на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо закінчення виконавчого провадження по виконанню наказів господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року по справі №1/125-28/29

за позовом: відкритого акціонерног?о товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ в особі Львівської обласної дирекції, м.Львів

до відповідача закритого акціонерного товариства "Завод комунального тра?нспорту", м.Львів

про звернення стягнення на заставлене майно,

ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2009 року задоволено скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"в особі Львівської обласної дирекції на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо закінчення виконавчого провадження по виконанню наказів господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року по справі №1/125-28/29 про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2006р. та скасовано постанову головного державного виконавця Санжари О.М. від 28.01.2008 року про закінчення виконавчого провадження із виконання наказу від 25.09.2006 року про звернення стягнення на майно ЗАТ "Завод комунального транспорту" (ЗАТ "Львівський автомобільний завод") з метою погашення заборгованості на користь ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 835 739,23 доларів США, 898 100,71 ЄВРО, та 11 562 901,80 грн., а також визнано недійсною постанову головного державного виконавця Стельмащука П.Я. від 28.01.2008 року про закінчення виконавчого провадження із виконання наказу від 25.09.2006 року про стягнення із ЗАТ "Завод комунального транспорту"на користь ЛОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"13828,65 грн, 1076,11 ЄВРО, 1001,32 доларів США.

Ухвала суду мотивована тим, що виконавчою службою порушено вимоги п.8 ч.І ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки закрито виконавчі провадження по виконанню наказів при відсутності повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, чим обмежено право стягувача на виконання судового рішення та порушено принцип, встановлений п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України та ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судових рішень.

В апеляційній скарзі представник Головного управління юстиції у Львівській області просить ухвалу суду скасувати та в задоволенні скарги відмовити, з підстав неповного з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що діючим законодавством, зокрема ст.ст. 3, 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"та ст..35 Закону України "Про Національний банк України" (679-14) передбачено єдиним платіжним засобом на території України її національну валюту.

Скаржник покликається на те, що суму заборгованості згідно виконавчих документів перераховано по курсу Національного банку України станом на дату відкриття виконавчого провадження, про що зазначено у постановах про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2006 року, які не оскаржувалися, а тому відсутні підстави для збільшення суми заборгованості в гривневому виразі по курсу валюти на дату її погашення, тобто закриття виконавчого провадження та відповідно визнання постанов про закриття виконавчого провадження незаконними. Доказом підтвердження погашення заборгованості перед стягувачем є факт оплати ТзОВ "Львівкомплектавтопостач"суми боргу згідно платіжних доручень №1935,№1936 від 25.01.2008 року, що відповідає вимогам ст. 528 ЦК України, а тому отримавши від ТзОВ "Львівкомплектавтопостач"повідомлення за №040 від 28.01.2008 року про здійснення таких платежів у державних виконавців було достатньо підстав для закриття виконавчого провадження в спірному випадку.

Апелянт не погоджується з висновком суду про неможливість стягувача ідентифікувати кошти, які поступили від ТзОВ "Львівкомплектавтопостач"і встановити призначення їх платежу, оскільки в платіжних дорученнях призначенням платежу зазначено виконання генеральної кредитної угоди №9 від 29.01.2003 року, а стягнення заборгованості згідно виконавчих документів здійснювалося саме по цій угоді.

Скаржник також покликається на відсутність у діях державних виконавців вини щодо отримання стягувачем заборгованості в національній валюті та причинно-наслідкового зв"язку між стягненням коштів у гривнях та подальшим переведенням стягувачем цих коштів в іноземну валюту.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що виконавчою службою порушено вимоги п.8 ч.І ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки закрито виконавчі провадження по виконанню наказів при відсутності повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а тому місцевим судом правильно скасовано постанову про закриття виконавчого провадження.

Щодо оплати спірної заборгованості ТзОВ "Львівкомплектавтопостач", то стягувач зазначає, що зі змісту платіжних доручень не вбачається здійснення погашення в межах виконавчого провадження, а тому у банку не було підстав для зарахування цієї оплати саме за таким призначенням. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували з"ясування виконавчою службою у стягувача факту погашення заборгованості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що на підставі рішення господарського суду від 18.04.2006 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року у справі №1/125-28/29 та на їх виконання господарським судом Львівської області 25.09.2006 року видано наказ про примусове виконання щодо звернення стягнення на майно (в тому числі заставлене) ЗАТ "Львівський автомобільний завод"на користь АППБ "Аваль"в особі Львівської обласної дирекції в розмірі - 835739 доларів США 23 центи; 898100 євро 71 євроцент; 11562902 грн. 80 коп.

Крім цього, господарським судом Львівської області 25.09.2006 року видано наказ про стягнення із ЗАТ "Львівський автомобільний завод"на користь АППБ "Аваль"в особі Львівської обласної дирекції 13828,65 грн, 1076,11 євро, 1001,32 доларів США державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.01.2008 року згідно платіжних доручень №U38472 та №U38473 на рахунок Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"надійшли кошти в сумі 21499360,35 грн. та 25852,24 грн. відповідно. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, платником у яких є Головне управління юстиції у Львівській області, а в призначенні платежу зазначено, що погашається борг з рахунку ТОВ "Львівкомплектавтопостач"за ЗАТ "Завод комунального транспорту".

Судом також встановлено, що 25 та 28 січня 2008р. на рахунок скаржника від ТзОВ "Львівкомплектавтопостач"відповідно до платіжних доручень №1937 та №1939 надійшли кошти в сумі 1 331 000,00 грн. та 1200,00 грн. спрямовані на погашення заборгованості за ЗАТ "Завод комунального транспорту". У графі "призначення платежу"платіжного доручення №1937 від 25.01.2008 року вказано: "погашення заборгованості за ЗАТ "ЗКТ"згідно ген. кредитної угоди №9 від 29.10.2003 р., без ПДВ". У графі "призначення платежу"платіжного доручення №1939 від 28.01.2008 року вказано: "погашення заборгованості за ЗАТ "ЗКТ"згідно ген кредитної угод № 9 від 29.10.2003 р., без ПДВ".

Постановами Головних державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Санжари О.М. та Стельмащука П.Я. від 28.01.2008 року виконавче провадження із виконання вищезазначених наказів господарського суду Львівської області закінчено у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення господарського суду Львівської області.

Проте, за змістом оскаржуваної постанови не вбачається, що стягнення проведено з врахуванням курсових різниць, оскільки сплата боргу здійснювалася не в іноземній валюті, а в гривнях. Доплата курсової різниці здійснювалася не боржником, а іншою особою, і не в процесі виконавчого провадження, а шляхом перерахування спірної суми на рахунок по сплаті відсотків боржником за кредитною угодою, без повідомлення банка як кредитора, а тому ним ці кошти протягом 5-ти банківських днів і повернуті 29.01.2009 р. згідно платіжного доручення №6 ТОВ "Львівкомплектавтопостач"в сумі 1332200 грн. як помилково перераховані.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно із вимогами ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження"у разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті. Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України; державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу. Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті. Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею.

З аналізу наведених норм місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що оскільки виконавчими документами визначено обов'язок повернути заборгованість у різних валютах - гривнях, ЄВРО та доларах США, то в спірному випадку повним виконанням рішення суду може вважатися сплата коштів у гривнях, еквівалент якої визначатиметься за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, тобто станом на 28.01.2008 року.

Станом на 28.01.2008 року офіційний курс долара США, встановлений НБУ, становив 5,05 гривень за 1 долар США, офіційний курс євро, встановлений НБУ, становив 7,426025 гривень за 1 євро.

З поданого стягувачем розрахунку вбачається, що, для погашення заборгованості боржника перед стягувачем в доларах США необхідно 4220483,11 грн, в євро необхідно 6669318,32 грн., в національній валюті 11562901,80 грн., тобто станом на 28.01.2008 року необхідно було сплатити 22 452 703,24 грн. Для погашення судових витрат боржника перед стягувачем в доларах США необхідно 5056,66 грн, в ЄВРО - 7991,21 грн., в національній валюті - 13 946,65 грн., тобто станом на 28.01.2008 року необхідно було сплатити 26994,52 грн. Таким чином, виходячи з приписів ст. 533 ЦК України, станом на 28.01.2008 року для повного виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2006 року у справі №1/125-28/29 на користь стягувача необхідно було перерахувати суму коштів в розмірі 22479697,76 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 28.01.2008 року згідно платіжних доручень №U38472 та №U38473 Головним управлінням юстиції у Львівській області на рахунок Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"перераховано кошти в розмірі 21499360 грн. 35 коп. та 25852 грн. 24. коп. відповідно, що сумарно становить 21 525 212,59 грн.

Відповідно до п.8 ч.І ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а згідно ст.38 вказаного закону визначено наслідки завершення виконавчого провадження, одним із яких є те, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що виконавчою службою порушено вимоги п.8 ч.І ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки закрито виконавчі провадження по виконанню наказів при відсутності повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, чим обмежено право стягувача на повне виконання судового рішення та порушено принцип, встановлений п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України та ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судових рішень.

Покликання апелянта на те, що спірна заборгованість була погашена за домовленістю з ТОВ "Львівкомплектавтопостач" платіжним дорученням №1937 на суму 1331000 грн. та платіжним дорученням №1939 на суму 1200 грн. є безпідставним та не може бути прийнято судом в якості належних та допустимих доказів, оскільки зі змісту платіжних доручень жодним чином не вбачається, що погашення відбулось в межах виконавчого провадження. За таких умов у стягувача не було можливості ідентифікувати вказані кошти. Судом встановлено, що рахунок на який надійшли кошти (№206811023) відкрито боржником згідно п. 6.1 Кредитного договору №010/08-1/237 від 29.10.2003 року для щомісячної сплати відсотків за кредит.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подано будь-яких доказів повідомлення стягувача щодо призначення зазначених коштів боржником, Підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області чи ТзОВ "Львівкомплектавтопостач".

Таким чином, у стягувача відсутні правові підстави для зарахування коштів, що надійшли від ТзОВ "Львівкомплектавтопостач", а тому ним правомірно, відповідно до п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (z0377-04) , пунктом 6 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", повернуто вказані кошти ТзОВ "Львівкомплектавтопостач".

Крім цього, в оскаржуваних постановах відсутні посилання як на одну із підстав закінчення виконавчого провадження на безпосередню сплату ТОВ "Львівкомплектавтопостач"коштів в розмірі 1 331 000,00 грн. та 1 200,00 грн. за боржника.

З наведеного, дії державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо закінчення виконавчого провадження по виконанню наказів господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року по справі №1/125-28/29 про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.04.2006р. не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а тому місцевим судом правильно задоволено скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"в особі Львівської обласної дирекції та скасовано постанови від 28.01.2008 року про закінчення виконавчого провадження із виконання наказів від 25.09.2006 року про звернення стягнення на майно та про стягнення заборгованості.