КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2009 № 41/413
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4120047) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Карась О.Б. (дов. №2 від 15.01.2009);
від відповідача: Бруня В.П. (дов. №1ю від 22.07.2008);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2009
у справі № 41/413 (суддя
за позовом ТОВ "Агро-Протеїн, Технології, Інгредієнти"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"
про стягнення 152060,85 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2009р. у справі № 41/413 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясний Альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Протеїн, Технології, Інгредієнти" 115570,20 грн. - основний борг, 9361,19 грн. - інфляційні, 21657,54 грн. - 30% річних та судові витрати; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення від 24.03.2009р. у справі № 41/413 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що поставка продукції за накладними на загальну суму 256548,20 грн. не регулюється умовами Договору поставки № 01-10пк/2007 від 01.10.2007р.
Відповідач зазначає, що поставка товару здійснена на підставі накладних, які підтверджують факт передачі товару за визначеною ціною, в зв’язку з чим строк оплати не настав.
Відносини між сторонами виникли, не за договором, а за зобов’язаннями, що випливають з поставки товару за накладними та регулюються викладеними в них умовами, а також нормами чинного законодавства.
Договори між сторонами щодо вказаних поставок укладено у спрощений спосіб шляхом підписання накладної і фактичного прийняття поставки відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, в наслідок чого в силу ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України у відповідача виник юридичний обов’язок (грошове зобов’язання) з оплати отриманого товару. При цьому строк оплати не настав.
Відповідач вважає, що обов’язок по оплаті поставленої позивачем продукції за накладними відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України настав 25.11.2008р., за договором відсутня прострочена заборгованість, в зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором задоволено судом безпідставно.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що Акт звірки від 10.10.2008 підписаний з його сторони не уповноваженою особою, а тому не може бути належним доказом підтвердження заборгованості відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів, які в ній викладені, та зазначає, що накладні, які є в матеріалах справи, видані на виконання саме Договору поставки №01-10пк/2007 від 01.10.2007р. і тому позовні вимоги є обгрунтованими, в зв’язку з чим оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва просить залишити без змін.
Ухвалою від 23.04.2009р. розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.05.2009.
Представники сторін у судове засідання з’явилися, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду м.Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Протеїн, Технології, Інгредієнти" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясний Альянс" 152060,85 грн. у тому числі: 115570, 20 грн. – основний борг, 13978,21грн. - інфляційні та 22512,44 грн. -30% річні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Агро-Протеїн, Технології, Інгредієнти" посилається на те, що ТОВ "М’ясний Альянс" неналежним чином виконало свої грошові зобов’язання за Договором поставки № 01-10пк/2007 від 01.10.2007р., а саме, частково сплатило за поставлений товар.
У відзиві на позовну заяву відповідач повністю не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що поставка продукції була здійснена не в рамках Договору поставки № 01-10пк/2007 від 01.10.2007р.
Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Протеїн, Технології, Інгредієнти" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М’ясний Альянс" (покупець) було укладено Договір поставки №01-10 пк/2007 від 01.10.2007р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця товар: інгредієнти харчові, фарш м’ясний, а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити оплату на умовах договору.
Вартість та асортимент товару, що є предметом цього договору, зазначається у накладних по кожній окремій партії (п.1.2 Договору).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що ціни на товар є договірними, які узгоджуються при подачі заявки покупцем на поставку партії товару та зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною Договору.
Загальна вартість договору визначається сумою всіх накладних, які є невід’ємною частиною Договору (п.1.4 Договору).
В п.2.1 Договору сторони погодили, що кількість, асортимент поставленого товару зазначається в накладних, які є невід’ємною частиною Договору, які формуються окремо на кожну партію товару на підставі письмової заявки покупця.
Поставка здійснюється за погодженням сторін, або транспортом покупця на склад покупця, або транспортом постачальника на склад покупця.
Відповідно до п. 3.5 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару на складі постачальника, або на складі покупця.
За поставлений товар покупець зобов’язувався, у відповідності до п.4.1 Договору, здійснити оплату за поставлений товар з відстрочкою плати 21 (двадцять один) календарний день з моменту переходу права власності на товар від продавця покупцю, шляхом перерахування коштів згідно накладної, на розрахунковий рахунок, або внесенням готівки в касу продавця.
Оплата проводиться на підставі виставленого рахунку або накладних шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок постачальника або в готівковому порядку з оформленням документів у відповідності з вимогами чинного законодавства (п.4.2 Договору).
При укладанні Договору сторонами, у п. 6.1 Договору, було встановлено термін дії даного Договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та до 30.10.2008р.
У відповідності з пунктами 3.3, 3.4 Договору поставка товару вважається завершеною з моменту передачі товару покупцю, передача товару оформляється шляхом підписання накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови Договору щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 256548,20 грн., що підтверджується видатковими накладними у період з 02.10.2007р. по 13.03.2008р.
В свою чергу, відповідачем у встановлені Договором строки не було виконано зобов’язання у повному обсязі, щодо оплати переданого йому товару за видатковими накладними, тому за ним виникла заборгованість у сумі 115570,20 грн.
В подальшому сторонами було складено та підписано Акт звірки розрахунків станом на 10.10.2008р. на підтвердження заборгованості у сумі 115570,20 грн. відповідача перед позивачем в рамках дії Договору.
Позивачем, з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості, був надісланий відповідачу лист №1 від 14.11.2008р., з вимогою про погашення боргу, даний лист одержаний відповідачем, згідно поштової квитанції, однак відповіді від відповідача не надійшло.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України (435-15) ), виникли цивільні права та обов’язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими законами або договором.
Стаття 626 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Зважаючи на вищезазначене, позивач, як постачальник, виконав свої зобов’язання за Договором належним чином, а відповідач, в свою чергу, не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі у добровільному порядку, у зв’язку з чим місцевий Господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 115570,20 грн. - основного боргу.
Відповідно до ст. 230 ГПК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно п. 5.2 Договору в разі порушення умов щодо розрахунку, покупець сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час просрочки, а також 30% річних від простроченої суми в порядку ст..625 ГК України (436-15) .
У зв’язку з тим, що позивач невірно зробив розрахунок інфляційних без урахування строку встановленого договором (21 календарний день), протягом якого мало бути виконане грошове зобов’язання та допустив арифметичну помилку щодо загальної кількості днів прострочення платежу, тому судом першої інстанції обгрунтовано було перераховано інфляційні та 30% річних та задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних, а саме: 6125,22 грн. за період з 04.04.2008р. по 15.06.2008р. та 3235,97 грн. за період з 15.08.2008р. по 15.10.2008р., на загальну суму 9361,19 грн. та 30% річних в сумі - 21657,54 грн. за період з 04.04.2008р. по 17.11.2008р.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов’язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Судова колегія критично відноситься до посилань скаржника в апеляційній скарзі, оскільки сторони згідно чинного законодавства 01.10.2007р. уклали договір поставки №01-10пк/2007, згідно з яким позивач здійснював поставку товарів відповідачу на підставі видаткових накладних від 02.10.2007р. №РН01-00483 на суму 3600,00грн., від 18.10.2007р. №РН02-00396 на суму 2400,00грн., від 23.10.2007р. №РН02-00402 на суму 12000,00грн., від 08.11.2007р. №РН02-00425 на суму 36000,00грн., від 26.11.2007р. №РН02-00447 на суму 36000,00грн., від 10.12.2007р. №РН02-00459 на суму 26460,00грн., від 26.12.2007р. №РН02-00492на суму 48000,00грн., від 10.01.2008р. №РН02-00498 на суму 1165,00грн., від 17.01.2008р. №РН02-00510 на суму 36000,00грн., від 23.01.2008р. №РН02-00519 на суму 24000,00грн., від 25.02.2008р. №РН02-00558 на суму 14882,00грн., від 13.03.2008р. №РН02-00580 на суму 15523,20грн.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
В зв’язку з чим, підписання сторонами видаткових накладних не можна вважати окремими правочинами, оскільки накладні підтверджують факт приймання-передачі товару, саме на виконання і в рамках дії договору, в свою чергу права та обов’язки сторін виникають з Договору № 01-10пк/2007 від 01.10.2007р, а не з накладної.
Інших договорів поставки у 2007р. сторони не укладали і суду не надали.
Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (z0293-96) , товари відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.
Тобто, довіреність на отримання товару надає особі, яка підписує видаткову накладну при отриманні товару, лише повноваження щодо його отримання і не містить повноважень на вчинення від імені юридичної особи правочину.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, видаткова накладна є первинною документацією, яка підтверджує факт вчинення господарської операції, а не визначає права та обов’язки сторін правочину.
Зважаючи на вищезазначене, накладні, які наявні в матеріалах справи, видані саме на виконання Договору поставки №01-10пк/2007 від 01.10.2007р., оскільки умови п.1.3, п. 2.1 Договору прямо вказують на те, що накладні є невід’ємною частиною даного Договору, в яких зазначено, що ціни на товар, кількість, асортимент, узгоджуються і зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною Договору.
Частиною 2, 3 ст. 180 господарського кодексу України вказано, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди, щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов’язані у будь- якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до умов вказаного Договору сторони з урахуванням принципу свободи договору згідно ст.ст. 3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України визнали асортимент товару та його ціну в момент поставки товару за накладними, які є невід’ємною частиною договору поставки, що свідчить про погодження сторонами у такий спосіб істотних умов договору: ціни та асортименту товару.
Стосовно посилань скаржника на те, що строк оплати сплинув, в зв’язку з чим відсутня прострочена заборгованість за Договором, то вони мають формальний характер, оскільки строк оплати за поставлений товар визначений в п.4.1 Договору, в якому, зокрема, передбачено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем з відстрочкою платежу на 21 (двадцять один) календарний день з моменту переходу права власності на товар від постачальника до покупця.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не виконав зобов’язання за Договором та не оплатив поставлений товар у строки, визначені п.4.1. Договору, в зв’язку з чим і виникла заборгованість в сумі 115570,20 грн.
Щодо Акту звірки взаєморозрахунків, який відповідач вважає неналежним доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, то судова колегія зазначає наступне.
Акт звірки взаєморозрахунків не є окремим правочином, а, навпаки, складається з метою перевірки та узгодження виконання певного правочину, зокрема, Договору поставки.
Крім того, на Акті стоїть підпис уповноваженого представника відповідача, який скріплений печаткою підприємства, а посилання представника відповідача, що даний акт підписаний неуповноваженою особою є голослівним, оскільки не підтверджений жодним доказом.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2009р. у справі № 41/413 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясний Альянс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 у справі № 41/413 залишити без змін.
2. Матеріали справи №41/413 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді