розглянувши апеляційне подання Прокурора м. Славутича Київської області на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2009 р. (підписане 27.03.2009 р.)

у справі №5/357-08 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Прокурора м. Славутича Київської області, в інтересах держави в особі Відділу комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста виконавчого комітету Славутицької міської ради, Київська обл., м. Славутич,

до Закритого акціонерного товариства "Єврофлекс", Київська обл., м. Славутич,

про стягнення 142 853,85 грн.,

Прокурор м. Славутича Київської області, в інтересах держави в особі Відділу комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста виконавчого комітету Славутицької міської ради, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Єврофлекс", в якій просив стягнути з ЗАТ "Єврофлекс"на користь Відділу комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста виконавчого комітету Славутицької міської ради неустойку на загальну суму 142 853,85 грн., яка складається з штрафу на суму 137 673,36 грн., пені на суму 5 180,49 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2009 р. (підписане 27.03.2009 р.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокурор м. Славутича Київської області звернувся з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційного подання.

Позивач не направив в судове засідання представників, надіславши клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційного подання.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційне подання, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з підстав передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 104 ГПК України, а саме: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2007 р. між Відділом комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста виконавчого комітету Славутицької міської ради (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Єврофлекс"(покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу (далі –договір).

Вказаний договір був нотаріально посвідчений 30.11.2007 р.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що продавець зобов’язується передати у власність покупцю об’єкт, який вказано у пункті 1.2., цього договору, а покупець зобов’язується прийняти цей об’єкт, сплатити ціну відповідно до умов, які визначені в пункті 2 цього договору.

Предметом купівлі-продажу, згідно п. 1.2. договору, є об’єкт нерухомості, а саме: нежитлова будівля, "Пункт переодягання (санпропускник №3), загальною площею 1 781,8 кв.м., розташована за адресою: м. Славутич Київської області, Сосновий проїзд, буд. 7.

У відповідності до п 1.3. договору, продаж об’єкту нерухомості здійснюється шляхом викупу на підставі рішення Славутицької міської ради від 06.04.2007 р. №216-11-V "Про внесення змін в додаток №1 до рішення Славутицької міської ради від 28.02.2006 р. №837-54-ІV "Про приватизацію майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича".

Продаж об’єкту здійснюється за 688 366,80 грн. з врахуванням ПДВ (п. 2.2.).

Пунктом 3.1. передбачено, що покупець зобов’язаний внести за придбаний об’єкт 688 366,80 грн. з врахуванням ПДВ протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менш 50 % ціни продажу об’єкта.

Відповідно до п. 6.2. договору, у разі порушення терміну оплати за об’єкт покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним Банком України в період прострочення платежу.

У разі, якщо покупець протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в договір ціну або відмовиться прийняти придбаний об’єкт, то він сплачує штраф в розмірі 20 % від ціни продажу з урахуванням податку на додану вартість (пункт 6.3 договору).

28.12.2007 р. відповідачем було сплачено 345 000 грн. від загальної ціни об’єкту купівлі-продажу, що підтверджується Платіжним дорученням №251 від 27.12.2007 р. (а.с. 47).

Враховуючи те, що відповідач протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору вніс більше як 50% ціни продажу об’єкта, то у відповідності до п. 3.1. договору, термін оплати був продовжений ще на 30 днів, що не заперечується позивачем. Таким чином, останнім днем сплати повної суми за договором, являється 29.01.2008 р.

17.01.2008 р. ЗАТ "Єврофлекс"було сплачено 100 000 грн. ціни об’єкту приватизації, що підтверджується Платіжним дорученням від 17.01.2008 р. №258 (а.с. 48).

Остання проплата відповідача за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 30.11.2007 р. в сумі 243 366,80 грн. відбулася 31.01.2008 р., у відповідності до платіжного доручення від 30.01.2008 р. №259 (а.с. 49).

Таким чином, відповідач не виконав своєчасно свої договірні зобов’язання по сплаті повної ціни об’єкту продажу за договором.

05.06.2008 р. Відділом комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста виконавчого комітету Славутицької міської ради на адресу відповідача була направлена Претензія №13/2-25-65 щодо порушення умов договору (а.с. 33), в якій позивачем на підставі пунктів 6.1. –6.3. була нарахована пеня за прострочення платежу на два дні в розмірі 267,70 грн., та штраф в розмірі 20 % від ціни продажу в сумі 137 673,36 грн.

Нарахована позивачем пеня в розмірі 267,70 грн. була сплачена відповідачем 25.06.2008 р., що підтверджується банківською випискою з рахунку (а.с. 87).

Враховуючи, що відповідач сплатив суму нарахованої позивачем пені, яка передбачена п. 6.2. договору, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог прокурора в частині стягнення пені в розмірі 5 180,49 грн., у зв’язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Однак, висновок господарського суду Київської області про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 137 673,36 грн. на підставі того, що заявлена прокурором вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення відповідачем строку сплати ціни об’єкта нерухомості за умови сплати покупцем 267,70 грн. пені, нарахованої позивачем за порушення строку сплати ціни об’єкта нерухомості свідчить про безпідставне намагання прокурора застосувати до покупця подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов’язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, на думку судової колегії є помилковим з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 ЦК, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 627 ЦК України передбачає свободу договору, тобто сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог законодавства. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Згідно статті 629 ЦК, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК).

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно положень ст. 549 ЦК, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 статті 231 Господарського кодексу, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Водночас ст. 551 ЦК передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна"передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Договір купівлі-продажу, згідно ч. 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об’єкт приватизації. Покупець зобов’язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об’єкта.

У відповідності до ч. 4 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", покупці, що не сплатили за об’єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 діючої на час виникнення спірного зобов’язання Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації"від 21.08.1997 р. № 910 (910-97-п) , передбачено, що розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) термін коштів за об’єкт приватизації, становить 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об’єкт.

Вказана Постанова була скасована Постановою Кабінету Міністрів України "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації"від 17.09.2008 р. № 846 (846-2008-п) , у відповідності до пункту 1 якої розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) строк коштів за об’єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об’єкт, включаючи земельну ділянку.

Оскільки, сторони в Договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 30.11.2007 р., зокрема у пунктах 6.2., 6.3., передбачили та відповідач погодився з умовами, що за порушення терміну оплати за об’єкт підлягає сплата пені у розмірі 1 відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочки, а у разі несплати встановленої в договорі ціни протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору –штраф в розмірі 20 відсотків від ціни продажу, що передбачено актами законодавства, які регулюють правовідносини у сфері приватизації, то на думку судової колегії, заявлені прокурором вимоги про стягнення штрафу в розмірі 20 % від ціни продажу в сумі 137 673,36 грн. є правомірними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, позовні вимоги в частині стягнення штрафу на суму 137 673,36 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

1. Апеляційне подання Прокурора м. Славутича Київської області на рішення господарського суду Київської області від 29.01.2009 р. (підписане 27.03.2009 р.) по справі №5/357-08 –задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 29.01.2009 р. (підписане 27.03.2009 р.) по справі №5/357-08 –скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Єврофлекс"на користь Відділу комунальної власності, послуг і приватизації управління економіки та соціального розвитку міста виконавчого комітету Славутицької міської ради 137 673,36 грн. штрафу.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Єврофлекс"в доход Державного Бюджету України 1 376,73 грн. державного мита, 113,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.