розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року у справі № 20/32-09

за позовом Прокурора м.Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України в особі Державного відкритого акціонерного товариства "Стаханівський ремонтно-механічний завод" м.Стаханов Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення 141360 грн., -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року у справі № 20/32-09 (суддя Пархоменко Н.В.) позов прокурора задоволено повністю, з відповідача ВАТ "Південний ГЗК" стягнуто на користь ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод" 141360 грн. основного боргу, а також стягнуто 1413,60 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ВАТ "Південний ГЗК", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, а провадження у справі припинити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправомірність прийняття господарським судом до розгляду позову прокурора в інтересах ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод", а також вказує, що позивачем не надані докази виникнення у відповідача зобов’язання по оплаті продукції, оскільки позивачем не доведено факт отримання відповідачем рахунків-фактур та податкових накладних.

Позивач –ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод", проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає про правомірність представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства вугільної промисловості та в особі Державного відкритого акціонерного товариства "Стаханівський РМЗ". Також позивач вказує про надання відповідачу первинних документів разом з передачею товару відповідно до умов договору "із рук в руки", в тому числі рахунків-фактур і податкових накладних, за відсутністю яких відповідач не мав би підстав для нарахування податкового кредиту.

Прокурор м.Стаханова у поданому відзиві зазначає, що підставою представництва прокуратурою за даним позовом є порушення відповідачем економічних та матеріальних інтересів держави в особі Міністерства вугільної промисловості та ДВАТ "Стаханівський РМЗ", засновником і єдиним акціонером якого є держава.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 07 травня 2009 року до 21 травня 2009 року.

Вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

20 червня 2008 року між позивачем –ДВАТ "Стаханівський ремонтно-механічний завод" (постачальник) та відповідачем –ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладений договір поставки № 1170д, згідно умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар відповідно до додатків –специфікацій до договору, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором (п.1.1.) /а.с.13-14/.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунків-фактур, податкових накладних за фактично поставлений товар, або акредитивами на користь постачальника на суму погодженої поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 141360 грн., що підтверджується накладною від 09 вересня 2008 року № 0913, актом приймання-передачі від 10 вересня 2008 року № 7476, довіреністю від 08 вересня 2008 року серії ЯОП № 451779/1044 /а.с.17-19/.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, вартість товару на користь позивача не сплатив.

Позивачем ДВАТ "Стаханівський РМЗ" на адресу відповідача направлено претензію від 08 жовтня 2008 року вих.№ 985 з вимогою про оплату товару /а.с.21/. У відповіді на претензію від 07 листопада 2008 року № 52-16/1145 у погашенні заборгованості відмовлено /а.с. 103 /.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що відповідачем –ВАТ "Південний ГЗК", не виконані зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми заборгованості.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія визнає необґрунтованими.

Твердження відповідача про ненастання обов’язку по оплаті отриманого товару з посиланням на ненадання позивачем доказів виставлення рахунку-фактури та передання податкової накладної судова колегія вважає безпідставними.

Факт надання відповідачу рахунку-фактури та податкової накладної на товар підтверджується матеріалами справи. Позивачем виставлено рахунок-фактуру на оплату товару від 09 вересня 2008 № 326 на суму поставки –141360 грн. /а.с.16/, а також передано з товаром податкову накладну від 09 вересня 2008 року № 17 /а.с.22/.

В п.п.6.2, 6.3 договору 20 червня 2008 року № 1170д передбачений обов’язок постачальника надати покупцю (його представнику) документи на товар, в тому числі рахунки-фактури та податкові накладні. Вказані документи передаються покупцю "із рук в руки" або іншим способом у строк не пізніше 3 днів з дня поставки.

Відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов’язку щодо передачі разом вказаних документів на товар, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст. 666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору та передання товаросупровідних документів і отримання їх відповідачем.

Також судова колегія вважає за необхідне відмітити, що позивачем до претензії від 08 жовтня 2008 року № 985 було додано копії рахунку від 09 вересня 2008 року № 326, накладної від 09 вересня 2008 року № 0913, специфікації від 20 червня 2008 року № 2 та податкової накладної від 09 вересня 2008 року № 17 /а.с.21/. Факт отримання претензії із вказаними документами підтверджується наданням відповідачем відповіді на претензію від 07 листопада 2008 року № 52-16/1145.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та наявність і розмір заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов’язків по оплаті вартості отриманого товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов’язань.

Також, судова колегія визнає безпідставними твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо неправомірності звернення прокурора в інтересах позивача з даним позовом.

Як вірно зазначено господарським судом, відповідно до ст. 2 ГПК України прокурор який звертається до господарського суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, підставою представництва у суді інтересів держави є порушення або загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Як зазначено в п.4 рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 (v003p710-99) , інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Статуту Державного відкритого акціонерного товариства "Стаханівський ремонтно-механічний завод" товариство створено відповідно до наказу Міністра вугільної промисловості України від 04 жовтня 1996 року № 503 на підставі Указу Президента України від 07 лютого 1996 року № 116 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" (116/96) на базі державного підприємства "Стаханівський ремонтно-механічний завод" виробничого об’єднання "Стаханіввугілля" та належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України. Згідно п.4.1 Статуту засновником товариства є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України /а.с. 104-117/.

З урахуванням порушення інтересів Державного відкритого акціонерного товариства "Стаханівський ремонтно-механічний завод", Міністерства вугільної промисловості України, а в їх особі і інтересів держави, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом, який правомірно прийнятий і розглянутий господарським судом.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року у справі № 20/32-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" –без задоволення.