розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009

у справі № 42/49 (суддя

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Відкритого акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія"

про стягнення 393938,38 грн.

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Господарського судум. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія" про стягнення з останнього 393938,38 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 р. у справі № 42/49 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні та позивач у відзиві на апеляційну скарги проти її доводів заперечували, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та відповідачем 24.06.2004 р. було укладено договір поставки продукції № 2220/01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язується продавати, а відповідач купувати електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 8.5. Договору останній вступає в силу з 01.07.2004 р. та діє до 31.12.2004 р.

Порядок визначення обсягів купівлі-продажу електричної енергії встановлений умовами п. 3.8. Договору в редакції додаткової угоди № 2898/01 від 31.08.2005 р.

А саме, передбачено, що відповідач до 16 годин 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає через уповноваженого представника до позивача повідомлення, яке повинно бути підписано постачальником і погоджено та зареєстровано ЕК. Постачальник на місяць погоджує з відповідною ЕК тільки одне повідомлення та додаток до цього повідомлення з розбивкою обсягу споживання споживачів за класами напруги і врахуванням обсягу нормативних технологічних витрат електричної енергії на кожному із класів напруги. Вартість вказаного в повідомленні обсягу електричної енергії, яку ДПЕ продає постачальнику, розраховується за прогнозною оптовою ринковою ціною на наступний місяць.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що наявними у справі повідомленнями на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України № 6 від 11.12.2007 р., № 1/с від 14.12.2007 р., № 7 від 9 січня 2008 р., № 2 від 15.01.2008 р., № 65/К від 15.01.2008 р., актами прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України № 6 від 01.02.2008 р., № 1/с від 04.02.2008 р., № 7 від 01.03.2008 р., № 2 від 03.03.2008 р., № 65/К від 03.03.2008 р., підтверджується факт перевищення відповідачем фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого в січні 2008 року на 1125437 кВт.г., в лютому 2008 року на 14978510 кВт.г.

Вартість електричної енергії, спожитої з перевищенням становить 3939383,80 грн.

Як вбачається з п. 5.1.7. Договору, в разі невідповідності місячного обсягу електричної енергії, що постачальник купив у ДПЕ обсягу електричної енергії, який постачальник замовив в повідомленні, останній зобов’язаний сплатити штраф на поточний рахунок ДПЕ в разі нарахування штрафу відповідно до п. 5.4.2 Договору.

Згідно п. 5.4.2. Договору, в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення п. 3.8. цього договору) на величину, що перевищує 10 %, позивач має право нарахувати постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 393938,38 грн. штрафу.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що доводи відповідача щодо правомірності закупівлі за погодженням з позивачем електричної енергії понад заявлений на початку місяця обсяг не звільняють його від відповідальності за перевищення указаного обсягу.

Крім того, умови договору щодо завчасного повідомлення покупцем про заплановані ним обсяги закупівлі електричної енергії спрямовані на забезпечення сталої роботи оптового ринку електричної енергії, специфікою якого є необхідність постійного і безперервного збалансування виробництва і споживання електричної енергії. Наступна зміна запланованих обсягів є можливою. Проте збільшення відповідно до умов п. 3.17. договору заявлених обсягів купівлі електричної енергії не виключає відповідальності покупця за перевищення обсягів, заявлених відповідно до вимог п. 3.8. цього договору попередньо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2009 р. у справі № 42/49 залишити без змін.

Справу № 42/49 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.