Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Красноярськкрайвугілля-Україна", м. Донецьк (далі за текстом –ТОВ "СП Красноярськкрайвугілля-Україна", позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", м. Теплогірськ Луганської області про стягнення: заборгованості за поставлену вугільну продукцію за договором від 21.12.04 № КП-05 в сумі 503150 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 30189 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань в сумі 180631 грн. 19 коп.; основного боргу за договором від 01.08.06 № 1/08-у в сумі 381000 грн. 00 коп.; основного боргу за договором від 01.08.06 № 2/08-у в сумі 173914 грн. 11 коп. Всього: 1268885 грн. 30 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 12688 грн. 85 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Заявою від 28.05.09 № 14/юр позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача: заборгованість за поставлену вугільну продукцію за договором від 21.12.04 № КП-05 в сумі 503150 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 31385 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань в сумі 178618 грн. 65 коп.; основного боргу за договором від 01.08.06 № 1/08-у в сумі 381000 грн. 00 коп.; основного боргу за договором від 01.08.06 № 2/08-у в сумі 173914 грн. 11 коп. Всього: 1268068 грн. 94 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 12680 грн. 69 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.06.08 (суддя по справі –Зюбанова Н.М.) позов було задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 1058065 грн. 05 коп., інфляційних нарахувань 178618 грн. 65 коп., 3% річних 31385 грн. 24 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 12680 грн. 69 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 93 коп.

Дане рішення господарського суду було оскаржено Відкритим акціонерним товариством "Стахановська збагачувальна фабрика", правонаступником ТОВ "Вугілля-Південь" В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що господарським судом було прийнято позовну заяву позивача всупереч ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даній заяві було об’єднано декілька позовних вимог не пов’язаних між собою.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.08.08 апеляційну скаргу ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика" (відповідача у справі) було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 10.06.08 по справі № 1/56 залишено без змін.

Дану постанову Луганського апеляційного господарського суду відповідачем було оскаржено у касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.08 касаційну скаргу ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика" було задоволено частково. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.08.08 та рішення господарського суду Луганської області від 10.06.08 у справі № 1/56 скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Луганської області. Вищій господарський суд України мотивував свою постанову тим, що згідно ст. 58 Господарського кодексу України унормовано, що в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Тобто об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог можливо лише за умови їх взаємопов’язаності за підставою виникнення чи за поданими доказами, а судами попередніх інстанцій на зазначене не було звернуто уваги і не досліджено питання можливості заявлених позивачем вимог в одній позовній заяві.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.04.09 по справі № 17/11(1/56) (суддя по справі –Фонова О.С.) позов було задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика" на користь позивача борг у сумі 1058065 грн. 05 коп., інфляційних нарахувань 178618 грн. 65 коп., 3% річних 31385 грн. 24 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 12680 грн. 69 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 93 коп.

Господарський суд Луганської області мотивував своє рішення ст. ст. 256, 257, ч. 5 ст. 261, ст. ст. 514, 516, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 601, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 655, 656, ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України; умовами договору купівлі-продажу № КП-05 від 21.12.04. Також господарський суд дослідив питання щодо можливості поєднання заявлених позивачем вимог в одній позовній заяві, однак вирішив, що, суд не має процесуальної можливості ані повернути позовну заяву без розгляду, оскільки провадження у справі вже порушено, ані роз’єднати позовні вимоги по окремим договорам, не пов’язаним між собою підставами виникнення або поданими документами, оскільки чинне господарське процесуальне законодавство не передбачає такої можливості.

Не погоджуючись з винесеним господарським судом Луганської області рішенням від 02.04.09, відповідач знов звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 279 від 06.04.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 02.04.09 по справі № 17/11(1/56).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що він не погоджується з рішенням суду і вважає його прийнятим з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 23.04.09 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 02.04.09 у справі № 17/11(1/56), в порядку ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Баннова Т.М., судді –Бойченко К.І., Парамонова Т.Ф.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 23.04.09 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача, справу було призначено на 19.05.09.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.09, на підставі ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у зв’язку з відпусткою, головуючу суддю Баннову Т.М. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 17/11(1/56) та введено до складу колегії головуючого суддю Семендяєву І.В.

Постанова приймається 19.05.09.

Позивач надав суду відзив від 08.05.09 № 20/юр на апеляційну скаргу відповідача, яким вважає, що доводи заявника апеляційної скарги щодо предмету спору є безпідставними, суть яких зводиться до переоцінки доказів у справі, яким судами попередніх інстанцій надана вже належна оцінка.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлені обставини справи та зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "СП Красноярськкрайвугілля-Україна" до ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика", правонаступника ТОВ "Вугілля-Південь" про стягнення заборгованості за поставлену вугільну продукцію за договором від 21.12.04 № КП-05 в сумі 503150 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 31385 грн. 24 коп., інфляційних нарахувань в сумі 178618 грн. 65 коп.; основного боргу за договором від 01.08.06 № 1/08-у в сумі 381000 грн. 00 коп.; основного боргу за договором від 01.08.06 № 2/08-у в сумі 173914 грн. 11 коп. Всього: 1268068 грн. 94 коп.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначив невиконання відповідачем умов договорів: купівлі-продажу вугільної продукції № КП-05 від 21.12.04, який був укладений між позивачем та ТОВ "Вугілля-Південь"; № 117-СК від 16.08.04; № 1/08-у від 01.08.06 та № 2/08-у від 01.08.06 про відступлення права вимоги, укладеними позивачем з ТОВ "Полюс і К", де боржником виступає ТОВ "Вугілля-Південь".

Позовна заява була прийнята до розгляду господарським судом Луганської області 01.04.08 суддею Зюбановою Н.М., про що винесена ухвала про порушення провадження у справі № 1/56 від 01.04.08 (а. с. 1 т. І). За результатами розгляду справи суддею Зюбановою Н.М. було прийняте рішення у справі № 1/56 від 10.06.08 (а. с. 126-128 т. І), яким позов задоволено повністю, а постановою Луганського апеляційного господарського суду Луганської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.08 у справі № 1/56 рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 10.01.09 справу передано на розгляд судді Фоновій О.С.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 04.12.08 у справі № 1/56 підставами для направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області є недослідження судами питання причин та поважності пропуску позовної давності позивачем по зобов’язаннях, що виникли за договорами № 211 УЭ від 02.08.02 і № 117-СК від 16.08.04 (в разі доведеності цього факту), чим не спростовано доводи відповідача, викладені у його відзивах.

Крім того, Вищій господарський суд України у своїй постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій на звернули уваги на те, що об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог можливо лише за умови їх взаємопов’язаності за підставою виникнення чи поданими доказами і що суди не дослідили питання можливості поєднання заявлених позивачем вимог в одній позовній заяві.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Об’єднання позовних вимог передбачено ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

У випадку, якщо порушено правила поєднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя повертає позовну заяву без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України).

Але Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не містить підстав, які б давали право господарському суду не розглядати позов по суті або розглянути тільки одну вимогу у разі помилкового прийняття до провадження двох або більше неоднорідних вимог або вимог, сумісний розгляд яких перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.

Слід також врахувати те, що Вищій господарський суд України своєю постановою скасував рішення господарського суду Луганської області та постанову Луганського апеляційного господарського суду і направив на новий розгляд не зі стадії прийняття позовної заяви для розгляду, чим обумовив обов’язковий розгляд справи за всіма вимогами позивача. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не надано право роз’єднувати позовні вимоги у випадку порушення правил їх об’єднання.

Отже, у судді Фонової О.С. була відсутня процесуальна можливість роз’єднати позовні вимоги, про що вона зазначила наприкінці рішення у даній справі.

Також слід прийняти до уваги відсутність перешкод за даною справою у з’ясуванні прав та взаємовідносин сторін або утруднень вирішення спору при сумісному розгляді вимог за договорами № КП-05 від 21.12.04, від 01.08.06 № 1/08-у, від 01.08.06 № 2/08-у, від 16.08.04 № 117-СК, від 02.08.02 № 211 УЭ.

При розгляді справи по суті, судом першої інстанції встановлено, що сторони уклали та виконували свої зобов’язання за договором № КП-05 від 21.12.04 в частині поставки вугільної продукції та її оплати (частково).

Позивач довів місцевому господарському суду, що він поставив відповідачу вугільну продукцію на суму 2270029 грн. 21 коп., що підтверджується накладними від 04.05.05 № 11, від 02.01.06 № 102, а також актами приймання-передачі вугільної продукції від 04.05.05 та 02.01.06. Відповідач свої договірні зобов’язання по розрахунку за поставлену продукцію відповідно до виставлених рахунків виконав частково, несплаченою залишилась сума боргу 503150 грн. 94 коп.

Невиконання позивачем умов п. 3.3 договору № КП-05 від 21.12.04 (яким передбачено надання протягом п’яти днів з моменту відвантаження надати покупцю залізничну накладну чи інший супровідний товарно-транспортний документ, посвідчення якості, рахунок-фактуру на товар, податкову накладну, лист, який підтверджує право власності на товар) не впливає на обов’язок відповідача сплатити отриману продукцію, оскільки п. 4.2 вищевказаного договору прередбачено, що розрахунки по договору здійснюються на підставі рахунків і ця умова договору позивачем була виконана. З приводу підписання акту приймання-передачі вугільної продукції та видаткової накладної не директором Філімоновим О.О., а іншою особою –Байракою В.Б., суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач не довів факту відсутності права у Байраки В.Б. на підписання видаткових накладних та акту; крім того, підпис Байраки В.Б., скріплений печаткою підприємства відповідача, щодо недостовірності якої відповідач не заявляв.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги доказ виконання позивачем своїх обов’язків за договором проведення часткових оплат по договору та проведення взаємозаліку зустрічних вимог, оскільки складені угоди про залік та виписки банку по рахунку відповідача містять посилання на договір № КП-05 від 21.12.04. Шляхом взаємозаліку була частково погашена заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором за вугільну продукцію в сумі 72578 грн. 27 коп., а грошима було фактично сплачено 1694300 грн. 00 коп., отже сума несплаченого боргу складає 503150 грн. 94 коп., яка стягнута з відповідача обґрунтовано.

Є також обґрунтованим стягнення з відповідача відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 31385 грн. 24 коп. 3% річних та 178618 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань.

Також судом першої інстанції встановлена заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до договорів відступлення права вимоги.

Господарськими судами установлено, що 02.08.02 між ТОВ "Полюс і К" (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 211УЭ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язався продати покупцю вугільну продукцію, марка кількість і якість, якої визначається у специфікації. Суди дійшли висновку, що ТОВ "Полюс і К" виконало свої зобов’язання, передало покупцю вугілля на загальну суму 179 486 грн. 16 коп., що підтверджується актами приймання–здавання концентратів від 15.10.04, 15.10.04, 30.12.04, 31.12.04. В той же час відповідач не оплатив одержану ним продукцію.

16.08.04 між ТОВ "Полюс і К" (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір № 117-СК, згідно з умовами якого продавець зобов'язався продати секцію крепі "Супутник", а покупець - прийняти і оплатити її. Встановлено, що ТОВ "Полюс і К" свої зобов'язання за даним договором виконало належним чином, видавши відповідачу секції крепі "Супутник" у кількості 50 штук на загальну суму 381000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 285 від 17.08.04, натомість ВАТ "Стахановська збагачувальна фабрика" свої договірні зобов'язання щодо оплати продукції не виконало, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 381000 грн. 00 коп.

01.08.06 між ТОВ "Полюс і К" (первісним кредитором) та ТОВ "СП "Красноярськкрайвугілля-Україна" (позивачем) було укладено договір відступлення права вимоги № 2/08-у, за умовами якого первісний кредитор уступив позивачу право вимоги за договором від 02.08.02 № 211УЭ на суму 173914 грн. 11 коп. Крім того, згідно з укладеним між сторонами договору № 1/08-у від 01.08.06 первісний кредитор –ТОВ "Полюс і К" уступило позивачу також право вимоги за договором від 16.08.04 № 117-СК на суму 381000 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що договори від 01.08.06 № 1/08-у, від 01.08.06 № 2/08-у відступлення права вимоги укладені у відповідності до чинного законодавства України.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду у даній справі, які в силу ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковими для суду першої інстанції, під час нового розгляду справи, судом також досліджувались питання застосування позовної давності до зобов’язань за договором від 16.08.04 № 117-СК.

Суд дійшов висновку що строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, позивачем не пропущений з огляду на доводи, які викладені при дослідженні цього питання стосовно договору від 02.08.02 № 211УЭ, оскільки строки проведення розрахунків за отриманий концентрат у договорах від 02.08.02 № 211УЭ та від 16.08.04 № 117-СК купівлі-продажу секції крепі "Супутник", які були укладені відповідачем, не встановлені, і відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом досліджено, що вимога по сплаті боргу пред’являлась ТОВ "Полюс і К" по вищезазначеним договорам 10.07.06; відповідач повинен був виконати цю вимогу до 17.07.06, у зв’язку з чим з 18.07.06 сума несплати отриманого за договорами товару є боргом.

Проаналізувавши зміст ст. ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що днем, з якого настає невиконання зобов’язання та наявність боргу –є 18.07.06, оскільки позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то спливає вона 18.07.09, з чого слідує, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановська збагачувальна фабрика.", м. Теплогорськ Луганської області № 279 від 06.04.09 на рішення господарського суду Луганської області від 02.04.09 по справі № 17/11(1/56) залишити без задоволення.