, в тому числі доказів проведення з позивачем взаєморозрахунків та/або взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, на момент подання позовної заяви у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 142 141,65 грн.

Враховуючи, що на сьогодні позивач визнаний банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів, на які посилається, як на підставу своїх заперечень, зокрема не надав доказів проведення з позивачем взаєморозрахунків та/або взаємозаліку зустрічних однорідних вимог до визнання останнього банкрутом та до відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.03.2009р. у справі №44/93 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" на рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2009р. у справі №44/93 залишити без задоволення.