розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2009р. у справі №33/98-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод", м.Біла Церква Київської області

до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 192 612,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2009р. (суддя Рудовська І.А.) у справі №33/98-09 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський механічний завод", м.Біла Церква Київської області, задоволено частково.

З відповідача, відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, на користь позивача стягнуто 183 440,00 грн. основного боргу, 1 834,40 грн. держмита та 112,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також стягнути з позивача витрати на апеляційне оскарження.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 10.06.2008р. між сторонами був укладений договір №1056д-338/06, за умовами якого Постачальник (позивач у справі) взяв на себе обов’язок передати покупцю передбачений додатками-специфікаціями до договору товар, а Покупець (відповідач у справі), в свою чергу, зобов’язався зазначений товар прийняти та оплатити.

Згідно п.2.1. договору, найменування, кількість, якісні характеристики, ціна одиниці товару, а також його загальна вартість визначені в додатках-специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору.

Умови поставки товару, відповідно до п.3.1. договору, здійснюється партіями на протязі строку дії даного договору. Детальні умови, як-то об’єм та строки поставки, узгоджуються сторонами шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами тощо.

На виконання договірних зобов’язань Постачальник (позивач у справі) поставив відповідачеві товар на загальну суму 183 440,00 грн. Даний факт підтверджений наявними в матеріалах справи видатковою накладною №МЗ-00091 від 17.10.2008р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОП №451392/1355 за підписами та печатками сторін. (а.с.9-10). Відповідач же, в свою чергу, оплату за поставлений товар не здійснив, претензію позивача за №1 від 09.12.2008р. щодо виконання грошових зобов’язань за договором на суму 183 440,00 грн., залишив поза увагою, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутись за захистом порушених прав до суду.

Отже, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов’язань за договором.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

В обґрунтовування викладених в апеляційній скарзі заперечень, скаржник посилається на відсутність у позивача доказів поставки товару, актів приймання-передачі, виставлення рахунків-фактур, що є, на думку відповідача, обов’язковим для встановлення факту прострочення виконання грошового зобов’язання тощо.

Зазначені вище заперечення, на думку колегії суддів, є безпідставними та документально спростованими з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні підтвердження відправки відповідачеві письмової вимоги щодо погашення суми основного боргу за договором разом з актом приймання передачі у двох примірниках, рахунком на оплату та податковою та видатковою накладними, відповідь на яку позивач так і не отримав. (а.с.14).

Статтею 530 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Пунктами 5.1.,5.2. договору передбачено оплату поставленого товару по факту поставки, після підписання актів приймання-передачі за кількістю та якістю, на підставі рахунків-фактур Постачальника (позивач у справі).

Моментом настання строку виконання грошового зобов’язання, на думку колегії суддів, слід вважати дату отримання відповідачем письмової вимоги №1 від 09.12.2008р., тому, відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, боржник (відповідач у справі) повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, однак цього зроблено не було.

Таким чином, господарським судом першої інстанції вірно визнано повністю доведеною суму основного боргу у розмірі 183 440,00 грн., оскільки доказів її погашення відповідачем суду не надано.

Окрім того, цілком обґрунтованою колегія суддів вважає відмову суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у вигляді штрафу в розмірі 9 172,00 грн., оскільки, згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України, правочин задля забезпечення виконання грошового зобов’язання повинен бути викладений у письмовій формі. Розмір штрафних санкцій у вигляді штрафу договором №1056д-338/06 від 10.06.2008р. не передбачений, а, отже, вимога щодо стягнення останнього задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2009р. у справі №33/98-09 таким, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2009р. у справі №33/98-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, –без задоволення.