розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2009

у справі № 12/256 (суддя

за позовом ТОВ "Компанія "Ресурс"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 9826,44 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ресурс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна" про стягнення 9826,44 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №12/256 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9826,44 грн. сплаченого авансу, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №12/256 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача та задовольнити вимоги відповідача викладені у зустрічному позові до позивача, стягнути з позивача судові витрати пов’язані з поданням апеляційної скарги на користь відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №12/256 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженнями В.о Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009р. та Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009р. здійснювалась заміна в колегії суддів.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. та від 30.04.2009р. розгляд справи було відкладено.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія вважає можливим здійснити перегляд рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.04.2007р. між сторонами укладено договір поставки № 07/04-110, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу металопродукцію на умовах, вказаних у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, а позивач - прийняти та оплатити отриманий товар.

Згідно специфікації № 1/08 від 31.07.2007р. сторони погодили поставку катанки 6,5 сталь 0-Зеп, пс, сп, довжина бунт, 350 т за ціною 2 781, 1 грн./т на суму 973 385 грн., строк поставки - до 31.08.2007р.; за специфікацією № 2/08 від 22.08.2007р. сторони погодили поставку катанки 6,0, сталь 0-Зкп, пс, сп, довжина бунт, 350 т за ціною 2 836 грн./т на суму 992 600 грн., строк поставки - до 31.08.2007р.

Позивач стверджує, що поставка була виконана на суму 2 349 355, 56 грн.

На виконання умов договору (п. 5.3) позивачем авансом оплачено 100% вартості продукції на суму 2 359 182,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на день подачі позову до суду відповідачем недопоставлено продукції на суму 9 826, 44 грн. зазначене підтверджується актами приймання-передачі товару, підписаних сторонами, за якими продукція проставлена на загальну суму 2 349 355, 56 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2008р. відповідачем підтверджено заборгованість за договором у розмірі 9 826, 44 грн.

Листом від 15.04.2008р. позивач повідомив відповідача про втрату інтересу до виконання зобов'язань за договором і поставив вимогу про відшкодування збитків в розмірі 9 826, 44 грн. у строк до 25.04.2008р., однак на лист не було отримано відповіді, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Вказана заборгованість відповідача становить компенсацію залізничних тарифів на перевезення.

В розрахунок видаткових накладних включена вартість залізничного тарифу на перевезення, проте, на момент укладення договору видаткових накладних відповідач не був ознайомлений з фактом збільшення залізничного тарифу на перевезення, тому в накладних не було відображено фактичного збільшення.

Після отримання даних про збільшення залізничних тарифів від відправника — ВАТ МК "Азовсталь" відповідачем здійснене відповідне корегування накладних, доказом чого є фактури № 90472479 від 04.05.2006р., №90460508 від 07.03.2006р.

Таким чином, посилання позивача на визнання відповідачем боргу в розмірі 9 826, 44 грн. згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2008 р., на думку відповідача, не відповідає дійсності, так як згідно цього акту заборгованість на користь відповідача визначена в розмірі 4 621, 56 грн.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача 2 359 182 грн. в якості розрахунку (авансовим платежем) за договором поставки № 07/04-110 від 24.04.2007р.

Зокрема, це підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, згідно яких 23.08.2007р. ним перераховано позивачу 1 191 120 грн., 02.08.2007р. — 1 168 062 грн. на підставі договору поставки № 07/04-110 від 24.04.2007р.

Також матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідачем поставлено позивачу продукцію за договором на суму 2 349 355, 56 грн. Зокрема, актом приймання-передачі товару від 14.08.2007 р. підтверджено передачу товару на суму 743 715, 22 грн., актом від 14.08.2007 р. - на суму 364 833, 64 грн., актом від 23.08.2007 р. - на суму 922097, 03 грн., актом від 24.08.2007 р. - на суму 318709, 67 грн., що разом становить 2 349 355, 56 грн.

Відповідач не спростовує цей факт, проте зазначає, що різниця, що утворилася, пояснюється збільшенням залізничних тарифів на перевезення, які включаються до вартості товару.

В якості доказу надана інформація про корегування накладних згідно фактур № 90460508 від 07.03.2006р. та № 90472479 від 04.05.2006р.

Проте, зазначені накладні датовані 2006р., тоді як предметом розгляду по справі є заборгованість за договором поставки № 07/04-110 від 24.04.2007 р.. а не за будь-якими іншими договорами, укладеними між сторонами.

За таких обставин посилання відповідача на збільшення залізничних тарифів не може бути прийняте до уваги, так як по накладних, виписаних після укладення договору поставки № 07/04-110 від 24.04.2007 р., жодних доказів наступного перерахунку залізничних тарифів не надано.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає вірним прийняття місцевим господарським судом, в якості належного доказу по справі акт звірки станом на 31.03.2008р., згідно якого за договором поставки № 07/04-110 від 24.04.2007р. сторонами підтверджена заборгованість відповідача в розмірі 9 826, 44 грн. (сальдо саме за цим договором у розмірі 9 826, 44 грн. підтверджене обома сторонами).

Заборгованість в розмірі 4 621, 56 грн. на користь відповідача згідно зазначеного акту стосується розрахунків за двома договорами, і не підтверджена позивачем згідно акту.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що предметом розгляду під час вирішення даної справи є виключно договірні відносини згідно договору поставки № 07/04-110 від 24.04.2007р., тоді як розрахунки сторін за попереднім договором № 0601-18 від 31.01.200 р., навіть якщо вони фактично мали місце після 24.04.2007р., предметом дослідження по справі не є і при прийнятті рішення не враховуються. Заборгованість за договором № 06/01-18 від 31.01.2006р. може бути предметом відповідних позовних вимог по іншій справі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 9826, 44 грн., присуджені до стягнення, не є збитками позивача, як це визначено у позовній заяві, а є фактично частиною сплаченого авансу, що має бути повернений у зв’язку з недопоставкою товару.

Відповідно до ст. 670 ЦК України якщо продавець продав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати сплаченої за нього грошової суми. Положення цієї статті застосовуються до договору поставки в силу ст. 712 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2009р. у справі №12/256 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. у справі №12/256 залишити без задоволення.