розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного підприємства "Конвест"на рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі № 06/561

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЧеркасиЕлеваторТорг", м. Черкаси,

до приватного підприємства "Конвест", м. Черкаси,

про стягнення 191061 грн. 29 коп.,

У лютому 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЧеркасиЕлеваторТорг"звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Конвест"про стягнення 191061 грн. 29 коп. загальної суми боргу, в т.ч.: 133581 грн. 06 коп. основного боргу, 12043 грн. 71 коп. пені, 37906 грн. 23 коп. інфляційних збитків, 77530 грн. 29 коп. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору поставки № 65 від 02.01.2008 року щодо розрахунку за отриманий товар на загальну суму 142581 грн. 06 коп. Позивач обґрунтовує вимогу щодо стягнення з відповідача боргу нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 216, 232 Господарського кодексу України.

17.03.2009 року позивач надав господарському суду заяву, якою відмовився від стягнення з відповідача 25813 грн. 75 коп. інфляційних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі № 06/561 (суддя Анісімов І.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЧеркасиЕлеваторТорг"задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 133 581 грн. 06 коп. основного боргу, 12043 грн. 71 коп. пені, 12092 грн. 48 коп. інфляційних нарахувань, 7 530 грн. 29 коп. штрафу, а також 1652 грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 102 грн. 06 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 25813 грн. 75 коп. інфляційних провадження припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі № 06/561 та прийняти нове рішення, яким у стягненні 12043 грн. 71 коп. пені та 7 530 грн. 29 коп. штрафу відмовити.

Скаргу апелянт обґрунтовує тим, що договором поставки не передбачена відповідальність при невиконанні умов договору –це п. 5.3., 6.2., а тому висновок суду є неправильним і незаконним, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник апелянта підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, в яких заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі. Рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, заслухавши пояснення представника позивача, який був присутній в судових засіданнях, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегією апеляційного господарського суду встановлено:

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір поставки № 65 від 02.02.2008 року.

Згідно предмету договору слідує, що постачальник (у справі - позивач) приймає на себе зобов’язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю (у справі - відповідач) металопрокат (далі товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплати товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Заборгованість відповідач сплатив не своєчасно, доказів сплати на день подання позову до господарського суду не надав, а тому не заперечує проти стягнення основного боргу в сумі 133581 грн.06 коп. Вказана заборгованість підтверджена підписаним актом звірки розрахунків (а.с.25).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з цим, грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Колегія судді зазначає, що за своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно плачені боржником.

Враховуючи наведену норму ч. 2 ст. 625 ЦК України, вірним є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 12092 грн. 48 коп. (з урахуванням відмови позивача від стягнення інфляційних в сумі 25813 грн. 75 коп.).

Щодо стягнення з відповідача пені і штрафу в розмірі 5% колегія суддів зазначає слідуюче:

Статтею 611 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобов’язання –це у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору поставки № 65 обумовлено, що у випадку досягнення сторонами домовленості щодо відстрочки платежу, згідно з п. 5.3 цього договору та прострочення покупцем погодженого сторонами строку оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а у разі прострочки більше ніж на три календарні дні, додатково і штраф у розмірі 5% від вчасно несплаченої суми.

Пунктом 5.3. договору сторони домовились, що покупець оплачує товар не пізніше п’яти календарних днів з моменту отримання товару.

Із матеріалів справи не вбачається та сторони на надали господарському суду доказів у розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, які б підтверджували виконання п. 6.2. договору по досягненню домовленості щодо відстрочки платежу.

В апеляційній скарзі відповідач підтвердив, що між сторонами не була досягнута домовленість щодо відстрочки платежу. Однак не надав суду доказів своєчасного виконання договірних зобов’язань щодо розрахунку за отриманий металопрокат.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні 17.03.2009 року представником відповідача надана заява, в якій погоджується з нарахуванням пені та штрафу в розмірі 19 583 грн. та просить зменшити їх розмір на розсуд господарського суду (а.с. 33).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст. 549 ЦК України, п. 6 ч. 2 ст. 231 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"та розмір позовних вимог, правомірно дійшов висновку про стягнення з відповідача пені і штрафу у заявленій сумі

Частиною першою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга приватного підприємства "Конвент"на рішення господарського суду Черкаської області від 17 березня 2009 року у справі № 06/561 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Конвест"на рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року у справі № 06/561 залишити без задоволення.