Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Григоровича О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання:

представників сторін:

позивача: Шакірова Т.В. (дов. від 05.01.09 б/н);

Буланова О.М. (дов. від 05.01.09 б/н);

відповідача: Кшиванська І.М. (дов. від 01.01.09 б/н);

Задачин Ю.Б. – генеральний директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2009

у справі № 31/363 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

до Приватного підприємства "Українські Інтелектуальні Технології"

про розірвання договору та стягнення 95856,66 грн.ї

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Українські Інтелектуальні Технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

про стягнення 185031 грн.,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.09 позов задоволено частково.

Розірвано договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством від 01.11.07 № ІТО111/1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (далі-позивач) та Приватним підприємством "Українські Інтелектуальні Технології" (далі-відповідач), з ініціативи замовника робіт.

В решті позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Українські Інтелектуальні Технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" про стягнення 185031, 00 грн. відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Приватного підприємства "Українські Інтелектуальні Технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" збитків та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Скарга мотивована тим, що розриваючи договір, позивач на підставі п. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України набув реального права вимагати відшкодування збитків у вигляді витрат, зроблених ним як оплата по договору, оскільки відповідачем не було виконано його зобов’язань. Внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору позивач зазнав збитки, сума яких підтверджується наявністю в матеріалах справи копій платіжних доручень і банківських виписок. В апеляційній скарзі зазначено, що позивач має право на стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.11.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" та Приватним підприємством "Українські Інтелектуальні Технології" було укладено договір на виконання робіт з впровадження інформаційної системи управління підприємством № ІТО111/1.

Відповідно до умов договору відповідач зобов’язався виконати для позивача поетапно автоматизацію бухгалтерського, податкового обліку, розрахунку заробітної плати та управління персоналом, управлінського обліку та бюджетування.

Згідно з п. 2.1. договору від 01.11.07 № ІТО111/1 замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати наступні роботи на об’єкті замовника: етап № 2 – детальне дослідження; етап № 3 – розробка інформаційної системи управління підприємством (ІСУП); етап № 4 – підготовка до запуску ІСУП; етап № 5 - запуск та передача у промислову експлуатацію ІСУП.

У відповідності до п.п. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. вказаного вище договору результатом робіт за етапом № 2 є: модель архітектури системи; затверджений замовником ТО; затверджені замовником завдання на налагодження та доопрацювання базового програмного продукту;

результатом робіт за етапом № 3 є: доопрацюване згідно вимог замовника програмне забезпечення (ПЗ), розроблені виконавцем матеріали навчального курсу;

результатом робіт за етапом № 4 є: налагоджене згідно вимог замовника ПЗ; навчений персонал замовника;

результатом робіт за етапом № 5 є: програмне забезпечення, яке працює та промислово експлуатується; рекомендації з подальшого розвитку системи; відкориговані плани з подальшого розвитку проекту.

Виконавець зобов’язався весь обсяг робіт виконати якісно та у строки (п. 3.1.1. договору від 01.11.07 № ІТО111/1).

Пунктом 3.3.6. договору передбачено, що замовник зобов’язався своєчасно сплачувати послуги виконавця у розмірі та у строки, передбачені п. п. 4.1.- 4.7. договору.

Згідно з п. 4.4. договору від 01.11.07 № ІТО111/1 оплата робіт, виконаних для замовника відповідно до умов даного договору, здійснюється по рахунках, що виставляються виконавцем. Замовник зобов’язаний сплатити рахунки протягом 3-х банківських днів з моменту їх виставлення.

Замовник зобов’язувався здійснювати авансові платежі за етапами 2, 3, 4, 5 розділу 1 договору у розмірі 50% від мінімальної вартості етапу протягом 3-х банківських днів з моменту затвердження замовником акту здачі-прийняття робіт за попередній етап та отримання відповідного рахунку на сплату авансу. Вартість та перелік етапів вказуються у додатках до договору (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.8. договору остаточна вартість робіт по етапах визначається по протоколах виконаних робіт, підписаних представником замовника.

Оплата замовником решти грошових коштів від вартості попередньо сплаченого етапу здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку на оплату після затвердження замовником актів здачі-прийняття робіт по даному етапу (п. 4.9. договору від 01.11.07 № ІТО111/1).

В додатку № 1 до договору сторонами було погоджено перелік робіт, вартість та строки виконання робіт: етап № 2 – 10 днів, 30240 грн.; етап № 3 – 20 днів, 60480 грн.; етап № 4 – 10 днів, 30240 грн.; етап № 5 – 15 днів, 22680 грн., всього – 55 днів, 143640 грн.

08.11.07 згідно з платіжним дорученням № 1562 позивач перерахував відповідачу попередню оплату 50% вартості етапу № 2 грошові кошти в сумі 15120 грн.

Сторонами 10.12.07 було підписано акт № ІТ-0000866 здачі-прийняття робіт за послуги по проведенню детального обстеження підприємства замовника.

Згідно з платіжними дорученнями від 14.12.07 № 2169 позивачем було перераховано відповідачу решту коштів за оплату етапу № 2 в сумі 15120 грн. та платіжним дорученням № 2171 - 50% вартості етапу № 3 в сумі 30240 грн.

25.12.07 позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату 50% вартості етапу № 4 в сумі 15120 грн. відповідно до платіжного доручення № 2332.

Позивач на адресу відповідача 11.08.08направив лист № 237, яким вимагав негайної модернізації бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, у випадку затягування цього процесу ТОВ "Русь Інтернешнл" буде вимушене розірвати договір.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині розірвання договору з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, з вказаного вище листа від 11.08.08 № 237 вбачається, що позивачем було попереджено відповідача про розірвання договору у разі невиконання ним робіт за договором.

Пропозиція позивача залишена відповідачем без реагування.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було виконано роботи за етапом № 2 договору (акт № ІТ-0000866 здачі-прийняття робіт від 10.12.07). Щодо наступних етапів № 3, № 4, № 5 договору, то відсутні належні докази їх виконання в повному обсязі.

Відповідно до умов договору виконанням зазначених вище етапів робіт є направлення відповідачем позивачу звітних документів та їх затвердження позивачем.

Колегія суддів приходить до висновку, що з боку відповідача є суттєве порушення договору, оскільки згідно додатку № 1 до договору роботи за всіма етапами підлягали виконанню у строк до лютого 2008 року, натомість, вказані роботи за етапами № № 3, 4, 5 не виконано, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Отже, вимоги позивача щодо розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача також збитки та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Позивачем не було надано до суду доказів того, що грошові кошти в сумі 75600 грн. є саме збитками. Тому вимога в частині стягнення збитків в сумі 75600 грн. задоволенню не підлягає.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Надані відповідачем до матеріалів справи протокол виконаних робіт за етапом № 3 "Розробка ІСУП" та протокол виконання робіт за етапом № 4 "Підготовка до запуску ІСУП", а також рахунки на оплату за замовленням від 16.02.09 № 128 на суму 88074 грн., від 16.02.09 № 129 на суму 96957 грн. не є належними доказами у справі, оскільки відповідно до п. 5.3. договору обов’язком виконавця є направлення замовнику по завершенню кожного розділу та етапу робіт звітних документів для погодження та підписання або висловлення своїх заперечень. Докази направлення відповідачем протоколів та рахунків у визначений договором спосіб та строк в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем не доведено факту виконання ним робіт за етапами № № 3-5 договору, а також не надано доказів укладення сторонами будь-яких додаткових угод щодо зміни остаточного розміру договірної ціни.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову правомірно відмовлено.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.09 у справі №31/363 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи №31/363 повернути до Господарського суду міста Києва.