КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
27.05.09 р. № 20/358-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Фаловської І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Рева І.В. – представник за довіреністю № 270 від 18.12.2008 р., Морозов В.В. - представник за довіреністю № 31 від 05.02.2009 р., Гусак О.М. - директор (наказ № 1к-06 від 13.12.2006 р.),
від відповідача: Коваль В.І. - представник за довіреністю б/н від 01.05.2009 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА"на рішення господарського суду Київської області від 06.03.2009 року (повний текст підписано 16.03.2009 року) у справі № 20/358-08
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Львів", м. Горлівка Донецької області,
до товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА", м. Обухів Київської області,
про стягнення збитків у розмірі 991875 грн.
в с т а н о в и в:
У грудні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сім Львів"звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КАМІА"про стягнення збитків у розмірі 991875 грн., в т.ч. - збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів), що представляють собою різницю між ціною придбаного товару ТОВ "Сім Львів"у ТОВ "Каміа" й ціною продажу цього товару третім особам-сільгоспвиробникам, що складають 491875 грн., 500000 грн. моральної шкоди.
Вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки № АС-09 від 14 січня 2008 року щодо умов та термінів поставки товару (аміачної селітри). Вказані порушення спричинили збитки позивачу у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів), що представляють собою різницю між ціною придбаного товару ТОВ "Сім Львів"у ТОВ "Каміа" і ціною продажу цього товару третім особам-сільгоспвиробникам. Позивач посилається на норми статей 22, 23, 525, 526, 610, 611, 623, 625, 712 ЦК України та статей 193, 224, 225, 265 ГК України.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.03.2009 року у справі № 20/358-08 (суддя Бабкіна В.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сім Львів" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 474375 грн. 00 коп. збитків; 4743 грн. 75 коп. державного мита та 56 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення дійшов висновку, що позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено факт заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди з вини ТОВ "КАМІА"внаслідок відмови останнього від виконання зобов'язань за договором поставки від 14.01.2008 р., зокрема, в частині неодержаного доходу позивача, обрахованого як різниця між ціною при дбання товару ТОВ "Сім Львів"у ТОВ "КАМІА"й ціною продажу цього товару третім особам - сільгосптоваровиробникам, а саме - ТОВ "Примор'є-Агро", ТОВ "Приозерне (Агро)", ТОВ "Біляус Агро", ТОВ "Тарханкут-Агро"та ТОВ "Лобаново-Агро".
Рішення господарського суду обґрунтоване невиконанням відповідачем умов договору поставки № АС-09 від 14.01.2008 року щодо поставки аміачної селітри, заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 474375 грн. Суд при прийнятті рішення керувався статтями 22, 23, 509, 526, 530, 1167 Цивільного кодексу України та статтями 193, 225 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду товариство з обмеженою відповідальністю "КАМІА"звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.03.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Сім Львів"в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач направляв відповідачу заявки виключно до 12 червня 2008 року. Всі інші заявки за липень-серпень 2008 року, які надав позивач суду, на адресу відповідача не надходили; відсутність у матеріалах справи підписаних сторонами заявок, які передані факсимільним зв’язком згідно п. 9.5. договору; розмір стягнутих збитків є не доведеним.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій спростовує доводи апелянта, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим.
Позивач подав разом із відзивом на апеляційну скаргу заяву про забезпечення позову від 10.04.09 за вих. № 114, якою просить суд апеляційної інстанції накласти арешт на грошові суми, що знаходяться на рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа"у банківській установі: р/р 26009001301035 у ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, ЄДРПОУ 31605151, ІПН 316051510166 в розмірі суми збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) у сумі 474375 грн.
Вважає, що неприйняття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду по справі.
У судовому засіданні 27.05. 2009 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.
Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги та підтримали заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 27.05.2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимога і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір поставки № АС-09 від 14 січня 2008 року.
Згідно предмету договору поставки слідує, що постачальник ( у справі - відповідач) зобов’язувався передати у власність покупцеві (у справі – позивач) аміачну селітру Держстандартом України 2-85 марки Б (у подальшому за текстом –"Товар") в кількості та на умовах визначених даним договором, а покупець зобов’язувався прийняти і оплатити товар.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.
Кількість, ціна товару визначена в додатках до договору –специфікаціях., які підписані сторонами протягом червня 2008 року, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 13-16, том 1).
Із п. 5.1. укладеного договору вбачається, що сторони обумовили 100% попередню оплату партій товару згідно додатків до даного договору (Специфікацій).
Із матеріалів справи вбачається та встановлено господарським судом при розгляді справи, що позивач на виконання умов укладеного договору поставки № АС-09 провів попередню оплату товару, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 19-24, том 1).
Кількість не отриманого позивачем товару становить 4562, 5 тонн.
В пункті 3.2. договору поставки сторони домовились, що в разі зміни коньюктури на ринку, цін на сировину, або енергоносії ціна на товар може бути переглянута сторонами шляхом підписання сторонами додаткової угоди. У випадку перегляду ціни на товар наступна партія товару відвантажується за умови письмової домовленості сторін.
Відповідач повідомив позивача листом від 15 серпня 2008 року за вих. № 571 про зміну конюктури ринку вартості однієї тони аміачної селітри та запропонував укласти додаткову угоду, згідно п. 3.2. договору поставки №АС-09 від 14.01.2008 р. (а.с.49 -50, том 2).
У відповіді від 29.08.08 за вих. № 150 на вище вказаний лист позивач, як альтернативу, запропонував відповідачу відшкодувати збитки, на весь об’єм невідвантаженого товару по ціні 2845 грн./т з ПДВ (виходячи з листа ВАТ "Концерн "Стирол"- мінімальної ринкової ціни) (а.с. 51-53 том 2).
Із вимогою щодо поставки відповідачем товару в кількості 4562, 5 тонн позивач до суду в установленому порядку не звертався.
Як вбачається із матеріалів справ, відповідач 05.09.2008 р. листом–повідомленням за вих. № 589 сповістив позивача про припинення виконання умов договору поставки № АС-09 від 14.01.08 і про розірвання цього договору з 09.09.2008 р., повернувши 09.09.2008 р. ТОВ "Сім Львів"8062648 грн. 05 коп. - суму попередньої оплати (а.с. 82-84, том 1).
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Сторони п. 7.1. договору передбачили, що за порушення договірних зобов’язань, вимог до якості продукції і інших правил здійснення господарської діяльності сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Кожна сторона несе відповідальність за дії, які виникли з його вини.
Позивач в позовній заяві просив господарський суд Київської області стягнути з відповідача 491875 грн. суму збитків у вигляді упущеної вигоди, що представляє собою різницю між ціною придбаного товару ТОВ "Сім Львів"у ТОВ "Каміа" й ціною продажу цього товару третім особам-сільгоспвиробникам, посилаючись на норми статей 22, 23, 525, 526, 610- 612, 623, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225, 265 ГК України.
Колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, наявність вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3) Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Позивач в обґрунтування позову посилається на укладені договори купівлі-продажу аміачної селітри з сільгоспвиробниками по ціні 1895 грн. за тону. Вказана ціна на товар діяла до 15 та до 19 червня 2008 року включно, і в подальшому може бути переглянута шляхом підписання додаткових угод погодження ціни –п.3.2. укладених договорів купівлі-продажу (а.с.30-35, 57-80, том 1).
Господарським судом в оскаржуваному рішенні встановлено факт укладення вказаних договорів купівлі-продажу, проведення попередньої оплати та повернення цих коштів (а.с.55-58, том 2). Термін поставки позивачем товару підприємствам, які перерахували 11.06.08 передоплату, - з 13 серпня по 30 вересня 2008 року.
Однак, позивач не надав господарському суду доказів того, що в результаті невиконання умов договір купівлі - продажу компенсував покупцям збитки, як зазначено це в п. 7.2. договорів купівлі-продажу аміачної селітри від 11.06.2008 року.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вказаною вимогою.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненням збитків.
За загальними правилами судового процесу та відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Щодо заяви позивача про забезпечення позову, яка подана до апеляційного господарського суду, колегія суддів відмовляє в її задоволенні та зазначає, що згідно ст. 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії судового провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Заходи забезпечення позову передбачені в статті 67 ГПК України, зокрема, і накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
При поданні заяви про забезпечення позову згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, подаючи заяву, не довів, що невжиття Заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, наявності у відповідача грошових коштів, доказів, що грошові суми, які є у відповідача на момент виконання рішення можуть зникнути,
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом всупереч вимог ст. 43 ГПК України не з'ясовано наявності всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача та не надано належної правої оцінки матеріалам справи в їх сукупності.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) "із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 85, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каміа" задовольнити.
Рішення господарського суду Київської області від 06.03.2009 року у справі № 20/358-08 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І Судді: Агрикова О.В. Фаловська І.М.
Дата відправки 05.06.09