Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - Величко Т.А.

суддів: Бойко Л.І., Жукової А.М.

при секретарі судового засідання Арбієві А.А.

за участю представників сторін:

від позивача – Хоменко С.І.;

від відповідачів —Карманніков М.О.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Богдан-Миколаїв"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.03.2009р.

зі справи № 3/20/09

за позовом ПП "Імпульс-В"

до ЗАТ "Миколаївавтосервіс" та ТОВ "Богдан-Миколаїв"

про визнання недійсним договору від 29.10.2008р. та додатків

ПП "Імпульс-В" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про визнання недійсним договору від 29.10.08р., укладеного між ЗАТ "Миколаївавтосервіс" і ТОВ "Богдан-Миколаїв" про розпорядження правами користування земельними ділянками з додатками —План узгодження меж землекористування (додаток №1), Лист-узгодження (додаток №2).

Позивач, як акціонер ЗАТ "Миколаївавтосервіс" вважає, що укладення договору від 29.10.08р., яким передбачається відчуження прав на земельну ділянку, належну даному господарському товариству, без дотримання процедури, передбаченої Статутними документами господарського товариства, спричиняє суттєвої шкоди як самому товариству, так, відповідно, і позивачу, як акціонеру, оскільки порушує надані чинним законодавством права на управління товариством.

ТОВ "Богдан-Миколаїв" позовні вимоги не визнав, вважаючи їх безпідставними, а саме:

необхідність отримання згоди наглядової Ради ЗАТ "Миколаївавтосервіс" згідно п. 14 ст. 7.15 Статуту необхідна виключно щодо правочинів із майном товариства;

земельна ділянка, права користування якою стосується оспорюваний договір, належить територіальній громаді м. Миколаєва (є комунальною власністю), розпорядником цієї земельної ділянки є Миколаївська міська Рада;

ЗАТ "Миколаївавтосервіс" зазначена земельна ділянка не належить, на балансі товариства не перебуває, а отже і не може бути такою, що входить до майна товариства;

порядок вчинення правочинів щодо цієї земельної ділянки не підпадає під дію п. 14 ст.7.22 Статуту, тобто, згоди наглядової Ради на вчинення будь-якого правочину щодо цієї зем. ділянки не потрібно.

ЗАТ "Миколаївавтосервіс" визнав позовні вимоги обгрунтованими, посилаючись на те, що при видачі довіреності від 01.10.08р. Дибенко Е.С. на право підписання договору від 29.10.08р., головою управління ЗАТ "Миколаївавтосервіс" помилково були упущені обмеження, передбачені п. 7 ст. 7.22 та п. 14 ст. 7.15 Статуту ЗАТ, відповідно до яких надання згоди на укладення договорів (угод) купівлі-продажу, міни, дарування, оренди нерухомого майна товариства, а також об'єктів незавершеного будівництва, інших договорів, предметом яких передбачено право користування, володіння, або розпорядження нерухомим майном товариства, в т.ч. об'єктами незавершеного будівництва, відноситься до виключної компетенції Наглядової Ради товариства.

Наглядова Рада ЗАТ "Миколаївавтосервіс" не приймала рішення про укладення угоди щодо відчуження прав користування належною товариству земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.03.09р. (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір від 29.10.08р., укладений між ЗАТ "Миколаївавтосервіс" і ТОВ "Богдан-Миколаїв".

В іншій частині позову припинено провадження по справі.

Стягнуто з ЗАТ "Миколаївавтосервіс" та ТОВ "Богдан-Миколаїв" на користь ПП "Імпульс-В" 85грн. держмита та 118грн. - витрат на ІТЗ.

Судове рішення мотивоване таким:

за змістом п. 14 п.р. 7.15 р. 7 Статуту ЗАТ "Миколаївавтосервіс" до виключної компетенції наглядової Ради належить надання згоди на укладення договорів (угод), в т.ч. таких, предметом яких передбачено право користування, володіння або розпорядження нерухомим майном товариства;

Наглядова Рада рішення про укладення відповідачем спірного договору від 29.10.08р. про розпорядження правом користування земельною ділянкою площею 1,89га. по вул. Кірова, 242в в м. Миколаїв, що знаходиться в землекористуванні ЗАТ "Миколаївавтосервіс" на підставі акту про право постійного користування землею, виданого у відповідності з рішенням Миколаївської міської Ради № 14/11 від 14.11.92р., не приймала;

підписання договору від 29.10.08р. фізичною особою Дибенко Е.С. від імені ЗАТ "Миколаївавтосервіс" за довіреністю голови правління ЗАТ від 01.10.08р., не відповідає вимогам діючого законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки представник ЗАТ "Миколаївавтосервіс" Дибенко Е.С. не мала законних повноважень на укладення спірної угоди;

позивач, як учасник товариства, є володільцем корпоративних прав з часткою, яка визначена у статутному фонді господарської організації, що включає її правомочність на учать в управлінні господарською організацією, а тому позивач правомірно обрав захист своїх корпоративних прав через судовий орган;

предметом даного спору є недійсність договору від 29.10.08р. в зв'язку з укладенням неповноважною особою, підставою —порушенню корпоративних прав позивача, а тому суд не з'ясував факт належності земельної ділянки, зазначеної в спірній угоді, документальні докази щодо встановлення прав на земельну ділянку судом по даній справі не досліджувалися;

за загальними положеннями цивільного законодавства про правочин, передбачені підстави визнання правочинів (договорів) недійсними. У випадку визнання правочину недійсним його додатки не можуть існувати як окремий юридичний факт, а тому спір стосовно визнання недійсними додатків до оскаржуваного договору відсутні, що тягне припинення провадження у справі в цій частині згідно п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ТОВ "Богдан-Миколаїв" просить скасувати рішення господарського суду і відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Доводи скаржника грунтуються на допущених судом порушеннях норм матеріального та процесуального права:

договір підписано зі сторони позивача Дибенко Е.С., що діяла на момент вчинення правочину на підставі довіреності від 01.10.08р., виданого головою правління ЗАТ "Миколаївавтосервіс", що підтверджує наявність у неї достатнього обсягу цивільної правоздатності і спростовує висновок суду про підписання договору неповноважною особою;

судом не встановлено, чи підпадає оспорюваний договір під перелік правочинов, згода на укладення яких передбачена п.п. 14 п. 7.15 Статуту відповідачів та відповідно не встановлено, що є предметом договору. В рішенні зазначено, що договір укладено стосовно розпорядження правом користування нерухомим майном товариства, тоді як предмет договору стосувався погодження меж землекористування між відповідачами по справі. Обов'язками сторін по оспорюваному договору є погодження сторонами меж існуючого землекористування та підтвердження відсутності взаємних претензій;

оскільки договір не передбачає здійснення будь-яких дій ( в т.ч. щодо розпорядження) щодо нерухомого майна відповідача —1, то і згода Наглядової Ради на укладення такого договору не потрібна;

в порушення вимог ст. 38 ГПК України, суд вирішив питання про недійсність договору, не дослідивши самого договору в повному обсязі, не вирішив питання щодо недійсності додатків № 1 та №2;

судом не задоволено клопотання про залучення до участі в справі в якості Третьої сторони —власника майна (зем. ділянки) —Миколаївську міську Раду, яка могла б підтвердити те, що земельна ділянка, межі якої погоджувалися договором, була вилучена ще в 2007р. із земель, якими користується ЗАТ "Миколаївавтосервіс" і передана в оренду на 15 років ТОВ "Богдан-Миколаїв", довівши тим самим, що зазначена земля не є майном ЗАТ, а право користування нею було припинено у зв'язку з вилученням.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент виникнення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати вимогам, які визначені ст. 203 ЦК України, як умови дійсності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) чи іншим актам цивільного законодавства, а також моральним закладам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Порушення будь-якої з перелічених умов (крім п.4) тягне за собою недійсність правочину.

Підставами, з яких позивач звернувся до суду із даним позовом, є, на його думку, відсутність належного обсягу повноважень на укладення таких договорів у особи, яка підписала цей договір з боку ЗАТ "Миколаївавтосервіс" - відповідно до п.п. 14 п. 7.15 Статуту товариства до виключної компетенції Наглядової Ради товариства належить надання згоди на укладення договорів (угод) купівлі-продажу, міни, дарування, оренди нерухомого майна товариства, інших договорів, предметом яких передбачено право користування, володіння або розпорядження нерухомим майном товариства.

Спірний договір було укладено і підписано зі сторони ЗАТ "Миколаївавтосервіс" Дибенко Е.С., що діяла на підставі довіреності від 01.10.08р. виданої головою правління товариства. Вказана довіреність є чинною і на даний час, оскільки будь-які дії з боку ЗАТ "Миколаївавтосервіс" щодо оспорювання даної довіреності, чи угоди, укладеної на її підставі, не приймалися.

Таким чином, з боку ЗАТ "Миколаївавтосервіс" договір підписано особою, яка мала достатній обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до п.п. 14 п. 7.15 Статуту ЗАТ "Миколаївавтосервіс", до виключної компетенції Наглядової Ради товариства належить надання згоди на укладення договорів (угод) купівлі-продажу, міни, дарування, оренди нерухомого майна товариства, об'єктів незавершеного будівництва, інших договорів, право користування, володіння або розпорядження нерухомим майном товариства. Тобто, згода Наглядової Ради необхідна лише у разі вирішення питання щодо майна товариства.

Предметом оспорюваного договору є (п.1) розпорядження ( часткова передача/відчуження) Стороною —1 - ЗАТ "Миколаївавтосервіс" Стороні —2 ТОВ "Богдан-Миколаїв" права користування земельними ділянками, які знаходяться в землекористуванні у Сторони 1 на підставі Акта про право постійного користування землею. Фактичні межі землекористування визначаються Сторонами в плані узгодження меж землекористування, підписаною Сторонами 29.10.08р. (п.3 договору).

Фактичні межі землекористування визначені згідно інвентаризації нерухомого майна (технічних паспортів) ММБТІ, свідоцтв про власність (п.4).

Тобто, предмет договору (з планом і додатками) стосувався погодження меж землекористування між відповідачами та підтвердження відсутності взаємних претензій (п.8).

Вказане спростовує висновок суду про те, що вказаний договір є імітацією правочину, оскільки він не вміщує в собі обов'язків осіб, які створили правочин та не фіксує оплати, відповідні строки, і спростовує висновок суду про необхідність згоди Наглядової Ради на його укладення, оскільки ним не передбачено розпорядження нерухомим майном товариства.

Право користування земельною ділянкою не можна відносити до права розпорядження нерухомим майном товариства.

Також господарським судом не взято до уваги, що згідно наявних матеріалів справи, земельна ділянка, межі якої погоджувалися спірним договором, була вилучена в 2007р. із земель, яки знаходились в користуванні ЗАТ "Миколаївавтосервіс" і передана в оренду на 15 років ТОВ "Богдан-Миколаїв" (заява від 19.12.03р. вих. № 218, заява від 19.12.03р. вих. №219, рішення Миколаївської міської Ради від 09.11.07р. №17/44, від 25.04.07р. №12/44).

Таким чином, оспорюваний договір, не суперечить вимогам діючого законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні, земельна ділянка не є майном ЗАТ "Миколаївавтосервіс", не перебуває в користуванні ЗАТ "Миколаївавтосервіс", а тому і не потребує згоди Наглядової Ради на укладення договору про узгодження меж землекористування.

Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовом підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист цього права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необгрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91р. № 1576-ХІІ та ст. 25 Закону України "Про власність" від 07.02.91р. № 697-ХІІ акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаних доходів в результаті господарської діяльності товариства, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.

Згідно положень ст. 10 Закону № 1576 акціонери мають право:

– брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

– брати участь у розділі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

– вийти в установчому порядку з товариства;

– одержувати інформацію про діяльність товариства.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства акціонер не наділений.

Позивачем не обгрунтовано і не доведено які саме права його, як акціонера ЗАТ "Миколаївавтосервіс" порушено цим товариством при укладенні спірного договору.

Позивачем не доведено, що спірний договір стосується його суб'єктивних прав і обов'язків як акціонера ЗАТ "Миколаївавтосервіс". Цивільне законодавство передбачає розмежування відповідальності акціонерного товариства та його акціонерів. Відповідно до ст. 152 ЦК України, акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (v018p710-04) (справа № 1-10/2004) акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

Господарський суд також не виконав положень ст. 2 ГПК України, не встановив, в чому саме полягає порушене право позивача або охоронюваний законом інтерес укладенням оспорюваної угоди, на захист якого подано позов, і дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення щодо відмови в позові про визнання недійсним договору від 29.10.08р.

Керуючись ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України,

колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.03.09р. у справі № 3/20/09 —скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з ПП "Імпульс-В" на користь ТОВ "Богдан-Миколаїв" 42грн.30коп.- держмита за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.