Закрите акціонерне товариство "Сучасне будівництво" (далі – позивач) у березні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" (далі – відповідач) про визнання переважного права на придбання акцій додаткового випуску Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" та про зобов’язання відповідача укласти договір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2009 № 05-5-14/17699 позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду на підставі пунктів 3, 4, 6 стаття 63 ГПК України.

Ухвала мотивована тим, що не всі додані до позовної заяви документи засвідчені належним чином. Також, у вказаній ухвалі суду першої інстанції зазначено, заявником сплачено державне мито за подання позовної заяви у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, а саме лише за одну немайнову вимогу.

Крім того, господарський суд міста Києва вказує, що з поданого до матеріалів позовної заяви фіскального чеку неможливо дійти висновку про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів саме відповідачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Сучасне будівництво" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2009 № 05-5-14/17699 та передати справу до суду першої інстанції на розгляд по суті. Крім того, апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Апелянт вказує, що неподання позивачем будь-якого з доказів, окрім сплати державного мита, витрат на ІТЗ судового процесу та надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів іншій особі, не тягне за собою повернення позовної заяви відповідно до статей 62, 63 ГПК України.

Також на думку апелянта, він правомірно визначив розмір державного мита за подання позову та сплатив його у визначений законодавством спосіб.

Крім того, апелянт зазначає, що фіскальний чек є належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009 №05-5-14/17699 (у складі суду: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Алданова С.О., Калатай Н.Ф.) Закритому акціонерному товариству "Сучасне будівництво" було відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Розпорядженням в. о. голови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2008 за №01-23/1/3 розгляд апеляційної скарги у справі № 05-5-14/5572 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г, судді – Алданова С.О., Коротун О.М. відповідно до статті 28 Закону України "Про судоустрій" та статті 46 ГПК України.

В судове засідання 20.05.2009 з’явився лише представник позивача. Відповідач в судове засідання 20.05.209 не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що повідомлення відділення поштового зв’язку №17870 від 21.04.2009 про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач знав про дату розгляду апеляційної скарги у даній справі 20.05.2009, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника. Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також, що заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2009 №05-5-14/17699 за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про час і місце судового засідання.

В судовому засіданні 20.05.2009 представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 10.03.2009 №05-5-14/17699 скасувати та направити позовні матеріали до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши подані матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.03.2009 у справі № 05-5-14/17699 позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Сучасне будівництво" було повернуто без розгляду на підставі пунктів 3, 4 та 6 частини 1 статті 63 ГПК України.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було надано належних доказів направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки, виходячи з фіскального чеку №0282 від 03.03.2009 неможливо дійти висновку про направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів саме відповідачу, саме за вказаною адресою, а будь-яких доказів на підтвердження того, що усі додані до позовної заяви документи є у іншої сторони, позовні матеріали не містять.

Крім того, на думку місцевого господарського суду, до позовної заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, оскільки не всі додані до позовної заяви документи належним чином засвідчені.

Також, суд першої інстанції зазначив про порушення позивачем вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), відповідно до якої копії документів повинні засвідчуватись особистим підписом особи: "Згідно з оригіналом", із зазначенням назви, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і відтиску печатки юридичної особи на кожній сторінці такого документу, що в даному випадку зроблено не було.

Крім того, на думку суду першої інстанції, до позовної заяви позивач не додав доказів сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки платіжне доручення № 309 від 27.02.2009 на суму 85,00 грн. свідчить про сплату позивачем державного мита лише за одну немайнову вимогу.

Однак, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду про під ставність повернення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви, дійсно, тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України, тобто, повернення позовної заяви.

Так, відповідно до пункту 6 статті 63 ГПК України, підставою для повернення позовної заяви є неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Разом з цим, як вбачається з поданих матеріалів, позивачем, відповідно до пункту 2 статті 57 ГПК України, було направлено копії позовних матеріалів відповідачу рекомендованим листом, про що свідчить оригінал фіскального чеку №0282 від 03.03.2009, в якому було чітко зазначено скорочене найменування Відповідача, а саме: КИЇВОЗДОББУД та його місцезнаходження: 01001 КИЇВ 1.

Згідно пункту 36 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку" від 17.08.2002 за № 1155 (1155-2002-п) , про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до пункту 3.3. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " від 18.09.1997 №02-5/289 (v_289800-97) (зі змінами і доповненнями), розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції констатує, що достатнім доказом відправки відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів є касовий чек (розрахунковий документ), що виданий відділенням поштового зв’язку.

Відповідно до пункту 3 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Згідно зі статтею 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог статті 38 ГПК України у випадку, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їхньої участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини 3 пункту 3.2. Роз’яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " від 18.09.1997 суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.

В даному ж випадку, до позовної були додані документи, які засвідчені підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво" Мельник І.В. та скріплені печаткою підприємства.

Щодо посилання господарського суду міста Києва на Уніфіковану систему організаційно-розпорядчої документації, то таке не можна вважати правомірним, оскільки цей стандарт поширюється тільки на організаційно-розпорядчі документи, постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо (пункт 1.1. Уніфікованої системи), до яких позовна заява та додатки до неї, не відносяться.

Відповідно до розділу VI ГПК України (1798-12) судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Частиною першою статті 46 ГПК встановлено, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви повинні додаватись документи, які підтверджують, зокрема, сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 4.6. Роз’яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів заяви, додане до позовної заяви платіжне доручення позивача за № 309 від 27.02.2009 відповідає вищенаведеним вимогам.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

З огляду на наведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом міста Києва було передчасно застосовано пункти 3, 4, 6 статті 63 ГПК України та безпідставно повернуто позовну заяву без розгляду позивачу.

Відповідно до статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апелянта про те, що ухвала місцевого господарського суду про повернення позовної заяви Закритого акціонерного товариства "Сучасне будівництво" без розгляду, була винесена з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, є обґрунтованими.

У зв’язку з цим, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Сучасне будівництво" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва – скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 та частини 2 статті 104 ГПК України з направленням позовних матеріалів для розгляду по суті до господарського суду міста Києва.