Приватне підприємство "Веста-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" про стягнення 168 210 грн. 01 коп., та зустрічним позовом ТОВ "Русь-Інтернешнл" до ПП "Веста-сервіс" про визнання недійсним Договору № 7-05/6 від 02.05.2006 року укладеного між ТОВ "Русь-Інтернешнл" із Приватним підприємством "Будівельна компанія Олександрія".

В процесі розгляду справи Відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, в якій він просить визнати договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія", недійсним з моменту його укладення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 № 27/334 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Русь Інтернешнл" на користь ПП "Веста – Сервіс" основний борг у сумі 150000,00 грн., інфляційні витрати в сумі 14326,45 грн., 3 % річних в сумі 3883,56 грн., державне мито в сумі 1 682,1064 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., в задоволенні зустрічних позовних відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що Договір № 7-05/6 від 02.05.2006 року укладено сторонами з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України; головним інженером Білойваном А.Г. вчинено від імені товариства (відповідача) правочин в межах наданих йому повноважень; своїми діями відповідач схвалив дії підрядника, які не могли проводитись без відома органу управління відповідача; позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості наданих робіт від відповідача не надходило; відповідач був належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Не погодившись з рішенням, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в первісному позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007р. № 27/334 (колегія суддів: Отрюх Б.В. головуючий, Верховець А.А., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду з призначенням розгляду на 05.11.2007р.

23.10.2007р. від позивача надійшла заява про накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми задоволених вимог, що знаходяться на його банківських рахунках.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2007р. заявлене позивачем клопотання про застосування заходів забезпечення позову задоволено: накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Русь Інтернешнл" в межах суми заявлених позовних вимог, що знаходяться на його банківських рахунках.

Відповідач оскаржив ухвалу від 25.10.2007р., в зв'язку з чим апеляційне провадження у даній справі було зупинено до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2008р. касаційну скаргу ТОВ "Русь Інтернешнл" задоволено: скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2007р., а справу передано для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2008р. апеляційне провадження у даній справі поновлено, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2008р. апеляційне провадження у даній справі зупинено до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.08, поданої ТОВ "Русь Інтернешнл" (ухвала від 01.09.2008р.).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2008р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2008р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.01.2008р відмовлено ТОВ "Русь Інтернешнл" у порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної вище постанови Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 05.02.2009р. апеляційне провадження у даній справі поновлено з призначенням її розгляду на 10.03.2009р.

10.03.2009р. в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні від представників відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва пов’язаної справи за позовом ТОВ "Русь Інтернешнл" до ПП "Будівельна компанія "Олександрія" про визнання договору неукладеним.

Представник позивача за первісним позовом заперечував проти заявленого клопотання.

Розглянувши клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про те, що клопотання буде розглянуто після того, як сторони нададуть пояснення по суті спору.

Також в процесі розгляду апеляційної скарги, було встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" було подано зустрічну позовну заяву відповідно до якої Відповідач просив суд визнати Договір № 7-05/6 від 02.05.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" недійсним з моменту укладення.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "Будівельна Компанія "Олександрія".

В судовому засіданні 10.03.2009р. колегія суддів винесла ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.03.2009р. та залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивач Приватного підприємства "Будівельна Компанія "Олександрія".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на рішення Господарського суду від 11.09.2007р. призначено до розгляду на 14.05.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2009р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на рішення Господарського суду від 11.09.2007р. призначено до розгляду на 19.05.2009р.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва пов’язаної справи за позовом ТОВ "Русь Інтернешнл" до ПП "Будівельна компанія "Олександрія" про визнання договору неукладеним, колегія суддів дійшла до висновку про його відхилення оскільки ТОВ "Русь Інтернешнл" в залежності від результатів розгляду місцевим господарським судом вказаної справи не позбавлено права звернення до суду апеляційної інстанції про перегляд даної постанови за нововиявленими обставинами в разі їх наявності.

Крім того, дії відповідача за первісним позовом розцінюються апеляційною інстанцією як зловживання процесуальними правами та невідповідністю вимогам ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), згідно з якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони.

В судовому засіданні 19.05.2009р. Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів скарги заперечував та просив оскаржуване рішення залишити без змін. На його думку, рішення у даній справі прийняте згідно з вимогами чинного законодавства України і, зокрема, у відповідності до роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.96.

Третя особа також надала відзив та пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що господарський суд всебічно і повно оцінив сукупність всіх наявних доказів та об'єктивно постановив рішення з урахуванням всіх обставин справи, а апелянт не надав жодного доказу щодо заперечення позовних вимог та невиконання 3-ю особою своїх зобов'язань за договором. В зв'язку з ним просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзивів та пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

02.06.07 між Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (за текстом договору "первісний кредитор") та Приватним підприємством "Веста-Сервіс" (за текстом договору "новий кредитор") був укладений договір № 02-06/6 відступлення права вимоги (далі договір відступлення права вимоги).

На підставі п.1.1 даного договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув всіх прав, належних первісному кредиторові на підставі Договором № 7-05/6 від 02.05.2006 року підряду на виконання будівельних робіт (основний договір), укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (за текстом договору "боржник").

За цим договором новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, яка на момент укладення договору складала 150000 грн. 00 коп., та санкцій, передбачених законодавством та основним договором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань боржника.

Згідно п.1.2 договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, в тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктами 3.3, 6.7 даного договору сторони погодили, що право вимоги первісного кредитора за основним договором переходить до нового кредитора з моменту набуття чинності цим договором, а договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Первісний кредитор зобов'язаний письмово сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору (п.4.2 договору).

До матеріалів справи долучений лист Приватного підприємства "Будівельна компанія "Олександрія" від 10.07.2007р. № 10/07 та докази надсилання цього листа відповідачеві за первісним договором, яким підприємство повідомило про переуступку права вимоги на користь ПП "Веста-Сервіс" за договором № 7-05/6 від 02.05.2006 року.

Стаття 516 ЦК України визначає порядок заміни кредитора у зобов'язанні. Так, відповідно до приписів зазначеної норми права, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договором № 7-05/6 від 02.05.2006 року не передбачено отримання згоди боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, а також те, що діючим законодавством України не встановлено вимог щодо змісту повідомлення, яке надсилається (передається) боржнику у випадку заміни кредитора у зобов'язанні, то місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про повідомлення належним чином відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

Відносно основного договору, по якому було здійснено переуступку права вимоги, необхідно зазначити наступне.

05.12.05 між Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (за текстом договору "підрядник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (за текстом договору "замовник") був укладений договір № 7-05/6 від 02.05.2006 року підряду на виконання будівельних робіт (далі - договір підряду).

На виконання умов зазначеного Договору підрядник за дорученням замовника здійснив ремонт покриття тротуару з бетонних плит ГК "Русь", про що було складено та підписано сторонами Акт приймання-передачі підрядних робіт № 10/05 від 31.05.06 р. (за формою КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт № 10/05 від 31.05.06 р. (за формою КБ3), Договірну ціну ремонтних робіт від 02.05.2006, Податкову накладну № 51 від 31.05.2006 р.

Відповідно до пункту 4.2 Договору № 7-05/6 від 02.05.2006 року оплата виконаних ремонтних робіт, вартість яких згідно п.2.1 договору склала 150 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ – 25 000 грн. 00 коп., і повинна бути здійснена підрядником на підставі Актів прийому виконаних підрядних робіт та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт на протязі 60 днів з дня їх підписання.

Враховуючи те, що Акт приймання-передачі підрядних робіт № 10/05 від 31.05.06 р. та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт № 10/05 від 31.05.06 р. підписано сторонами 31.05.06 р., то суд дійшов висновку, що кінцевий строк оплати боржником виконаних підрядником ремонтних робіт настав 30.07.2006 року.

Як вбачається з преамбули договору підряду від імені замовника договір підписував головний інженер Білойван Анатолій Григорович, який діяв на підставі довіреності № 09 від 12.01.2006 р. Від імені замовника згадані довідку та акт приймання-передачі також підписував головний інженер Білойван А.Г.

Головним доводом апеляційної скарги є заперечення заявника щодо наявності у Білойвана А.Г. належних повноважень на підписання даного договору та документів, які свідчать про прийняття виконаних робіт. Вимога про визнання недійсним договору підряду за зустрічним позовом також ґрунтується на невизнанні належних повноважень головного інженера Білойвана А.Г. на підписання документів від імені товариства.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ними юридичного результату.

Загальні правові підстави визнання правочину недійсним визначені СТ. 215 ЦК України, які відповідно до частини першої зазначеної норми права безпосередньо пов'язані з дотриманням у момент вчинення правочину вимог, передбачених ч.ч. 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог ЦК України (435-15) вчиняти правочини мають право суб'єкти цивільних прав, які становлять, в свою чергу, елемент їх правового статусу.

Так, на підтвердження повноважень головного інженера Білойвана А.Г. діяти від

імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" позивач надав копію

довіреності № 09 від 12.01.2006 р., засвідчену печаткою ПП "Будівельна компанія "Олександрія". Дану довіреність видано на ім'я головного інженера Білойвана А.Г. за підписом генерального директора товариства Байдан В.М. та засвідчено печаткою відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що згадана довіреність є належним доказом, який підтверджує повноваження головного інженера Білойвана А.Г. діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл".

Доводи позивача за зустрічним позовом колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України саме він повинен довести той факт, що такої довіреності товариством не видавалося. Проте, підтвердити своє твердження іншими доказами, ніж власними поясненнями, представник позивача за зустрічним позовом не зміг, оскільки товариством не вівся реєстр видачі довіреностей протягом 2005 – 2006 року.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видасться її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Як було зазначено вище, довіреність, видана директором ТОВ "Русь Інтернешнл" на ім'я головного інженера Білойвана А.Г., була скріплена печаткою товариства.

Відповідно до п. 10.6.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" саме генеральний директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Зборів учасників.

Генеральний директор має право без попередньої згоди Зборів учасників товариства на вчинення правочинів, укладення договорів (угод) на суму, що не перевищує 500000,0 гривень, а також на вчинення правочинів, укладення договорів (угод) на строк, що не перевищує один рік; вчиняти юридичні дії від імені товариства, надавати доручення (п. 10.6.4 статуту).

Отже, право директора товариства на видачу такої довіреності відповідає вимогам чинного законодавства та положенням статуту товариства.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17 (z0264-99) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557 (z0264-99) , відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом поставив під сумнів відтиск печатки свого підприємства, який міститься на довіреності № 09 від 12.01.2006 р.

Разом з тим, доказів підробки печатки або передачі її іншій особі суду надано не було. Також суду не було надано підтверджень того, що головного інженера Білойвана А.Г. або будь-яку іншу особу підприємства було притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки ТОВ "Русь Інтернешнл".

Таким чином, генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" повинен був знати, на який документ (договір, акт, довіреність) ставиться печатка. Отже, він знав або мав знати про укладення головним інженером Білойваном А.Г. договору підряду та виникнення заборгованості перед ПП "Будівельна компанія "Олександрія" за виконані роботи, оскільки на акті підрядних робіт та довідці про вартість таких робіт також є відбиток печатки підприємства.

Проаналізувавши зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що Договір № 7-05/6 від 02.05.2006 року укладений сторонами з дотримання вимог ст. 203 ЦК України, підстави для визнання його недійсним відсутні. В зв'язку з цим правомірним є висновок суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що стосується факту виконання умов договору, то колегія суддів вважає належними доказами Акт приймання-передачі підрядних робіт № 10/05 від 31.05.06 р. та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт № 10/05 від 31.05.06 р.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.02 № 237/5 (v0237202-02) "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" первинними обліковими документами у будівництві є "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (форма № КБ-3).

Відображення в бухгалтерському обліку витрат на будівельно-монтажні роботи здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції по його застосуванню, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 (z0892-99) .

Акт та довідка складаються щомісячно фахівцями будівельного підприємства (незалежно від форми власності цього підприємства), якщо підприємством у звітному періоді виконувались будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи, незалежно від форми власності цього підприємства та джерел фінансування цих робіт. Акт та довідка складаються у 2-х примірниках і подаються субпідрядником генпідряднику, генпідрядником забудовнику.

Отже, зазначені акт приймання-передачі виконаних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт є первинними документами, які використовуються для розрахунків із замовником за виконані підрядні роботи та складання звітності у будівництві.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (п.6 ст. 8 зазначеного Закону).

Згідно з п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 (z0168-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (z0168-95) , керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право

давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції,

пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Враховуючи викладене вище, акт приймання-передачі підрядних робіт, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, податкова накладна повинні були бути проведені та відображені в бухгалтерському обліку ГОВ "Русь Інтернешнл", як первинні документи, що підтверджують схвалення відповідачем за первісним позовом дій головного інженера Білойвана А.Г.

Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (п. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до пункту 6 ст. 882 ЦК України Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно з частиною першою та другою стаття 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Крім норм Цивільного кодексу України (435-15) порядок приймання-передача закінчених робіт здійснюється у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 1 серпня 2005 р. N 668 (668-2005-п) , а також Положення "Про підрядні контракти у будівництві України затвердженого" Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури (Протокол від 15 грудня 1993 р. N 9 (v0009241-93) ).

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 1 серпня 2005 р. N 668 (668-2005-п) , Глава "Приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва)", приймання-передача закінчених робіт проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду.

Пунктами 91, 95, 96 Загальних умов, передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі. Право власності на закінчені роботи (об'єкт будівництва) переходить до замовника з моменту підписання акта приймання-передачі. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Також пунктами 98-99 Загальних умов, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Згідно до п. 4.16.2. Положення "Про підрядні контракти у будівництві України затвердженого" Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури (Протокол від 15 грудня 1993 р. N 9 (v0009241-93) ), здача-приймання об'єкта в експлуатацію здійснюється відповідно до діючого порядку і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі об'єкта у власність замовника. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт. Якщо у замовника є такі претензії, але вони не зафіксовані в акті, він втрачає право на їх задоволення в арбітражному порядку надалі.

Претензій щодо якості виконаних робіт від відповідача за первісним позовом не надходило. А оскільки факт виконання ПП "Будівельна компанія "Олександрія" підрядних робіт підтверджений матеріалами справи, то у відповідача за первісним позовом виник обов'язок щодо сплати вартості здійснених підрядних робіт.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Статтями 599 ЦК України і 202 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що в разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Посилання апелянта на те, що на день подання позовної заяви товариством не було здійснено жодного платежу за договором, свідчить не про несхвалення та неприйняття до виконання згаданого договору, а про односторонню відмову від виконання умов договору підряду.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином. Господарський суд міста Києва обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми основного боргу в розмірі 150 000 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п.2 даної статті).

За таких обставин суд апеляційної інстанції встановив факт виконання позивачем підрядних робіт, прийняття їх відповідачем та настання моменту оплати, дійшов правомірного висновку щодо необхідності задоволення позову.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судова колегія погоджується з висновками, що позивач довів прийняття відповідачем виконаних робіт за актом прийому-передачі, та порушення договірних зобов'язань відповідачем.

Встановивши порушення відповідачем порядку та способу виконання договірних зобов'язань, суд першої інстанції, керуючись приписами статей 525, 526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, правомірно стягнув з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також інфляційні втрати та відсотки річних.

За приписами пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу - пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних витрат також обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2007р. у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.