розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "Любомирський вапняно-силікатний завод"від 12.02.09р. №144

на рішення господарського суду Рівненської області від 28.01.09р.

у справі №15/137

за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) "Костопільське АТП-15638", м.Костопіль

до відповідача ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", с.Нова Любомирка

про стягнення заборгованості в сумі 103927,95 грн.

за участю представників

від позивача –Недашківська К.М. –представник (дов. у справі);

від відповідача –Конончук І.М. –представник (дов. у справі).

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів у зв’язку із відставкою судді Слуки М.Г.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 29.04.09р.

Права та обов’язки згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28.01.09р. у справі №15/137 (суддя Коломис В.В.) задоволено позов ВАТ "Костопільське АТП-15638"до ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод"та стягнено з відповідача на користь позивача 100613,26 грн. основного боргу. 615,64 грн. інфляційних нарахувань, 341,53 грн. відсотків річних, 2537,52 грн. пені, а всього 103927,95 грн.

Рішення судом мотивовано ст.ст. 173, 193, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, п.1 ст. 530, ст.ст. 549, 551, п.3 ст. 601, ч.2 ст. 625, ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки відповідачем не виконано договірних зобов’язань щодо оплати наданих позивачем йому послуг згідно договорів №14/770 від 03.01.08р. та №16/782 від 28.02.08р., в результаті чого у відповідача наявна заборгованість в сумі 100613,26 грн.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод", визнаючи позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 88532,96 грн., оскаржує рішення суду в частині задоволених збільшених позовних вимог на суму 12080,30 грн. основного боргу, стверджуючи, що позивач обгрунтовує збільшення суми позову актами виконаних робіт №04-000405 та №04-000406, які підписані в односторонньому порядку позивачем, та товаротранспортними накладними, які не відповідають встановленій формі, тому останні не можуть бути належними доказами згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Зокрема, апелянт зазначає, що начальник гірничого цеху помилково підписав та поставив штам на неналежно оформлені товаротранспортні накладні на суму 12080,30 грн., не перевіривши чи надавались відповідні послуги, які в дійсності, на думку апелянта, не надавались.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить частково змінити оскаржуване рішення суду, відмовивши в задоволенні позовних вимог на суму 12080,30 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ "Костопільське АТП-15638"не погоджується з твердженнями апелянта вважаючи підтвердженою суму 12080,30 грн. заборгованості належними доказами (товаротранспортними накладними).

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ВАТ "Костопільське АТП-15638"подало позов, з врахуванням збільшення позовних вимог, про стягнення на його користь з ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод"103927,95 грн. в т.ч. 100613,26 грн. основного боргу, 615,64 грн. інфляційних нарахувань, 341,53 грн. відсотків річних та 2357,52 грн. пені.

Як вбачається зі справи, 03 січня 2008 року сторони уклали договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №14/770, згідно умов якого позивач, як перевізник зобов`язувався надавати відповідачу, як замовнику послуги автомобільного транспорту з перевезення вантажів, а останній в свою чергу зобов`язувався приймати та своєчасно оплачувати на умовах договору надані послуги.

Також, між цими ж сторонами було укладено ще один договір №16/782 від 28 лютого 2008 року, відповідно з яким позивач, як виконавець по дорученню відповідача, як замовника зобов`язувався своїм навантажувачем марки "Сталева воля" виконувати роботи по навантаженню різних вантажів замовника, а також виконувати інші роботи (підгортання, планування тощо) за визначену п.3.1 договору плату.

Судом першої інстанції з’ясовано, що позивачем на виконання умов вищезазначених договорів протягом січня-липня 2008 року було надано відповідачу послуг на загальну суму 395657,75 грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень-липень 2008 року, а відповідачем несвоєчасно і неналежним чином оплачено лише 288000,00 грн. від загальної вартості наданих послуг.

В наслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань у нього наявна заборгованість в сумі 88532,96 грн.

Вищенаведене підтверджується наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, зокрема і апелянтом в його апеляційній скарзі.

Водночас, апелянт не визнає заборгованість в сумі 12080,30 грн. та заперечує проти її стягнення, оскільки стверджує, що позивачем не надавались йому послуги на цю суму.

Зі справи вбачається, що факт надання позивачем відповідачу у липні 2008 року послуг згідно вищенаведених договорів на загальну суму 12080,30 грн. підтверджується товарно-транспортними накладними (наявні у справі), які підписані як відповідачем.

Судова колегія, як і суд першої інстанції, приймає такі товарно-транспортні накладні до уваги, як такі, що не суперечать вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. (ч.1 ст. 33 ГПК України).

Таким чином, враховуючи п.п. 4.1, 4.2 договорів, ст..ст. 549, 551, п.3 ст. 611, ч.2 ст. 625 ЦК України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , яким передбачена майнова відповідальність, місцевим господарським судом правомірно стягнено з відповідача за прострочення виконання зобов’язань 615,64 грн. інфляційних нарахувань, 341,53 грн. відсотків річних та 2357,52 грн. пені згідно поданого позивачем розрахунку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права і не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 28.01.09р. у цій справі - без змін.