Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" про стягнення 2 758 504,86 грн., що становлять 2 228 743,82 грн. основного боргу, 132 994,61 грн. пені, 215 148,33 грн. –30% річних та 181 618,07 грн. інфляційних втрат (т.1 а.с.2-4).

21.04.2008 року позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою № 212/04 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача додатково суму нарахованої пені в розмірі 20 313,69 грн., додатково нараховані 30 % річних в розмірі 30 470,54 грн. та додатково нараховані інфляційні втрати в сумі 82 055,82 грн. (т.1 а.с84-85).

27.05.2008 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою № 314/05 від 26.05.2008 року про зміну підстави позову (т.1 а.с.112-113) та заявою № 315/05 від 26.05.2008 року (т.1 а.с.119) про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 437 878,75 грн. основного боргу, 11 372,85 грн. пені, 15 115,82 грн. –30% річних та 318 290,79 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2008 року у справі № 9/144-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"про стягнення 2 758 504,86 грн. задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"437 878,75 грн. основного боргу, 11 372,85 грн. пені, 15 115, грн. –30% річних, 318 290,79 грн. суми інфляційних витрат, 25 500,00 грн. в повернення державного мита та 118,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.1 а.с.147-150).

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції посилається на норми ст. ст. 534, 604, 611, 615, 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом .

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко. ЛТД", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.07.2008 року у справі №9/144-08 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, що знаходиться у матеріалах справи, що призвело до неправильного розрахунку штрафних санкцій.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.08.2008 року у справі №9/144-08 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"на рішення господарського суду Київської області від 14.07.2008 року у справі №9/144-08 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.09.2008 року у справі №9/144-08 провадження у справі №9/144-08 зупинено до вирішення господарським судом м. Києва пов’язаної з нею справи №32/271.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2008 року у справі №9/144-08 провадження у справі №9/144-08 поновлено та призначено розгляд справи.

29.04.2009 року відповідачем було подано заяву про відвід колегії суддів у справі №9/144-08, яка ухвалою Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.04.2009 року у справі №9/144-08 залишена без задоволення, але склад колегії суддів у справі №9/144-08 змінено на наступний: головуючий суддя –Жук Г.А. (доповідач у справі), судді –Агрикова О.В. та Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Жук Г.А. –головуюча по справі, судді –Агрикова О.В., Чорногуз Л.М.) від 07.05.2009 року вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження.

Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.07.2008 року.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Київської області від 14.07.2008 року у справі вважає законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 18.05.2009 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв’язку з апеляційним оскарженням рішення господарського суду міста Києва у справі № 38/62. Клопотання відповідача залишено колегією без задоволення, оскільки заявником не надано належних доказів порушення апеляційного провадження у справі № 38/62.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

04.10.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"(постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" (покупець) уклали договір № 74/7 відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець - оплатити і прийняти товар (п. 1.1 договору) на вимогах, які передбачені даним договором. (а.с.8-10).

Договором сторони передбачили, що назва, кількість, асортимент, ціна та вартість окремої партії товару, що постачається за даним договором, а також умови постачання та оплати кожної окремої партії товару визначаються специфікаціями, що складають невід’ємну частину даного договору (п. 1.2).

На виконання умов даного договору та на підставі специфікації № 1 від 04.10.2007 року до договору № 74/7 від 04.10.2007 року (т.1 а.с.12), додаткової угоди № 1 від 24.12.2007 року до специфікації № 1 від 04.10.2007 року до договору № 74/7 від 04.10.2007 року (т.1 а.с.13), додаткової угоди № 2 від 28.12.2007 року до специфікації № 1 від 04.10.2007 року до договору № 74/7 від 04.10.2007 року (т.1 а.с.14), а також специфікації № 2 від 21.12.2007 року до договору № 74/7 від 04.10.2007 року (т.1 а.с.15), ТОВ "Аскоп-Україна"поставило ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"соєвий шрот та соєву макуху на загальну суму 7 937 388,14 грн., які отримано згідно видаткових накладних № 9256 від 24.10.2007 року (т.1 а.с.16), № 9263 від 26.10.2007 року(т.1 а.с.18), № 9264 від 26.10.2007 року(т.1 а.с.21), № 9279 від 30.10.2007 року(т.1 а.с.24), № 9335 від 29.11.2007 року(т.1 а.с.27), № 9336 від 29.11.2007 року(т.1 а.с.29), № 9364 від 28.12.2007 року(т.1 а.с.32), № 1348 від 28.12.2007 року(т.1 а.с.33), № 9365 від 28.12.2007 року(т.1 а.с.34), № 9367 від 29.12.2007 року(т.1 а.с.35), № 9368 від 29.12.2007 року(т.1 а.с.37), № 1351 від 29.12.2007 року(т.1 а.с.39), № 9451 від 04.01.2008 року(т.1 а.с.40), № 9452 від 04.01.2008 року(т.1 а.с.45), № 9455 від 08.01.2008 року (т.1 а.с.46) та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей: серії НБЕ № 915246 від 16.10.2007 року, серії НБЕ № 915404 від 22.10.2007 року, серії НБЕ № 915624 від 29.11.2007 року, серії НБЕ № 915755 від 27.12.2007 року, серії НБЕ № 915761 від 08.01.2008 року, серії НБЕ № 915232 від 08.10.2007 року. (копії представлено в матеріалах справи)

Відповідно до п. 5 специфікації № 1 від 04.10.2007 року та специфікації № 2 від 21.12.2007 року оплата за товар здійснюється щоденними пропорційними платежами на протязі 30 календарних днів від дати відправки кожної окремої партії товару зі станції відправника.

Однак відповідач в порушення зобов’язань за договором, здійснив оплату поставленого йому товару частково. Так, в період з 04.12.2007 року по 20.02.2008 року відповідачем було оплачено на користь позивача кошти в розмірі 6 113 211,06 грн., з яких 5 708 644,29 грн. в рахунок оплати вартості товару поставленого на підставі договору № 74/7 від 04.10.2007 року, а 404 566,77 грн в рахунок оплати вартості товару поставленого на підставі договору № 96/6 від 26.10.2006 року, згідно видаткових накладних № 9222 від 17.10.07 року та № 9255 від 24.10.2007 року (копії договорів та накладних містяться в матеріалах справи). Отже заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 74/7 від 04.10.2007 року станом на 18.03.2008 року ( на час звернення з позовом до суду) становила 2 228 743,85 грн., що підтверджено, також представленим в матеріалах справи актом звірки розрахунків (а.с.59, том 1), який підписано як позивачем так і відповідачем без будь-яких застережень.

З врахуванням уточнення позовних вимог (заява № 315/05 від 26.05.08 р., а.с. 119, т.1) заборгованість відповідача по оплаті вартості товару становить 437878,75 грн., що не заперечене відповідачем у наданих до суду відзиві на позов від 21.04.2008 року(а.с.76, т.1), доповненні до відзиву від 30.04.2008 року (а.с. 102, т1) та його представником у судових засіданнях.

Згідно умов п. 5.2 договору № 74/7 від 04.10.2007 року постачальник має право на свій вибір призупинити чи відмовитись від виконання своїх зобов’язань по поставці товару, передбачених даним договором та/чи специфікаціями до нього, у випадку прострочення покупцем оплати вартості поставленої партії товару, строк оплати якої вже настав, чи у випадку не здійснення покупцем попередньої оплати вартості товару. При цьому постачальник не несе будь-якої відповідальності перед покупцем, передбаченої даним договором та/чи діючим законодавством України.

18.02.2008 року між сторонами у справі укладено додаткову угоду № 2 до специфікації № 1 від 04.10.2007 року до договору № 74/7 від 04.10.2007 року та до додаткової угоди № 1 від 24.12.2007 року до специфікації № 1 від 04.10.2007 року до договору № 74/7 від 04.10.2007 року, відповідно до п.2 якої в зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості товару, що був поставлений згідно вище вказаної специфікації, а також керуючись п. 5.2 договору № 74/7 від 04.10.2007 року, сторони дійшли згоди про припинення подальшої поставки партії товару, що залишилась недопоставленою.

Посилаючись на умови п. 7.2 договору, ст. 611, 625 ЦК України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) № 543/96ВР від 22.11.1996 року позивач нарахував відповідачу 11372, 85 грн. пені, 15115,82 грн. річних,318290,79 грн. інфляційних втрат, які стягнуто місцевим господарським судом в повному обсязі.

Відповідач не погодився з нарахованими позивачем санкціями, стверджує, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 115,82 грн. –30% річних не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки не є платежем за використання коштів або товарів, отриманих у кредит; платежем за використання коштів, залучених у депозит; платежем за придбання товарів у розстрочку в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Відповідач вказує, що днем припинення зобов’язань сторін за договором № 74/7 та специфікаціями і додатками до нього є день підписання додаткової угоди № 2, а саме 18.02.2008 року. Проте, за період з 20.10.2007 року по січень 2008 року позивачем недопоставлена відповідачу 604,65 тон продукції за договором № 74/7 на суму 1 941 531,15 грн., в зв’язку з чим відповідачем нараховано пеню в розмірі 97 804,74 грн., отже сума пені, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача підлягає зменшенню на 97 804,74 грн.

На думку ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"позивачем не надано належного розрахунку 318 290,79 грн. інфляційних втрат, джерел застосованого при нарахуванні втрат індексу інфляції, в зв’язку з чим місцевий господарський суд не перевіривши правильність поданного розрахунку заздалегідь надав йому законної сили.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваної судової ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема такими підставами є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк ( строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 599 ЦК України, ст. ст. 193, 199 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при цьому, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається і припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними у справі матеріалами, ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"отримав від позивача соєвий шрот та соєву макуху на загальну суму 7 937 388,14 грн., оплативши їх вартість частково. Позивачем належними доказами доведено факт поставки товару і заборгованість відповідача по оплаті вартості отриманої продукції в сумі 437 878,75 грн., що не заперечене відповідачем в судовому засіданні та не оскаржено в апеляційній скарзі.

За даних обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 437 878,75 грн.

Крім того, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 15 115,82 грн., що становить 30% річних та 318 290,79 грн. суми інфляційних витрат нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України на суму заборгованості за весь час прострочення.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі 15 115,82 грн. та інфляційних витрат в сумі 318 290,79 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Договором сторони передбачили, що в разі прострочення сплати вартості товару покупець зобов’язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Ст. 627 ЦК України передбачає свободу договору, тобто сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог законодавства. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Проте, договором сторони встановили відповідальність покупця за прострочення сплати вартості товару у розмірі 30 % річних, які нараховуються з дати виникнення простроченої заборгованості і з огляду на вимоги ст. ст. 525, 629 ЦК України дані умови договору є обов’язковими для виконання сторонами.

При цьому, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, інфляційні витрати є витратами, що пов’язані з інфляційними процесам в державі та за своєю правою природою є компенсацією за понесені позивачем збитки, спричинені знеціненням грошових коштів внаслідок несвоєчасного отримання їх від відповідача, а річні –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення 15 115,82 грн. –30 % відсотків за порушення строку оплати продукції отриманої за договором № 74/7 від 04.10.2007р. та 318 290,79 грн. інфляційних втрат. При цьому, з представленого в матеріалах справи розрахунку нарахування інфляційних втрат вбачається, що нарахування проведено відповідно до показників індексів інфляції надрукованих у офіційних виданнях, а саме відповідних номерах газети "Урядовий кур’єр": № 231 від 08.12.2007 року –за листопад 2007 року; № 3 від 09.01.2008 року за грудень 2007 року; № 25 від 08.02.2008 року за січень 2008 року; № 46 від 12.03.2008 року за лютий 2008 року; № 65 від 08.04.2008 року за березень 2008 року; № 84 від 08.05.2008 року за квітень 2008 року.

В силу статей 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", передбачено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 спірного договору, у випадку просточення сплати вартості товару, покупець зобов’язується сплатити суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такої заборгованості за кожен ден прострочки.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення пені в сумі 11 372,85 грн., яку нараховано у відповідності до вимог ст. 230, ч. 6 ст. 232, ст. 250 ГК України та в розмірі встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) .

За даних обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 14.07.2008 року у справі № 9/144-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.