Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково – дослідне виробниче об’єднання "Прогрес" на рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 р. у справі № 7/21-09

за позовом – Дочірнього підприємства "Імекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Весна", м. Дніпропетровськ (далі ДП "Імекс" ТОВ "Видавництво "Весна");

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково – дослідне виробниче об’єднання "Прогрес", с. Чорнобаївка, Білозерського району, Херсонської області (далі ТОВ "Прогрес");

про стягнення 6180 грн.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 893 від 18.05.2009 р. справу № 7/21 - 09 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 р. по справі № 7/21-09 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6000 грн. основного боргу, 180 грн. інфляційних збитків та судові витрати.

Вказане рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення 6000 грн. боргу є доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення інфляційних збитків в сумі 180 грн. суд зазначив, що сума інфляційних збитків розрахована позивачем у відповідності до Закону.

Не погоджуючись частково з рішенням господарського суду, ТОВ "Прогрес", відповідач по справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що господарським судом при винесені рішення порушено норми процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України. Проти стягнення боргу та інфляційних збитків не заперечує, але, у зв’язку із скрутним фінансовим станом, в якому знаходиться підприємство, останнім було заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення, яке, на думку скаржника, господарський суд відхилив безпідставно. Просить суд рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 р. по справі №7/21-09 в частині відмови в задоволені клопотання про розстрочку виконання рішення скасувати та постановити нове рішення, яким зазначене клопотання задовольнити.

Представник позивача правом на участь в судовому процесі не скористався, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

ДП "Імекс" ТОВ "Видавництво "Весна", відповідач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду по даній справі – без змін.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 19.05.2009 р., оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

08.02.2007 р. між ТОВ "Прогрес" (Замовник, відповідач по справі) та ДП "Імекс" ТОВ "Видавництво "Весна" (Підрядчик, позивач по справі) було укладено договір №20 (далі договір №20), за умовами якого, Підрядчик зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик за рахунок своїх матеріалів та коштів виготовити за завданням Замовника та передати, а Замовник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити поліграфічну продукцію (упаковку під автозапчастини) в асортименті, кількості по цінам, вказаним в Доповненнях до цього договору, які є невід’ємною частиною (п. 1. 1 договору №20).

Відповідно до п. 2. 1 договору № 20, ціною договору є сумарна ціна партій продукції згідно Доповнень до цього договору.

Пунктом 2. 2 договору №20, сторони домовились, що Замовник зобов’язується здійснити оплату по цьому договору по кожній окремій партії продукції в порядку та строки, обумовлені в Доповненнях до цього договору.

Кінцевим строком повного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором №20, відповідно до його невід’ємного додатку №3 від 07.05.2008 р. є 11.06.2008 р.

На виконання умов договору позивач виготовив та передав відповідачу 20000 упаковок під БРК-1 загальною вартість 27000 грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреністю від 12.05.2008 р. серії ЯПГ № 529042, виданою відповідачем своєму представникові на отримання переданої підрядником продукції, видатковою накладною № 392 від 12. 05. 2008 р. та товарно – транспортною накладною від 12.05.2008 р. № 01ААТ на ту ж суму.

Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, сплативши в сумі 21000 грн., що підтверджується копією банківської виписки, а саме: платіжні доручення № 1035 від 06.06.2008 р. на суму 5000 грн., № 1157 від 09.07.2008 р. на суму 2000 грн., № 1210 від 21.07.2008 р. на суму 2000 грн., № 1266 від 01.08.2008 р. на суму 2000 грн., № 1287 від 07.08.2008 р. на суму 2000 грн., № 2559 від 11.08.2008 р. на суму 2000 грн., № 1414 від 04.09. 2008 р. на суму 2000 грн., №1470 від 11.09.2008 р. на суму 2000 грн., № 1550 від 29.09.2008 р. на суму 2000 грн.

30.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити залишок заборгованості у сумі 6000 грн., а також передбачені п. 5. 1 та п. 5. 2 договору №20 пеню у розмірі 3600 грн. та 480 грн. штрафу, яка залишена відповідачем без відповіді.

Предметом спору в суді першої інстанції було стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6000 грн. та 180 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 р. позовні вимоги задоволено, з чим не погодився відповідач та оскаржує його в апеляційному порядку.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі договору №20 виготовив та передав відповідачу 20000 упаковок на загальну суму 27000 грн., що не заперечується відповідачем.

За умовами ч. 1 ст. 854 ЦК України, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умовами, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України (436-15) встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взяті на себе зобов’язання за вказаним договором №20 відповідач не виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Доказів сплати залишку грошових коштів в сумі 6000 грн. за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно стягнуто основну заборгованість в сумі 6000 грн.

Крім того, за позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання грошового зобов’язання інфляцію в розмірі 180 грн. за період з червня 2008 р. по жовтень 2008 р., яка господарським судом задоволена та з висновком якого колегія суддів погоджується в силу наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Факт порушення відповідачем грошового зобов’язання за договором №20 підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, тому вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов’язання є правомірною та підлягає стягненню.

Відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов’язань за договором №20 як в частині основного боргу так і в частині сплати інфляційних, але у зв’язку з тим, що підприємство залишилось в скрутному фінансовому стані не з своєї вини, у поданому до господарського суду відзиві № 23/2-09 від 23.02.2009 року було надано клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення, яке на думку заявника апеляційної скарги господарським судом безпідставно відхилено, але з висновком якого колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом спосіб (п. 2 Роз’яснення ВАС України від 12.09.1996 р. №02-5/333 (v_333800-96) із змінами, внесеними роз’ясненням президії ВГС України від 18.04.2001 р. № 02-5/467 (v_467800-01) ).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, відповідачем не надано доказів, щодо неможливості виконання ним судового рішення, встановлений господарським судом спосіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково – дослідне виробниче об’єднання "Прогрес" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 р. у справі № 7/21-09 – без змін.