Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В., Кричмаржевський В.А., Шевченко Т. М.

при секретарі Савченко Ю.В.

за участю представників:

позивача – Татаренко А.М., довіреність № ВМА 665402 від 29.12.2008р. юрисконсульт;

відповідача – Іванус Д.О., довіреність б/н від 25.12.2007р., юрисконсульт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 11/736/07 та апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар, Запорізька область

на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009р. у справі № 11/736/07

за позовом Відкритого акціонерного товариства Науково – інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс", м.Запоріжжя

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар, Запорізька область

про стягнення суми

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2009р. у справі № 11/736/07 (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 72180грн.78коп. основного боргу, а також судові витрати.

Рішення суду прийнято з посиланням на умови договору і ст. 526ЦК України та мотивовано тим, що позивач зобов’язання щодо ремонту блочного трансформатору виконав належним чином та у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи. У зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення 72180,78грн. основного боргу суд визнав обґрунтованими та задовольнив їх.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009р. у справі № 11/736/07 скасувати, у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Заявник скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки сума 72180,78грн., що заявлена до стягнення, входила в предмет спору у справі № 14/134д/06 вже вирішена постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.04.2007р. Роботи проводилися в строк з 14.10.2000р. по 16.12.2000р., а технічний акт затверджено 20.12.2000р. Позивач направив відповідачу акт виконаних робіт по ремонту трансформатора ОРЦ-417000/750 листом № 10/1 -1333 від 23.08.2007р., тобто через сім років з моменту виникнення такого права. Більш того, апелянт зазначає, що сума виконаних робіт є не узгодженою, оскільки фінансові акти не підписано сторонами, а технічний акт не визначає вартість виконаних робіт за договором. Безпідставним вважає скаржник висновок суду про те, що факт виконаних робіт підтверджується листами відповідача № 15-22ф/107 від 20.05.2003р., № 15-23/280 від 10.12.2003р., так як ці листи підписанні не уповноваженими особами, а тому не можуть бути належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України. Експертний висновок, який покладений в основу оскаржуваного рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, так як експертиза проводилася в односторонньому порядку, лише на підставі документів наданих позивачем. Разом з цим, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції порушено приписи статті 261 ЦК України, оскільки право позивача на складання фінансового акту, який є підставою для отримання оплати за капітальний ремонт вказаного трансформатора з урахуванням положень п.п.5.1, 6.1 договору № 0005-9/3-2 виникло з дати затвердження технічного акту 20.12.2000р., тобто строк позовної давності на думку скаржника сплинув 03.02.2004р. та згідно ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові, про що заявлялося у суді першої інстанції відповідачем. При цьому, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено статтю 35 ГПК України, так як позовні вимоги у даній справі, були вже вирішенні рішенням господарського суду Запорізької області від 22.12.2003р. у справі № 9/217. Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Запорізької області у справі № 11/736/07 від 21.01.2009р. всебічно та повно досліджено всі обставини справи в їх сукупності та зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог. Просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс" вказує, що посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції порушено п.2 ст. 80 ГПК України є безпідставними, так як питання про припинення провадження у справі було вже вирішено ухвалою господарського суду Запорізької області у даній справі від 27.12.2007р., яке залишено без змін касаційною інстанцією. Посилання заявника апеляційної скарги на те, що листи № 15-22ф/107 від 20.05.2003р., № 15-23/280 від 10.12.2003р. підписанні не уповноваженими особами та останні діяли всупереч інтересам підприємства є необґрунтованими, так як дані обставини не підтверджено жодним доказом з боку відповідача. Стосовно висновку експерта, то позивач зазначає, що згідно ч.2 ст. 41 ГПК України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Ухвалою суду першої інстанції від 21.08.2008р. у зв’язку з наданням можливості відповідачу представити свої доводи на клопотання позивача про призначення у справі судово-економічної експертизи, та питання, які він вважає за необхідне задати експерту, розгляд справи було відкладено. Проте, відповідач не надав суду жодного питання, ні додаткові матеріали, які на його думку мають бути роз’яснені та враховані судовим експертом. Помилковими вважає позивач твердження скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 261 ЦК України, оскільки про порушення свого права позивач довідався після спливу 45 днів з моменту направлення відповідачеві фінансового акту для його підписання та неотримання протягом цього строку оплати за виконані роботи. Даної правової позиції додержується Запорізький апеляційний господарський суд у своїй постанові по справі № 14/134д/06 зазначає позивач. Безпідставними є доводи скаржника про порушення судом першої інстанції статті 35 ГПК України, так як у рішенні господарського суду Запорізької області від 22.12.2003р. № 9/217 було надано правову оцінку лише виконаним роботам, які безпосередньо є предметом спору у справі № 9/217, а саме роботам за етапами 1,2,7,20,22,23 календарного плану. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.03.2009р. у справі № 11/736/07 апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 09.04.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.04.2009р. колегією суддів було оголошено перерву на 21.05.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 946 від 21.05.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М.

За клопотанням представників сторін, судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 14.01.1999р. між сторонами по справі укладений договір № 00005-9/3-2, за умовами якого ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс" зобов’язався виконати для ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" роботи по ремонту трансформаторного обладнання, обстеженню його стану, інші роботи, направленні на підвищення його надійності, а останній –зобов’язався прийняти та оплатити вартість таких робіт.

У додатку № 1 до договору сторонами був узгоджений календарний план, відповідно до якого встановлюється перелік робіт, вартість та строк виконання.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 03.04.2000р. до договору календарний план було доповнено додатковими роботами, у тому числі ремонтом блочного трансформатору ОРЦ-417000/750 зав. №128026 (ТЗ-В) в об’ємі, узгодженому з замовником(п.15 календарного плану)(а.с110,т3).

Згідно п. 7.1. договору, він діє з моменту його підписання і до виконання кожною стороною своїх зобов’язань за ним.

Також за п.п. 6.1, 6.2 договору передбачено, що початок та закінчення кожної позиції ремонтних робіт оформлюється відповідним технічним актом, що надає право на складення фінансового акта та отримання оплати. Інші роботи вважаються завершеними після направлення технічного звіту, протоколів випробування.

За результатом виконання робіт 20 грудня 2000р. сторонами був складений технічний акт виконання робіт по капітальному ремонту блочного трансформатора ОРЦ-417000/750, зав. № 128026, ст. № ТЗ-В, встановленого на блоку № 3 ВП "Запорізька АЕС".

Зі змісту п. п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. випливає, що момент закінчення виконання робіт за відповідним етапом календарного плану обумовлюється закінченням виконання післяремонтного обслуговування устаткування.

Після виконання фізичного об’єму робіт по ремонту блочного трансформатора ОРЦ-417000/750, зав. № 128026, ст. № ТЗ-В був складений технічний акт ремонту трансформатора від 20.12.2000р., який є підставою для включення трансформатора на номінальну напругу, введення його в експлуатацію та виконання спеціальних випробувань і аналізу мастил. По закінченню ж виконання післяремонтних робіт - контролю за виділенням паливних газів в трансформаторах, хроматографічного аналізу мастил впродовж довготривалого періоду позивач набув право на складення фінансового акту та отримання оплати за виконані роботи.

Відповідач, в порушення умов договору на протязі тривалого часу ухилявся від прийняття виконаних робіт. На звернення позивача вимагав коригування вартості виконаних робіт.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач зобов’язання щодо виконання капітального ремонту блочного трансформатора ОРЦ-417000/750, зав. № 128026, ст. № ТЗ-В виконав належним чином, що не заперечується відповідачем. Фактичне проведення вказаного виду робіт підтверджується наступною документацією:

- лист відповідача від 20.05.2003р. №15-22ф/107, що свідчить про коригування фінансових розрахунків по виконаних роботах за спірними договорами (тобто факт їх виконання ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс" відповідачем не заперечується);

- лист відповідача від 10.12.2003р. № 15-23/280 щодо заперечень до змісту спірних додаткових угод ;

- листуванням між позивачем та відповідачем за електронною поштою;

- виписками із протоколів ВП "Запорізька АЕС";

- актом ремонту трансформатора ОРЦ-417000/750 № 128026, ст. № ТЗ-В( а.с.36,т.1);

- протоколом по результатам аналізу мастила № 221 від 14.12.1999р.;

- протоколом по результатам аналізу мастила № 217 від 10.12.1999р.;

- протоколом № 66-99 від 17.12.1999р.;

- технічним рішенням № 03.3Ц.ТС.ТР1048 від 02.12.1999р.

- технічним актом виконання робіт з капітального ремонту блочного трансформатору типу ОРЦ-417000/750 від 20.12.2000р.(а.с38,т1)

Вартість ремонту блочного трансформатора ОРЦ-417000/750, зав. № 128026, ст. № ТЗ-В в сумі 72180,78 грн. була розрахована позивачем відповідно до пропозицій відповідача щодо вартості робіт за п. 15 календарного плану до додаткової угоди №2 від 03.04.2000р. до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. та підтверджується розрахунками трудовитрат на підготовчі роботи, розрахунками трудовитрат по ремонту трансформатора, усередненою вартістю дня роботи спеціаліста ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс" на об’єктах замовника, розрахунком вартості і години роботи автомашини на об’єктах замовника, розрахунками вартості дня утримання на ВП "Запорізька АЕС" представництва ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс".

Також, згідно з висновком № 14/08 судово-економічної експертизи від 23.10.2008р., призначеної господарським судом Запорізької області у даній справі, вартість виконаних позивачем для ВП "Запорізька АЕС" робіт складає 100011,94 грн., що свідчить про відсутність завищення вартості робіт з боку ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс".

Відповідно до п. 5.1 договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. оплата робіт проводиться позивачем у національній валюті по мірі виконання етапів календарного плану протягом 45 днів після підписання сторонами відповідних фінансових актів.

23.08.2007р. ВАТ НІЦ "ЗТЗ-Сервіс"на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" був направлений акт виконаних робіт (фінансовий акт) до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. за п. 15 календарного плану до додаткової угоди № 2 від 03.04.2000р. до даного договору на суму 72180,78грн.. У відповідь, листом №2823/16644 від 18.10.2007р. (а.с. 65,т1) відповідач повідомив позивача про те, що направлені акти виконаних робіт від 20.08.2007р. не відповідають умовам договору, при цьому будь-яких претензій щодо якості виконаних робіт в порядку встановленому п. 6.4 договору відповідач не пред’являв.

Згідно п.5.1 договору оплата робіт проводиться замовником протягом 45 днів після підписання сторонами відповідних фінансових актів.

Про те, до теперішнього часу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" акт виконаних робіт не підписав і не здійснив оплату вартості виконаних робіт за п. 15 календарного плану додаткової угоди №2 від 03.04.2000р.протягом 45 днів.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р., на підставі якого виникли спірні відносини, за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона(підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони(замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції порушено п.2 ст. 80 ГПК України є безпідставними, так як у справі № 14/134д/06 предметом позову було стягнення боргу за виконані роботи на підставі додаткових угод, які позивач просив спонукати відповідача підписати. В постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 24.04.07р. у справі № 14/134д/06 вказано, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору підставою розрахунків є фінансовий акт, який на той момент фактично позивачем відповідачу не надавався, що і явилось підставою для відмови у позові.

Предметом спору у даній справі між тими ж сторонами є стягнення боргу за виконані роби відповідно фінансового акту, який направлений відповідачу позивачем 23.08.2007р. Тобто у даній справі інша підстава позовних вимог, тому підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Колегією суддів не приймається до уваги твердження скаржника проте, що листи № 15-22ф/107 від 20.05.2003р., № 15-23/280 від 10.12.2003р. підписанні не уповноваженими особами та останні діяли всупереч інтересам підприємства, оскільки дані обставини не підтверджено жодним доказом з боку відповідача. Крім того, відповідно до ч.2.п.3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичного сили, крім випадків коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Належних та допустимих доказів того, що позивач знав про відсутність повноважень на підписання вище перелічених листів у осіб, що їх підписали, відповідач не надав суду. Слід також зазначити, що вказані листи не були вказані відізвані відповідачем у зв’язку з тим, що підписані не уповноваженими особами.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на порушення судом першої інстанції ст. 34 ГПК України щодо врахування судом висновку судової експертизи, виходячи з наступного.

У висновку експерта зазначено, що вартість виконаних робіт за договором № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. (з додатковими угодами) з урахуванням фактично витрачених люд./днів позивачем по справі складає 100011,94 грн. Однак на сторінці 4 висновку № 14/08 від 23.10.2008р. зазначено, що предметом дослідження є лише вартість робіт по ремонту блочного трансформатора ОРЦ-417000/750, зав. № 128026 відповідно до Додатку № 2 до Додаткової угоди № 2 від 03.04.2000р. до Договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. Отже, висновком експертизи підтверджено також виконання позивачем робіт, зазначених у п. 15 календарного плану Додатку № 2 до Додаткової угоди № 2 від 03.04.2000р. до Договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р. З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що висновок судової експертизи оцінювався судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Більш того, згідно ч.2 ст. 41 ГПК України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Ухвалою суду першої інстанції від 21.08.2008р. у зв’язку з наданням можливості відповідачу представити свої доводи на клопотання позивача про призначення у справі судово-економічної експертизи, та питання, які він вважає за необхідне задати експерту, розгляд справи було відкладено. Проте, відповідач не надав суду жодного питання, ні додаткові матеріали, які на його думку мають бути роз’яснені та враховані судовим експертом.

Також, п.2.3 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2003р. № 170/5 (z1209-03) передбачено, що судовому експерту, залученому до проведення судової експертизи, забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Таким чином, оскільки у вказаному нормативно-правовому акті є пряма заборона судовим експертом самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а місцевим господарським судом відповідачу була надана можливість надати судовому експерту шляхом надання їх суду, як додаткових матеріалів, так й питань, вказані доводи апеляційної скарги свідчать лише про недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами.

Доводи відповідача стосовно не узгодженості суми виконаних робіт є помилковими, вартість робіт за п.15 календарного плану, що є додатком №1 до додаткової угоди № 2 від 03.04.2000р. до договору № 0005-9/3-2 від 14.01.1999р., визначена у цьому додатку у розмірі 162523,82грн. Відповідачем заявлено до стягнення сума менша, ніж узгоджена сторонами у договорі вартість цих робіт, що ніяким чином не порушує прав відповідача. Крім того, відповідач не висував заперечень щодо того, що заявлена до стягнення сума виконаних робіт є завищеною та роботи на цю суму позивачем не виконано.

Спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. 261 ЦК України, оскільки про порушення свого права позивач довідався після спливу 45 днів з моменту направлення відповідачеві фінансового акту для його підписання та неотримання протягом цього строку оплати за виконані роботи.

Крім цього, постановою Запорізького апеляційного господарського суду за справою № 14/134д/06 від 24.04.2007р. був встановлений факт, що строк виконання зобов’язання з оплати виконаних робіт, в тому числі і по п.15 календарного плану настає після підписання сторонами фінансових актів. Строки підписання цих актів у договорі не визначені.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншим органом, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки встановлено, що строки підписання актів не визначені, то цей строк визначається відповідно вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк виконання зобов’язання не визначений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний термін від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідач в порушення умов договору безпідставно не підписав протягом 7 днів направлений йому позивачем 23.08.2007р. акт виконаних робіт, який як свідчать матеріали справи і, як встановлено постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 14/134д/06, є фінансовими актами, та не оплатив вартості виконаних робіт, зазначеної у цьому акті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлений законом трирічний строк позовної давності для вимог щодо сплати виконаних робіт по п.15 календарного плану починає перебіг з моменту виставлення 23.08.07р.акту виконаних робіт.

Безпідставними є доводи скаржника про порушення судом першої інстанції статті 35 ГПК України, так як у рішенні господарського суду Запорізької області від 22.12.2003р. № 9/217 було надано правову оцінку лише виконаним роботам, які безпосередньо є предметом спору у справі № 9/217, а саме роботам за етапами 1,2,7,20,22,23 календарного плану. Те, що предметом спору було стягнення вартості інших робіт ніж у даній справі, свідчить зміст позовної заяви у справі № 9/217 та додані до неї копії актів виконаних робіт інші матеріали цієї справи, що були досліджені судом. Також у постанові Запорізького господарського суду у справі № 14/134д/06 встановлено, що акти виконаних робіт після оформлення технічного акту від 20.12.2000р. не складались, а отже оплата цих робіт не могла бути предметом спору у справі № 9/217.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позов з обставин викладених вище.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачається.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарсько процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009р. у справі № 11/736/07 залишити без змін.