Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від прокуратури: Суходольський С.Н., посв. №57 від 19.02.2007

від позивача: Селюков О.Г., дов. №225-КР-393 від 07.04.2009

від відповідача : Серебряник О.О., дов. б/н від 27.05.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємство "Гаражне підприємство № 1" АТХК "Київміськбуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2009

у справі № 36/508 (суддя

за позовом Київського природоохоронного прокурора

до Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство № 1" АТХК "Київміськбуд"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі-позивач) до Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство №1" АТХК "Київміськбуд" (далі-відповідач) про зобов’язання відповідача повернути позивачеві самовільно зайняту земельну ділянку площею 1800 кв. м., розташовану по вул. Б.Гмирі, 7 у Дарницькому районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель та споруд.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №32/261 від 04.06.2008 позов задоволено повністю, зобов’язано відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1800 кв. м., розташовану по вул. Б.Гмирі, 7 у Дарницькому районі міста Києва, позивачеві, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель та споруд; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 85,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обгрунтовано відсутністю доказів, які підтверджують право користування відповідача спірною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом всіх обставин справи. Зокрема відповідач зазначив, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації №233 від 21.11.1995 "Про будівництво гаражів у м. Києві" земельна ділянка по вул. Б.Гмирі, 7 площею 0,97 га була виділена комунальній холдинговій компанії "Київміськбуд" для будівництва багатоповерхового гаражу. Цим розпорядженням передбачалось використання багатоповерхового гаража та пригаражної території для задоволення потреб населення в місцях зберігання транспортних засобів. Також передбачалось, що після спорудження будівлі, комунальна холдингова компанія "Київміськбуд" здійснюватиме її обслуговування і утримання, шляхом створення відповідної організаційної структури у складі компанії. Такою структурою став відповідач. Будівництво гаража було завершено у 1997 році і актом державної комісії №83 від 25.03.1997 гараж було прийнято в експлуатацію і передано експлуатаційній організації - відповідачеві разом з земельною ділянкою, на якій він збудований і по якій проходять всі інженерні мережі, що забезпечують життєдіяльність гаража: кабелі електроживлення, водопровідні мережі, теплопостачання, каналізація. На замовлення адміністрації гаража у 2003 році розроблена технічна документація по встановленню зовнішніх меж, інвентаризації та введення до державного земельного кадастру землекористування відповідача, як землекористувача земельної ділянки площею 0,97 га по вул. Б.Гмирі, 7 у Дарницькому районі міста Києва. Те, що землекористувачем даної земельної ділянки дійсно є відповідач, засвідчує витяг з бази даних Державного земельного кадастру станом на 26.12.2007. Після закінчення будівництва гаража частина земельної ділянки площею 1800,00 кв.м. на якій проектною документацією передбачалось паркування автомобілів, будівельниками була огороджена. Ця територія є невід'ємною частиною земельної ділянки виділеної для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоповерхового гаража і не може бути виділена з гаражного комплексу, отже земельна ділянка зайнята відповідачем не самовільно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, Алданова С.О., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 13.05.2009.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 12.05.2009 у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Гарник Л.Л. в іншому судовому процесі) та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків розгляд апеляційної скарги у справі №36/508 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Алданова С.О., Баранець О.М. відповідно до приписів статті 46 ГПК України та статті 28 Закону України "Про судоустрій України.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 27.05.2009 з’явилися всі учасники судового процесу. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив задовольнити її в повному обсязі. Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення інженерно-технічної експертизи на вирішення якої поставити наступні питання: 1) чи входить земельна ділянка, яка є предметом спору площею 1800 кв.м. по вул.Б.Гмирі у місті Києві, до земельної ділянки призначеної для реконструкції багатоповерхового гаража, обслуговування та експлуатації Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство №1" АТХК "Київміськбуд" за адресою: м.Київ, вул.Б.Гмирі, 7; 2) визначити розподіл земельної ділнки, яка є предметом спору площею 1800 кв.м. по вул.Б.Гмирі у м.Києві. 3) визначити порядок користування спірної земельної ділянки.

Заслухавши думку учасників судового процесу щодо заявленого відповідачем клопотання, судова колегія визнала його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вирішення зазначених відповідачем питань ніяким чином не вплине на оцінку судом підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги у даній справі.

Представник прокуратури проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Представник позивача проти апеляційної скарги також заперечив. У наданих суду письмових поясненнях позивач зазначив, що відповідач займає спірну земельну ділянку самовільно, оскільки позивачем не приймалося рішення про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки по вул.Б.Гмирі, 7 у місті Києві, а відповідно до частини 14 статті 8 Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею у місті Києві, затвердженого рішенням Київради від 15.07.2004 №457/1867 (ra0457023-04) , згода на розроблення документації із землеустрою не гарантує позитивного рішення Київської міської ради з питання відведення земельної ділянки.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості грунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; ...

12.06.2008 Державною екологічною інспекцією в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складений акт, відповідно до якого встановлено, що за адресою м. Київ, вул. Б.Гмирі, 7 здійснює господарську діяльність ДП "Гаражне підприємство № 1" АТХК "Київміськбуд". Поряд з будівлею багатоповерхового гаражного комплексу ДП "Гаражне підприємство № 1" АТХК "Київміськбуд" облаштувало платну автостоянку. Стоянка огорожена декоративною металевою огорожею (парканом із сітки рабиця). В’їзд автотранспорту здійснюється через ворота біля яких збудовано будиночок охорони. Заїзд також облаштовано шлагбаумом. Загальна площа автостоянки дорівнює 1800 кв.м. Документів, що посвідчують право власності або користування або договору оренди земельної ділянки оформленого відповідно до вимог чинного законодавства України на вказану автостоянку ДП "Гаражне підприємство № 1" АТХК "Київміськбуд" не отримано, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Самовільним зайняттям земельної ділянки згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно статті 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 3 статті 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який на підставу своїх заперечень повинен був надати суду документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою площею 1800 кв. м. на вул. Б.Гмирі, 7 в Дарницькому районі м. Києва.

Оскільки вищезазначених документів суду не надано, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач, не набувши у встановленому Земельним кодексом України (2768-14) порядку права користування земельною ділянкою площею 1800 кв. м. по вул. Б.Гмирі, 7 у м. Києві, безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача на те, що спірну земельну ділянку розпорядженням Київської міської державної адміністрації №233 від 21.11.1995 виділено ДКХК "Київміськбуд", оскільки зазначеним розпорядженням останньому надано лише функції замовника по проектуванню і будівництву гаражу. Акт Державної комісії № 83 від 25.03.1997 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва також не може бути прийнято судом як належний доказ на підтвердження правомірності зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

За таких обставин, позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2009, в зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 33, 49, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Гаражне підприємство №1" АТХК "Київміськбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2009 у справі №36/508 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2009 у справі №36/508 залишити без змін.

3. Матеріали справи №36/508 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.