розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2009 р. у справі № 18/132/08-22/166/08-18/214/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий

комплекс "Вознесеновка" (м. Запоріжжя)

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс

"Вознесенка" (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" грошових коштів в розмірі 16000,00 грн. (передплати за договором № 03/08/05 від 03.08.2005 р.) у зв’язку з простроченням боржника.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.ст. 526, 610- 612 Цивільного кодексу України та умовами договору № 03/08/05 від 03.08.2005 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2009 р. у справі № 18/132/08-22/166/08-18/214/08 (суддя Носівець В.В.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 16000,00 грн. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 160,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Закрите акціонерне товариство "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" (відповідач) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2009 р. у справі № 18/132/08-22/166/08-18/214/08 скасувати та припинити провадження по даній справі.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим.

Заперечує проти твердження про порушення відповідачем вимог ст. 526 ЦК України, вказує, що договором № 03/08/05 від 03.08.2005 р. не встановлений строк виконання зобов'язання з надання послуг, у зв'язку з чим і відсутнє саме виконання. Наголошує на відсутності порушення зобов'язання з боку відповідача.

Також заявник не погоджується з висновком суду, що відповідач є боржником, що прострочив в розумінні ст. 612 ЦК України. Зауважує, що на момент подачі позову відповідач не порушував будь-яких строків, а тому не був боржником, що прострочив. Отже, наслідки, передбачені цією нормою для боржників, що прострочили, не можуть застосовуватися до відповідача.

Звертає увагу колегії суддів на те, що Договором взагалі не визначено, що відповідач повинен надати кран, як це вказує позивач. З Договору не вбачається – про який кран йде мова, власний або ні.

Крім того, заявник вважає, що господарським судом порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 1, 21 та 33 ГПК України. Порушення судом зазначених норм заявник вбачає в тому, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог; права позивача на момент подання позову не було порушено.

Мотивуючи викладеним, заявник наголошує на відсутності предмету спору і просить припинити провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.04.2009 р. апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.05.2009 р.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1029 від 28.05.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Яценко О.М.

Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" – апеляційну скаргу відповідача не визнає. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві. Вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Мотивує, зокрема, тим, що за своїм змістом апеляційна скарга не спростовує правильність судового рішення та висновків суду, на яких ґрунтується рішення. Зазначає, що факт отримання суми попередньої оплати у розмірі 16000,00 грн. саме на виконання умов договору від 03 серпня 2005 року відповідачем не заперечується. Наголошує, що зазначений факт підтверджений судовим рішенням по справі № 22/373/07-6/450/07 і не потребує додаткового доказування. Посилаючись на неможливість на час звернення до суду з позовом виконання зобов'язання відповідачем, вважає свої вимоги є законними і обґрунтованими.

Звертає увагу колегії суддів на те, що 11.11.2008 р. на адресу відповідача була направлена вимога позивача (лист вих. № 07-11) про повернення коштів у розмірі 16000,00 грн., яка залишена тим без задоволення. У зв’язку з цим вважає правомірним оскаржуване рішення суду про стягнення коштів, які відповідач мав повернути на підставі вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції у справі – без змін.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За їх згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

03.08.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" (Замовником, позивачем у справі) та Закритим акціонерним товариством "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесенка" (Виконавцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 03/08/05 про надання послуг краном КС-3575 А1 (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Виконавець зобов’язався надати послуги по проведенню робіт краном КС-3575 А1 на об'єкті "Добудова 5-ти поверхового житлового будинку по вулиці Зеленій, 6, м. Дніпрорудне" (будівельна адреса), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Сторони узгодили в п. 5 Договору, що він набирає чинності з дати його підписання.

В розділі 8 Договору сторонами визначено, що зміни до Договору можуть бути внесені лише за згодою сторін і оформляються додатковою угодою до цього Договору. Договір може бути розірвано за згодою сторін. У випадку невиконання однією Стороною своїх зобов’язань за Договором інша Сторона має право вимагати розірвання Договору в судовому порядку, керуючись законодавством України.

Виходячи з матеріалів справи та згідно з поясненнями представників сторін на теперішній час ані за згодою сторін (шляхом підписання відповідної додаткової угоди), ані в судовому порядку даний Договір не розірвано.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість проведення робіт за одну машино-зміну, протягом 8 машино-годин складає: 570,00 грн., в т.ч. ПДВ - 95,00 грн.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що оплата за фактично відроблені години здійснюється щомісячно згідно підписаних рапортів, виставленого рахунку та акту виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, 30.08.2005 р. позивач, в порядку ст. 531 ЦК України, достроково виконав своє зобов’язання з оплати: перерахував на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 197 грошові кошти в сумі 16000,00 грн. з призначенням платежу: "Передплата за дог. № 03\08\05 від 03.08.05р. за послуги автокрана".

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджується представниками сторін, обумовлені Договором послуги, станом на момент розгляду справи в суді, відповідачем позивачу не надавались.

Позивач вказує, що будівництво об’єкту "Добудова 5-ти поверхового житлового будинку по вулиці Зеленій, 6, м. Дніпрорудне" було завершено без участі відповідача (на підтвердження чого суду надано Акт введення в експлуатацію зазначеного об’єкту).

Посилаючись на те, що виконання відповідачем його зобов’язання за Договором втратило інтерес для позивача, останнім 11.11.2008 р. (листом вих. № 07-11) було пред’явлено відповідачу Вимогу про повернення в 7-денний строк перерахованої відповідачу в якості попередньої оплати за послуги крана грошової суми в розмірі 16000,00 грн.

Вказана вимога позивача залишена відповідачем без задоволення.

Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з ЗАТ "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесенка" на користь ТОВ "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" на підставі ст.ст. 526, 610- 612 Цивільного кодексу України 16000,00 грн. передплати за договором № 03/08/05 від 03.08.2005 р.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, в силу наступного.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив (не виконав) свої договірні зобов’язання щодо надання послуг, а тому на підставі ст. 612 ЦК України він є боржником, що прострочив, і має відповідати перед позивачем за завдані простроченням збитки і неможливість виконання, що настала після прострочення.

Однак, такі доводи позивача є хибними і не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 – 175 Господарського кодексу України (436-15) ).

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 03/08/05 від 03.08.2005 р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Обов’язки Виконавця узгоджені сторонами в п. 1.1 та п. 2.1 Договору, згідно з якими у відповідача виникло зобов’язання надати позивачу послуги по проведенню робіт краном.

Грошових зобов’язань за Договором, виходячи з його умов, у відповідача перед позивачем не існує.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язком для неї.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено наявності правових підстав покладення на відповідача обов’язку сплатити кошти.

Колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про порушення відповідачем зобов’язання за Договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні умови виконання зобов’язання закріплені в ст. 526 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 612 ЦК України, на яку посилається в обґрунтування своїх вимог позивач, визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами укладеного сторонами Договору не встановлено ані строк (термін) виконання відповідачем зобов’язання з надання послуг, ані строк (термін), в який він має приступити до виконання цього зобов’язання.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, доказів звернення до відповідача з вимогою про надання послуг за Договором позивачем суду не надано.

Долучений до матеріалів справи лист позивача (вих. № 07-11) від 11.11.2008 р. не приймається колегією суддів до уваги, оскільки свідчить лише про пред’явлення відповідачу вимоги про сплату грошових коштів.

Проте, в даному випадку, як вже зазначалось, у відповідача існує передбачений Договором обов’язок надати послуги краном, вимагати виконання якого і має право позивач. Грошове зобов’язання за Договором у відповідача перед позивачем відсутнє.

Таким чином, наразі відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив.

У зв’язку з цим безпідставним є посилання позивача на ч. 3 ст. 612 ЦК України, яка встановлює право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, якщо виконання зобов’язання втратило для нього інтерес внаслідок прострочення боржника.

Доводи позивача про те, що будівництво об’єкту "Добудова 5-ти поверхового житлового будинку по вулиці Зеленій, 6, м. Дніпрорудне" закінчено і його введено в експлуатацію, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ця обставина не може свідчити про прострочення відповідача в розумінні ст. 612 ЦК України. Крім того, умовами Договору не визначено, що послуги мають бути надані виключно до введення об’єкту в експлуатацію.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності рішення ґрунтуються на нормах права, підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи лише частково.

Апеляційною інстанцією не встановлено порушень норм процесуального права з боку місцевого господарського суду при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів не вбачає визначених статтею 80 ГПК України підстав для припинення провадження у справі (про що просить заявник апеляційної скарги).

У зв’язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, судовий акт у справі слід скасувати, в позові відмовити.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої інстанції покладаються на позивача, в суді апеляційної інстанції – на обидві сторони, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2009 р. у справі № 18/132/08-22/166/08-18/214/08 скасувати.

В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" (м. Запоріжжя) відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжно-житловий комплекс "Вознесеновка" (м. Запоріжжя) на користь Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" (м. Запоріжжя) 40,00 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.