Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2009 р. (суддя Дьоміна А.В.) порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Львівсільмаш", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іщенко Василя Дмитровича, призначено підготовче засідання, зобов’язано сторони виконати певні дії, з метою забезпечення інтересів кредиторів заборонено посадовим особам боржника укладати без згоди розпорядника майна угоди цивільно-правового характеру, зобов’язано боржника передати розпоряднику майна цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання, накладено заборону на відчуження основних засобів, іншого майна боржника, розпорядження коштами без згоди розпорядника майна.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Відкрите акціонерне товариство "Львівсільмаш" (боржник) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 09.02.2009 р. в частині призначення розпорядником майна боржника - Іщенко Василя Дмитровича, направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, визначити необхідність з’ясування при новому розгляді справи наявності у кандидата на призначення розпорядником майна спеціальних знань, необхідних для здійснення повноважень при провадженні у справі про банкрутство, визначити необхідність забезпечити боржнику при новому розгляді справи рівні з кредитором процесуальні права в частині призначення розпорядника майна шляхом витребування у боржника власної кандидатури розпорядника майна.

Заявник вважає, що призначення розпорядником майна при прийнятті заяви відбулося з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 42, 43, 22 ГПК України. Так, на думку заявника, господарський суд в порушення ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначив арбітражного керуючого Іщенко Василя Дмитровича, не перевіривши наявність у нього спеціальних знань, що, з врахуванням специфіки діяльності боржника, є неприпустимим. Крім того, вказує боржник, суд не забезпечив боржнику рівного з кредитором права на подачу кандидатури розпорядника майна, чим порушив принцип рівності процесуальних прав сторін, гарантований ст. 22 ГПК України, та не створив боржнику необхідні умови для правильного застосування законодавства, чим порушив приписи ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2009 р. апеляційну скаргу ВАТ "Львівсільмаш" прийнято до провадження, слухання справи призначено 22.04.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 776 від 22.04.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Антонік С.Г. (головуючий) Шевченко Т.М. (доповідач), Коробка Н.Д.

У зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 27.05.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1016 від 26.05.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів: Антонік С.Г. (головуючий) Шевченко Т.М. (доповідач), Зубкова Т.П.

Сторони своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні вдруге не скористались, в судове засідання 27.05.2009 р. не прибули. Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за апеляційною скаргою за відсутності представників сторін.

Судове засідання 27.05.2009 р. закінчилось прийняттям постанови.

Відповідно до ст.ст. 99, 101, 106 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвалу) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон) встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження, виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Львівсільмаш", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Іщенко В.Д., призначено підготовче засідання, зобов’язано сторони виконати певні дії, забезпечено інтереси вимог кредиторів.

Заявник апеляційної скарги боржник ВАТ "Лівівсільмаш" вважає, що призначення розпорядника майна відбулось із порушенням закону, а саме: судом не було перевірено наявність у арбітражного керуючого спеціальних знань та не забезпечено боржнику рівного із кредитором права на подачу кандидатури розпорядника майна.

З такими твердженнями заявника апеляційної скарги погодитись не можна, з огляду на наступне.

Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом (2343-12) порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону).

Згідно із ст. 31 Закону якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) , арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Згідно з цим Законом (2343-12) одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону.

2. Якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) , арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.

3. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені:

особи, які згідно з цим Законом (2343-12) вважаються заінтересованими;

особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом (2343-12) ;

особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади;

особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Відповідно до ст. 13 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом (2343-12) .

Якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які:

здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років;

мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути оскаржена у встановленому порядку. '…'.

Крім того, при призначенні розпорядника майна слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов’язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом (2343-12) обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, призначений розпорядником майна боржника Іщенко В.Д. є арбітражним керуючим згідно ліцензії Серії АВ № 307221, виданої Державним департаментом з питань банкрутства 29.01.2007 р. (а.с.51). Арбітражним керуючим Іщенко В.Д. було подано до господарського суду заяву в порядку ст. 31 Закону (а.с.50).

Також в матеріалах справи міститься копії дипломів про здобуття ним вищої освіти за спеціальністю електрифікація сільського господарства та за спеціальністю економіка та організація будівництва (а.с.53).

Разом з тим, до матеріалів справи приєднано письмовий перелік справ про банкрутство, в яких приймав участь арбітражний керуючий Іщенко В.Д. з моменту отримання ним ліцензії арбітражного керуючого. Цей перелік нараховує 84 справи (а.с.54).

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що при призначенні розпорядника майна боржника Іщенко В.Д. господарським судом не порушено жодної норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підстави для скасування ухвали суду в частині призначення розпорядника майна відсутні.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.ст. 101, 104 ГПК України не має повноважень щодо направлення справи на новий розгляд, в тому числі щодо нового розгляду та призначення кандидатури розпорядника майна, відтак ці вимоги апеляційної скарги залишаються без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.ст. 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Львівсільмаш" (м. Запоріжжя) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.02.2009 р. у справі № 25/47/09 в частині призначення розпорядника майна залишити без задоволення.