КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.05.2009 № 21/83
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs5923990) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Бойко Д. М., Волосна Я. О.– представник за довіреністю,
від відповідача: Левченко О. Є..– представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.03.2009
у справі № 21/83 (суддя Шевченко Е.О.)
за позовом ЗАТ "Укргаз-Енерго"
до Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 634773686,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 21/83 від 12.03.2009 року позов Закритого акціонерного товариства "Укргаз - Енерго" (надалі – Позивач) до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі – Відповідач) про стягнення 634773686,95 грн. боргу та штрафних санкцій за договором купівлі – продажу природного газу № 06/07-488 від 16.08.2007, було задоволено, а саме: стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на
користь Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" 515697805,10 грн. боргу, 27206,39 грн. пені, 22286133,31 грн. 3% річних та 151559661,45 грн. інфляційних витрат, 25500,00
грн. суми державного мита та 118,00 грн. суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу, а також, було відстрочено виконання рішення у справі на три місяці.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. у справі № 21/83 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та покласти на Позивача судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема: ст. ст. 216, 218, 614 та 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України (435-15) ), а також ст. ст. 4- 7, 43 та 79 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки ДК "Газ України" обмежена у своїх діях і не може розпоряджатись коштами, які надходять від споживачів природного газу, так як вони розподіляються установами банку згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок, а тому ДК "Газ України", в силу імперативних норм законодавства, може виконати свій обов’язок по оплаті поставленого природного газу лише після надходження коштів від населення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами та вимогами Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Відповідач 28.05.2009 подав до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначив, що рішенням господарського суду від 01.10.08 у справі № 32/44 було визнано недійсним рішення установчих зборів засновників Позивача, визнано недійсним статут Позивача, припинено ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" шляхом ліквідації. У зв’язку з цим, враховуючи необхідність подання до суду додаткових доказів пов'язаних з правоздатністю Позивача, які мають суттєве значення для вирішення спору у справі, Відповідач просить відкласти розгляд справи.
Розглянувши вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає з необхідне відмовити в його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією (ч. 3 ст. 85 ГПК України).
На момент винесення рішення Київського апеляційного господарського суду у справі № 21/83 відсутні докази набрання законної сили рішення господарського суду від 01.10.08 у справі № 32/44.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 59 ГК України Суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;
у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідачем не було надано доказів скасування державної реєстрації даного підприємства у встановленому порядку.
Також, відповідно до ст. 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Отже, судова колегія констатує, що існує певна процедура ліквідації підприємства.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
14 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Укргаз-Енерго" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" укладено договір про купівлі-продажу природного газу № 06/07-488, за умовами якого позивач зобов'язаний передати відповідачеві природний газ, а відповідач зобов'язаний прийняти газ та оплатити його на умовах договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що позивач передає відповідачеві газ в обсязі 831700755 кубічних метрів.
Згідно актів приймання-передачі природного газу в ПСГ ДК "Укртрансгаз" №№ 346 (04), 347 (04) від 23 серпня 2007 року Позивач передав, а Відповідач прийняв 831700755 (вісімсот тридцять один мільйон сімсот тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) кубічних метрів газу на загальну суму 700624716,02 грн.
Пунктом 5.1. Договору передбачений обов'язок Відповідача здійснити оплату газу протягом 25-ти днів з моменту складання акту приймання - передачі газу, прийнятого ним за Договором шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Позивача.
Однак, Відповідач, в порушення умов договору не здійснив у повному обсязі оплату отриманого за Договором газу та його заборгованість перед ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" станом на 27 травня 2008 року становить 515697805,10 грн.
Таким чином, судова колегія констатує, що у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість в розмірі 515697805,10 грн.
Відповідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов"язків (зобов"язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі невиконання обов'язків по сплаті грошових коштів за отриманий газ, ЗАТ "Украгаз-Енерго" має право вимагати від відповідача сплатити, крім суми основного боргу, пеню в розмірі 0,01 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. При цьому пеня в будь-якому випадку не нараховується за десятиденний період, що починається з дня, наступного за днем, в якому повинна бути здійснена оплата.
Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись п. 6.2 договору, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості на строк у шість місяців у розмірі 27 206,39 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статей 624, 625 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки встановлена заборгованості відповідача перед позивачем за Договором № 06/07-488, позовні вимоги про стягнення 3% річних з простроченої суми у розмірі 22286133,31 грн. та інфляційні витрати у розмірі 151559661,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання Відповідача в апеляційній скарзі, що з нього не підлягає стягненню борг та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання по договору, є необгрунтованими, оскільки кошти повинні поступати від споживачів газу та розподілятися згідно зі встановленим алгоритмом, є необгрутованими, оскільки саме відповідач несе відповідальність, передбачену договором та законом щодо виконання своїх зобов'язань, а тому посилання відповідача на те, що споживачі газу не виконали свої зобов'язання по оплаті газу, не впливає на передбачену законодавством та договором відповідальність відповідача та обов'язок належного виконання умов договору.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, так як згідно з ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Так, розмір неустойки може бути зменшено, якщо вона є непропорційно великою по відношенню до суми боргу. Однак, що сума пені, що підлягає стягненню, є невеликою, а отже не вбачається виняткових обставин для зменшення розміру пені.
Відповідачем у справі подано докази збиткової діяльності у 2007році та враховуючи ситуацію щодо несвоєчасної оплати споживачами за спожитий газ, а також той факт, що відповідач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки, заява про відстрочку виконання рішення підлягає частковому задоволенню і з урахуванням інтересів позивача у справі, суд першої інстанції правомірно вирішив відстрочити виконання рішення у справі на три місяці.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р., яке було прийнято по даній справі, у зв"язку з повним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв"язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2009 у справі № 21/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.
2. Матеріали справи № 21/83 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
Отрюх Б.В.
Верховець А.А.
Тищенко А.І.