розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2009р. у справі №30/178-08(25/26-08)

за позовом державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м.Дніпропетровськ

до державного конструкторського бюро "Південне імені М.К. Янгеля", м.Дніпропетровськ

про стягнення 176 480,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2009р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №30/178-08(25/26-08) державному підприємству "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м.Дніпропетровськ, в позові відмовлено повністю. Судові витрати у справі покладено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за умов неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, у зв’язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з відповідача 176 480,00 грн. невиконаного грошового зобов’язання, як-то, податку на додану вартість.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 14.08.2002р. між сторонами був укладений договір №907, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання щодо розробки проектної і робочої документації, монтажу термовакуумної камери та виготовлення для неї нестандартного обладнання та комунікацій, закупівлі матеріалів та комплектуючих, а також виготовлення та монтажу основних агрегатів нестандартного обладнання по узгодженому переліку. Розрахунки за виконані роботи, згідно п.3.4. договору, здійснюються за договірними цінами у п’ятиденний термін з дати підписання Замовником акту приймання-передачі виконаних робіт. Договір між сторонами укладено на підставі додаткової угоди №7 від 10.02.2002р. до державного контракту №1-5/2-00 від 31.05.2000р., а, відповідно, джерелом фінансування робіт за договором є Державний бюджет України.

Отже, на виконання умов договору №907 від 14.08.2002р., в рамках дослідно-конструкторської роботи "Січ-2" позивачем були виконані дослідно-конструкторські роботи, а 08.12.2004р. сторонами було належним чином підписано та засвідчено печатками відповідні акти приймання-передачі №3 на суму 586 834,00 грн. та №4 на суму 295 566,00 грн., що наявні в матеріалах справи.(а.с.12-13, том 1).

Для оплати зазначених вище робіт позивачем було виставлено відповідачеві наступні платіжні вимоги: №429029 від 08.12.2004р. на суму 586 834,00 грн. та окремо платіжну вимогу №529035 від 13.12.2005р. щодо сплати ПДВ від цієї суми у розмірі 117 366,80 грн., а також платіжну вимогу №529013 від 30.06.2005р. на суму 354 679,20 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 59 113,20 грн. (а.с.10-11, том 1).

Відповідач виконані за договором роботи оплатив, але без врахування ПДВ, що не заперечується позивачем та підтверджено матеріалами справи. Отже, на думку позивача, на теперішній час непогашеною відповідачем залишається платіжна вимога №529035 від 13.12.2005р. на сплату ПДВ у сумі 117 336,80 грн. та платіжна вимога №529013 від 30.06.2005р. в частині сплати ПДВ у сумі 59 113,20 грн. Тобто, загальна заборгованість по сплаті податку на додану вартість, на думку позивача, складає 176 480,00 грн.

Зазначену вище заборгованість щодо сплати податку на додану вартість на загальну суму 176 480,00 грн. відповідач погасити відмовився, посилаючись на попереднє узгодження вартості робіт, а також, наявність у нього передбачених відповідним законодавством України пільг щодо сплати ПДВ на момент настання відповідного зобов’язання, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.

Отже, предметом спору є наявність чи відсутність у відповідача невиконаного грошового зобов’язання, з врахуванням оподаткування здійснених ним операцій податком на додану вартість.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю заперечує наявність у нього невиконаних грошових зобов’язань по сплаті податку на додану вартість, вважає оскаржуване рішення першої інстанції таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, а апеляційною скаргу, відповідно, такою, що задоволенню не підлягає.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2008р. у справі №25/26-08 скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2008р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2008р., та зазначено, що суду необхідно на підставі належних та допустимих доказів встановити, чи виникло податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість за зазначеними вище операціями в розумінні закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а в разі виникнення такого зобов’язання та його належного відображення з’ясувати, чи передбачено чинним законодавством України можливість відповідачу, як покупцю за договором, не сплачувати продавцю робіт нараховану ним суму податку на додану вартість та чи це можливе за згодою сторін у договорі.

На думку судової колегії, в оскаржуваному рішенні від 20.01.2009р., керуючись чинним законодавством України, як-то, статтею 92 Конституції України, а також законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) тощо, суд першої інстанції вірно зазначив неможливість поставлення в залежність підстав для сплати податку на подану вартість від домовленості чи згоди сторін, оскільки механізм справляння податків та зборів (обов’язкових платежів), пільг щодо оподаткування та їх розмір можуть встановлюватись або змінюватись виключно законами України.

Відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" в редакції станом на 01.12.2005р., датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Такими документами, на думку судової колегії, є зазначені вище акти приймання-передачі №3 та №4 від 08.12.2004р. з зазначенням узгодженої вартості виконаних робіт, відповідно, на суми 586 834,00 грн. та 295 566,00 грн.

Згідно п.3.3. договору, датою виконання робіт вважається дата підписання Замовником (відповідач у справі) акту приймання-передачі.

На момент підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт та узгодження вартості робіт, в структурі ціни податок на додану вартість був відсутній, оскільки, відповідно до п.5.1.22 закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , в редакції станом на час укладення договору та виконання робіт, звільнялися від оподаткування податком на додану вартість оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи, що перша подія (підписання сторонами даних актів приймання-передачі з зазначенням узгодженої вартості виконаних робіт) припадає на період, в якому такі роботи звільнялись від оподаткування податком на додану вартість, то суми, що були перераховані у 2005 році, як оплата за проведення дослідно-конструкторських робіт "Січ-2" за договором №907 від 14.08.2002р., оподаткуванню податком на додану вартість не підлягають.

Отже, зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає заперечення скаржника необґрунтованими та документально спростованими, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2009р. у справі №30/178-08(25/26-08) таким, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2009р. у справі №30/178-08(25/26-08) –залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м.Дніпропетровськ, –без задоволення.