Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Картере В.І.

суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Матієнко А.В.

за участю представників:

від прокуратури –Лянна О.А.,

від Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи –не з’явився, належним чином повідомлений,

від Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області – не з’явився, належним чином повідомлений,

від Головного управління Державного казначейства України в Одеській області - не з’явився, належним чином повідомлений,

від ПП "Моноліт" –Денисюк В.В.

від ПП "Постачтехсервіс" - не з’явився, належним чином повідомлений,

від ТОВ "Укрбудкомплект" - не з’явився, належним чином повідомлений,

від ВКФ в формі ТОВ "Мегаполіс" - не з’явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2009р.

по справі № 20-33/333-07-8448

за позовом Приватного підприємства "Моноліт"

до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Приватного підприємства "Постачтехсервіс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект"

Виробнично-комерційної фірми в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

про стягнення грошових коштів

15.11.2007р. Приватне підприємство (далі - ПП) "Моноліт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області 4 638 659,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на порушення відповідачем умов договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України №14/2 від 23.12.2003р. щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт.

В подальшому, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Згідно останніх уточнень від 08.12.2009р. (т.10, а.с.1) позивач просив стягнути з Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області:

- відшкодування вартості виконаних підрядних робіт за недійсним правочином у сумі 6 053 976,00 грн.;

- інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 3 587 690,81 грн. та 3% річних за прострочення по грошовому зобов’язанню у сумі 538 282,95 грн.;

- судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2008р. (т.4, а.с.151) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2009р. (т.7, а.с.11) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2009р. (т.7, а.с.110) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено: Приватне підприємство "Постачтехсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект" та Виробнично-комерційну фірму в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс".

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім судовим рішенням з даного спору є рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2009р. (головуючий суддя Щавинська Ю.М., судді Степанова Л.В., Фаєр Ю.Г.), яким позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Одеській області на користь позивача вартість безпідставно набутого майна у сумі 6 053 976,00 грн. та судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги в наведеній частині, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2009р. по справі №12/10-09-232 договір на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України №14/2 від 23.12.2003р. визнано недійсним, а тому в силу приписів абзацу 2 ч.1 ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що в силу п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України (435-15) щодо набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України), а тому згідно ст. 1213 ЦК України, набувач, в даному випадку –відповідач, зобов'язаний повернути потерпілому, в даному випадку –позивачу, безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодувати його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник прокурора Одеської області вніс апеляційне подання, в якому посилаючись на порушенням місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційне подання прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом приписів ст.ст. 22, 38 та 42 ГПК України, який відмовив у задоволенні клопотань відповідача про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи з тих підстав, що справа розглядається з 2007 року та позивач відмовився від стягнення вартості підрядних робіт з будівництва спортмайданчику та про витребування у позивача і його субпідрядників - ПП "Постачтехсервіс", ТОВ "Укрбудкомплект", ВКФ у вигляді ТОВ "Мегаполіс" відомостей використаних ресурсів, які складались при виконанні будівельних робіт, накладні на отримання матеріалів, які використовувались при виконанні будівельних робіт, банківські виписки, підтверджуючі перерахування грошових коштів на рахунки субпідрядників та постачальників матеріалів, та інші докази.

Також апелянт стверджує про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Зокрема апелянт зазначає, що користувачем будівель та результату підрядних робіт є Державна аварійно-рятувальна служба "Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Одеській області", а не Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області, яке не отримувало у 2004 році підрядні роботи і на цей час не зберігає результат цих підрядних робіт, а тому і не може його повернути потерпілій особі.

Крім того, апелянт зазначає про порушення господарським судом першої інстанції приписів ч.6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, оскільки будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичним особами за кошти Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом (2542-14) та Законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями, а тому витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватись.

Позивач надав відзив на апеляційне подання (т.10, а.с.63), в якому посилаючись на його необґрунтованість, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційне подання –без задоволення.

Апеляційне провадження по даній справі зупинялось у зв’язку із призначенням, за клопотанням Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області, повторної судової будівельно-технічної експертизи.

22.07.2010р. матеріали справи № 20-33/333-07-8448 разом з висновком №2068/2510 повторної судової будівельно-технічної експертизи від 30.06.2010р., надійшли до апеляційного господарського суду.

28.07.2010р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання підписане Гавриловим М.В. як представником Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів відхилила вказане клопотання представника відповідача з огляду на таке:

Клопотання від імені Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області про відкладення розгляду справи від 28.07.2010р. підписане Гавриловим М.В. на підставі довіреності №20-28-3353, виданої 06.11.2009р. начальником Головного управління МНС України в Одеській області - Вовком М.І.

Однак, згідно листа Головного управління МНС України в Одеській області №16-29-1245 від 17.05.2010р. (т.11, а.с.87), що надійшло на адресу апеляційного господарського суду 25.05.2010р., з 18.04.2010р. в Головному управлінні МНС України в Одеській проведені організаційно-штатні заходи, за результатами яких начальником Головного управління МНС України в Одеській області призначено Львова О.І., у зв’язку з чим, усі довіреності, видані за підписом колишнього начальника –Вовка М.І., Головне управління МНС України в Одеській області просило вважати недійсними.

З огляду на викладене, а також враховуючи закінчення передбаченого чинним законодавством процесуального строку вирішення спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу присутніх у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення вимог матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню частково з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2003р. між Головним управлінням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області (Замовник) та Приватним підприємством "Моноліт" (Генпідрядник) укладено договір №14/2 (т.1, а.с.10), згідно умов якого Генпідрядник зобов'язався виконати роботи по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України по вул. Тираспольське шосе, 14, у м. Одесі, вартістю 3 179 344,00 грн., а Замовник - прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату на протязі 3-х банківських днів після підписання акту форми КБ-3.

На виконання зобов’язань за договором на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України №14/2 від 23.12.2003р. позивач уклав субпідрядні договори: від 11.06.2004р. з ТОВ "Укрбудкомплект" (т.3, а.с.9), від 05.08.2004р. з ВКФ ТОВ "Мегаполіс" (т.3, а.с.85) та від 30.08.2004р. з ПП "Постачтехсервіс" (т.4, а.с.1), які у встановленому чинним законодавством порядку не змінювалися, не розривалися, не визнавались недійсними та є чинними.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконано взяті згідно умов договору №14/2 від 23.12.2003р. зобов’язання по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України, що підтверджується актами виконаних робіт № 1-13 (т.1, а.с. 15-93), підписаними сторонами, на суми: 21 573,60 грн.; 67 502,40 грн.; 285 194,40 грн.; 110 413,20 грн.; 319 294,80 грн.;109 156,80 грн.; 188 751,60 грн.; 107 905,20 грн.; 140 924,40 грн.; 10 771,20 грн.; 27 330,00 грн.; 91 487,20 грн. та довідкою про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3 (т.1, а.с.14).

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2009 року у справі № 12/10-09-232 (т.8, а.с.60) позов Головного управління МНС України в Одеській області до ПП "Моноліт" про визнання недійсним договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України №14/2 від 23.12.2003р. задоволено, договір №14/2 від 23.12.2003 р. визнано недійсним з моменту його укладення.

Водночас, вказаним судовим рішенням встановлено факт виконання позивачем по даній справі робіт по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України у м. Одесі на загальну суму 3 173 013,6 грн., а також факт укладення та виконання субпідрядних договорів із ПП "Постачтехсервіс", ТОВ "Укрбудкомплект" та ВКФ ТОВ "Мегаполіс", у тому числі у частині розрахунків із субпідрядниками.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, в силу вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України внаслідок визнання недійсним договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України №14/2 від 23.12.2003р. відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість того, що він одержав внаслідок виконаних ПП "Моноліт" робіт, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України №14/2 від 23.12.2003р., визнаного в законному порядку недійсним, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість того, що він одержав внаслідок виконаних ПП "Моноліт" робіт за умовами вказаного договору.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Призначеною у справі повторною судовою будівельно-технічною експертизою, за результатами якої складено висновок №2068/2510 від 30.06.2010р., встановлено, що будівельно-монтажні роботи по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 14 виконувались ПП "Моноліт" у 2004 році. Вартість проведених робіт станом на 2004 рік становила 3 009 488,00 грн., а станом на 2009 рік –6 353 812,00 грн.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд, оцінюючи наданий за результатами повторної експертизи висновок, вважає його обґрунтованим та таким, що узгоджується із іншими доказами по справі.

Водночас, висновок первинної судової будівельно-технічної експертизи апеляційний господарський суд відхиляє виходячи з того, що він ґрунтується на обставинах, які не були безпосередньо встановлені судовими експертами, що призвело до помилкового висновку відносно вартості виконаних ПП "Моноліт" робіт.

Враховуючи заяву ПП "Моноліт" від 01.12.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог в частині відшкодування витрат на роботи по спортивному майданчику слід зазначити таке:

Згідно локального кошторису №7-1-1 на загальнобудівельні роботи по спортивному майданчику (додаток №4 до висновку ОНДІСЕ №2068/2510 від 30.06.2010р.) їх вартість складає 313 683,00 грн.

Згідно локального кошторису №7-1-2 на електромонтажні роботи (додаток №4 до висновку ОНДІСЕ №2068/2510 від 30.06.2010р.) їх вартість складає 29 876,00 грн.

Отже, загальна вартість будівельних робіт по спортивному майданчику на момент проведення експертизи, з урахуванням обов'язкових надбавок згідно ДБН Д. 1.1-1-2000, складала 343 559,00 грн. (313 683,00 грн. + 29 876,00 грн.).

За таких обставин, виходячи з вартості робіт виконаних ПП "Моноліт" встановленої в результаті повторної судової будівельно-технічної експертизи та з урахуванням заяви ПП "Моноліт" від 01.12.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог, відшкодуванню підлягає сума вартості виконаних підрядних робіт у розмірі 6 010 253,00 грн. (6 353 812,00 грн. –343 559,00 грн. = 6 010 253,00 грн.).

Наведене вище не було враховано судом першої інстанції, у зв’язку з чим, внаслідок неналежної оцінки висновку первинної судової будівельно-технічної експертизи місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині, що перевищує суму 6 010 253,00 грн., а тому оскаржуване судове рішення підлягає відповідній зміні.

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 3 587 690,81 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 538 282,95 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки грошове зобов'язання, що міститься у договорі підряду від 23.12.2003р. № 14/2, у судовому порядку визнано недійсним, а відтак є припиненим, то і правові підстави для нарахування інфляції та трьох процентів річних, починаючи із січня 2005 року і по вересень 2009 року - відсутні.

Доводи апелянта, викладені в апеляційному поданні відносно того, що користувачем будівель та результату підрядних робіт є Державна аварійно-рятувальна служба "Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Одеській області", а не Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, так як згідно договору №14/2 на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України від 23.12.2003р., визнаного у судовому порядку недійсним, замовником робіт по реконструкції пожежно-технічного депо МНС України в м. Одесі було саме Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області, а не Державна аварійно-рятувальна служба "Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Одеській області", тобто результати робіт, виконаних позивачем за вказаним договором, отримав саме відповідач, а не інша особа, а тому за наявності факту визнання у судовому порядку договору №14/2 на реконструкцію пожежно-технічного депо МНС України від 23.12.2003р. недійсним, саме на замовника покладається обов’язок повернути безпідставно набуте ним за вказаним договором майно.

Посилання апелянта на порушення господарським судом першої інстанції приписів ч.6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на таке:

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Приписи наведеної статті стосуються договірних зобов'язань, які передбачають добровільність їх взяття та виконання. Щодо позадоговірних зобов'язань, які виникають, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного збереження майна, тощо, то такі зобов'язання виникають поза волею боржника, а тому виключають можливість їх передбачення та закріплення у кошторису.

Таким чином, посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом приписів ст. 51 Бюджетного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

На підстави наведеного вище апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині розміру вартості виконаних позивачем підрядних робіт, що підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101- 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Апеляційне подання заступника прокурора Одеської області –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2009р. по справі № 20-33/333-07-8448 –змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Одеській області на користь ПП "Моноліт" вартість безпідставно набутого майна у сумі 6 010 253,00 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.