Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.09р. у справі № 44/28 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск Бетон", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" 3 448 549,07 грн., з яких 3 206 981,47 грн. - основного боргу, 191 896,80 грн. - пені, 24 052,80 грн. - трьох процентів річних, стягнуто з ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до укладеного між позивачем і відповідачем договору № 51-08 ДБ від 01.07.08р., позивачем поставлено відповідачу товар та надані послуги по роботі техніки позивача, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов’язання, не оплатив отриманий товар та послуги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернуся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2009р. у даній справі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що згідно пункту 5.3 Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 100% предоплати за кожну конкретну партію товару на підставі рахунку, що виставлений постачальником на адресу покупця у відповідності з цінами, визначеними в специфікації до даного договору. В матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача відповідних рахунків-фактур.

Крім того, відповідач зазначає, що до позовної заяви додані акти виконаних робіт, які не містять посилання на номер та дату договору, тому, неможливо встановити, чи вказані послуги були надані на підставі договору № 51-08 ДБ від 01.06.08р.

Відповідач зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків-фактур, а також не доведено той факт, що додані до позовної заяви акти виконаних робіт є такими, які відносяться до оспорюваного договору можна прийти до висновку, що обов’язок відповідача щодо сплати за товар не настав.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2009р.

В судовому засіданні 27.05.09р. представник відповідача просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до пункту 1.1 договору № 51-08 ДБ від 01.06.08р. (далі-Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диск Бетон" (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Максімус" (Покупець), Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, товарний бетон і іншу продукцію, виробником якої є ТОВ "Диск Бетон", а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити в розмірі, порядку і в строк, передбачені даним Договором.

Пункт 2.1 Договору передбачає, що ціна товару за одиницю, найменування товару по позиціям, маркам, видам зазначаються сторонами у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід’ємними частинами.

Товар згідно даного Договору вважається поставленим з моменту підписання Покупцем товарно-транспортних накладних на товар і передачі його Покупцю (пункт 7.1 Договору). Відповідно до пункту 7.3 Договору фактом прийому товару по кількості і якості являється підписані уповноваженим представником Покупця товарно-транспортні накладні.

Між позивачем і відповідачем укладені специфікації до Договору № 1 від 01.07.08р., № 2 від 14.07.08р., № 3 від 20.07.08р., № 4 від 12.08.08р., № 5 від 22.08.08р., в яких передбачено товар його клас і марку, розмір оплати роботи техніки з розрахунку 2 грн. з ПДВ за хвилину, якщо час вивантаження товару перевищує 60 хвилин на будмайданчику.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товару на суму 3 207 235,99 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується підписаними видатковими накладними № 4390 від 01.10.08р., № 4420 від 02.10.08р., № 4442 від 03.10.08р., № 4448 від 03.10.08р., № 4459 від 04.10.08р., № 4468 від 04.10.08р., № 4476 від 05.10.08р., № 4489 від 06.10.08р., № 4497 від 06.10.08р., № 4521 від 07.10.08р. № 4532 від 08.10.08р., № 3730 від 29.08.08р., № 3731 від 29.08.08р., № 3746 від 30.08.08р., № 3755 від 30.08.08р., № 3756 від 30.08.08р., № 3764 від 31.08.08р., № 3778 від 01.09.08р., № 3788 від 01.09.08р., № 3799 від 02.09.08р., № 3805 від 02.09.08р., № 3806 від 02.09.08р., № 3824 від 03.09.08р., № 3823 від 03.09.08р., № 3816/1 від 03.09.08р., № 3816 від 03.09.08р., № 3817 від 03.09.08р., № 3842 від 04.09.08р., № 3842/1 від 04.09.08р., № 3843 від 04.09.08р., № 3853 від 04.09.08р., № 3854 від 04.09.08р., № 3870 від 05.09.08р., № 3879 від 05.09.08р., № 3892 від 06.09.08р., № 3910 від 07.09.08р., № 3911 від 07.09.08р., № 3915 від 07.09.08р., № 3923 від 08.09.08р., № 3932 від 08.09.08р., № 3939 від 09.09.08р. № 3961 від 10.09.08р., № 3984 від 11.09.08р., № 4005 від 12.09.08р., № 4033 від 13.09.08р., № 4044 від 13.09.08р., № 4055 від 14.09.08р., № 4065 від 15.09.08р., № 4080 від 15.09.08р., № 4091 від 16.09.08р., № 4100 від 16.09.08р., № 4111 від 17.09.08р., № 4124 від 17.09.08р., № 4152 від 18.09.08р., № 4144 від 18.09.08р., № 4164 від 19.09.08р., № 4189 від 20.09.08р., № 4200 від 21.09.08р., № 4203 від 21.09.08р., № 4206 від 22.09.08р., № 4231 від 23.09.08р., № 4266 від 25.09.08р., № 4281 від 25.09.08р., № 4310 від 26.09.08р., № 4297 від 26.09.08р., № 4328 від 27.09.08р., № 4359 від 29.09.08р., № 4370 від 30.09.08р. та довіреностями серії ЯОУ № 734209 від 01.08.08р., серії ЯОУ № 734365 від 01.09.08р., серії ЯОУ № 734266 від 01.10.08р.

Позивачем були надані послуги по роботі техніки на будмайданчику відповідача на загальну суму 33 587 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі робіт № 890 від 13.10.08р., № 886 від 10.10.08р., № 904 від 15.10.08р., № 776 від 08.09.08р., № 786 від 09.09.08р., № 795 від 11.09.08р., № 31/1-АБН від 15.09.08р., № 803 від 15.09.08р., № 817 від 19.09.08р., № 824 від 22.09.08р., № 826 від 24.09.08р., № 834 від 25.09.08р., № 40-АБН від 25.09.08р., № 841 від 26.09.08р., № 41-АБН від 26.09.08р., № 751 від 29.08.08р., № 850 від 29.09.08р., № 865 від 30.09.08р., № 759 від 31.08.08р., № 761 від 04.09.08р., № 853 від 30.09.08р., № 765 від 05.09.08р.

Пунктом 6.3 Договору встановлено обов’язок Покупця своєчасно оплатити Постачальнику повну вартість фактично отриманого Покупцем товару.

Відповідно до пункту 5.8 Договору кінцеві взаємні розрахунки за договором здійснюються сторонами відповідно до фактично отриманого відповідачем товару, що підтверджується підписаними сторонами товарно-транспортними накладними на отриманий Покупцем товар, протягом 7 календарних днів.

Враховуючи видаткові накладні і акти прийому-передачі виконаних робіт, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги та отриманий товар складає 3 206 981,47 грн.

ТОВ "ВБК "Максімус" взяті на себе договірні зобов’язання не виконало, за надані послуги та отриманий товар не розрахувалося, претензій щодо наданих послуг по якості товару не пред’являло.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Диск бетон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК "Максімус" 3 422 931,07грн. заборгованості, з яких 3 206 981,47 грн. - основного боргу, 191 896,80 грн. - пені, 24 052,80 грн. - трьох процентів річних.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Диск бетон" підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 даного Кодексу вказує на те, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 206 981,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3 206 981,47 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.

Пункт 8.2 Договору передбачає, що за прострочення в здійсненні платежів, передбачених договором, Покупець сплачує Постачальнику за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 191 896,80 грн. та 3% річних на суму 24 052,80 грн., які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Твердження відповідача, що обов’язок відповідача щодо сплати за отриманий товар не настав, оскільки позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків-фактур спростовується пунктом 5.8 Договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Київський апеляційний господарський суд не знайшов правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи.