розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "Слов"янський культурний фонд" м. Куп"янськ (вх. № 1135 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.09 р. по справі № 27/50-09 (н.р.54/150-08)

за позовом Кредитної спілки "Карат" м. Куп"янськ

до ПП"Слов"янський культурний фонд" м. Куп"янськ

про визнання дійсним договору

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання договору застави № 907 від 28.07.2004 року дійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2009 р. по справі № 27/50-09 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено. Визнано договір застави № 907 від 28.07.2004 р., укладений між Волинцем Василем Івановичем та Кредитною спілкою "Карат" дійсним.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з’ясування обставин справи. При цьому зазначає, що текст договору не містить умов нотаріального посвідчення договору, Волинець В.І. не являється власником приміщення, ПП "Слов’янський культурний фонд"не укладало договору застави, а також вони ніколи повністю або частково не виконували договір застави. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2009р. по даній справі –без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

28.07.2004 р. між Волинцем В.І. та кредитною спілкою "Карат" був укладений договір позички № 907 на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

Відповідно до вимог п. 4.1. договору та з метою своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, між КС "Карат" та директором "Слов"янського культурного фонду" Волинцем В.І. 28.07.2004 р. для забезпечення виконання умов договору був укладений договір застави № 907, відповідно до якого Волинець В.І. передав у заставу КС "Карат" належний на праві приватної власності "Слов"янському культурному фонду" нежитловий будинок.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони при укладанні договору застави домовились про його нотаріальне посвідчення, а також послався на лист керівника "Слов"янського культурного фонду" стосовно його погодження щодо передачі заставленого майна згідно договору застави № 907 від 28.07.2004 р. в рахунок погашення боргу, що є, за висновками господарського суду, підтвердженням визнання сторонами договору застави № 907 від 28.07.2004 р. дійсним. Таким чином, суд першої інстанції визнав позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками та вважає. що місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки судом при розгляді справи не взято до уваги та на досліджено, що:

по-перше, предмет позову, а саме: визнання договору застави № 907 від 28.07.2004 р. дійсним, укладеним фактично між Кредитною спілкою "Карат" та членом кредитної спілки Волинець В.І., не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, норами зазначеної статті не передбачений такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним, не встановлений такий спосіб захисту цивільних прав і договором застави № 907 від 28.07.2004 р.

Колегія суддів також зазначає, що визнання договору дійсним або чинним може бути предметом судового дослідження при вирішенні спору про право матеріальне, заявлене у спосіб, передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України. Визнання договору дійсним є по суті встановленням юридичного факту, що не передбачено ані Цивільним кодексом України (435-15) , ані Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів також вважає, що позивач не довів належними доказами конкретних фактів порушення відповідачем умов договору, оскільки у позовній заяві не зазначено, у чому саме полягає невиконання відповідачем умов договору № 907 від 28.07.2004 р. і будь-яких доказів під час розгляду справи, які б свідчили про таке невиконання, позивач господарському суду не надав.

Вказана вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту неправомірності дій відповідача при ухиленні від укладання договору застави, що, у свою чергу, не призводить до поновлення порушених прав.

Розглядаючи таку вимогу суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин, оскільки вимогу щодо спонукання відповідача укласти договір застави позивачем не заявлено, у той час як саме такий спосіб направлений на захист порушених прав позивача.

Вказана вимога по суті є нічим іншим, як вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту неправомірності дій відповідача, спрямованих на ухилення від укладення договору застави, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Факт чинності або дійсності договору може встановлюватись господарськими судами лише у разі вирішення спору про право цивільне, що є складовою оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, але аж ніяк не може бути предметом самостійних позовних вимог.

Враховуючи, що сторонами у справі є юридичні особи, а спір між цими особами виник з договору застави, колегія суддів дійшла висновку, що предмет позову, визнання договору застави № 907 від 28.07.2004 р. дійсним, не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, тому рішення господарського суду Харківської області від 09.04.09 по справі № 27/50-09 (н.р.54/150-08) підлягає скасуванню, а у позові слід відмовити.

По-друге, у господарського суду не було підстав для задоволення позовних вимог, оскільки під час звернення до суду з позовною заявою щодо визнання договору застави № 907 від 28.07.2004 р. дійсним позивач визначив у якості відповідача - ПП "Слов"янський культурний фонд", тоді як стороною за даним договором є фізична особа Волинець В.І.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

Апеляційну скаргу ПП "Слов"янський культурний фонд" м. Куп"янськ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.04.09 по справі № 27/50-09 (н.р.54/150-08)скасувати та прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки "Карат" м. Куп"янськ (63701. Харківська область, м. Куп"янськ, вул. Тітова, 2, р/р 26509030299001 в філії ВАТ КБ "Надра"Харківського РУ МФО 351834, код ЄДРПО 26356148) на користь ПП "Слов"янський культурний фонд" м. Куп"янськ (63701, Харківська область, м. Куп"янськ, вул. Тітова, 2, р/р 26002030213001 в філії ВАТ КБ "Надра", МФО 351834, код ЄДРПО 21258688) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн.