Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. у справі №35/489 відмовлено в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задоволено. Визнано за територіальною громадою Шевченківського району м.Києва в особі Шевченківської районної у м.Києві ради право комунальної власності на цілісний майновий комплекс "Лук'янівський ринок", розташований за адресою м.Київ, вул. Мельникова, 1 і який складається із будівель та споруд, позначених в технічному паспорті, а саме : вбиральня - літер "З", загальною площею 25,8 кв.м.; торговий павільйон - літер "І", загальною площею 168,1 кв.м.; навіс - літер "И", загальною площею 618,3 кв.м.; торговий павільйон -літер "К", загальною площею 296,2 кв.м.; адміністративний будинок - літер "Л", загальною площею 91,6 кв.м.; торговий павільйон - літер "Т", загальною площею 72,1 кв.м.; навіс - літер "У", загальною площею 545,4 кв.м.; навіс -літер "Ф", загальною площею 1154,9 кв.м.; торговий павільйон - літер "Ю", загальною площею 211,6 кв.м.; торговий павільйон - літер "Я", загальною площею 148,6 кв.м..

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення від 30.03.2009 р. у справі № 35/489, прийняти нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову – відмовити.

В апеляційній скарзі позивач вказує на помилковість висновків господарського суду. В обгрунтування власної позиції скаржник посилається на те, що за період дії Договору оренди цілісного майнового комплексу ДКП "Лук'янівський ринок", на підставі Розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 09.04.1999 р. - про дозвіл на розробку проекту реконструкції Лук'янівського ринку, позивачем було здійснено реконструкцію вказаного об'єкту за власні кошти. Згідно вищевказаного Розпорядження позивач виступив замовником на проектно - вишукувальні роботи по реконструкції ринку, забезпечив безперебійне та достатнє фінансування проектних робіт за рахунок власних коштів.

Крім того, позивач зазначає, що на виконання розпорядження КМДА від 20.12.2001р. №2752, розпоряджень МРДА від 12.03.2003р. №321 та від 30.03.2004р. №566-було збудовано новий двоповерховий будинок на місці гастроному, виконано будівельні роботи по влаштуванню сучасного закритого павільйону для реалізації квітів з легких розбірних конструкцій, приміщення старого м'ясного павільйону переобладнано під розташування кафе - столової та магазину для реалізації риби та рибних продуктів, виконано будівельні відновлювальні роботи молочного павільйону та приміщення адміністрації ринку, а заміна старих споруд (павільйон "Ягідка", павільйон "Сніжок", столи криті 16 шт., ларьок металевий) на нові сучасні конструкції.

Позивач також заперечує проти доводів заявленого відповідачем зустрічного позову щодо визнання за ним права комунальної власності на спірні об’єкти, оскільки Розпорядженнями від 24.03.2006р. за №99, №100 саме відповідач задовольнив звернення позивача, та затвердив акт на списання орендованих основних засобів, досягнуто погоджень щодо відшкодування справедливої вартості орендованого майна, було перераховано кошти на розрахунковий рахунок Шевченківської районної в місті Києві ради.

Позивач вказує на те, що вчинені ним дії були спрямовані на реалізацію права власності, оскільки фактично ним було збудовано новий майновий комплекс за період 1999 - 2006 років.

За таких обставин просить суд на підставі ч. 4 ст. 778 ЦК України та ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу "Лук'янівський ринок".

Відповідач проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване у справі рішення вважає законним, та просить залишити його без змін.

Вказує на те, що Київська міська рада своїм рішенням від 27.12.2001 р. №208/1642 IX "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" затвердила перелік об'єктів права комунальної власності територіапьних громад районів м. Києва" відповідно до якого житловий (разом із вбудованими нежилими розміщеннями) та нежилий фонд було передано у власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва згідно з додатком №11.

Згідно додатку №11 до рішення №208/1642 від 27.12.2001р. таблиці 5 під №26 спірний цілісний майновий комплекс, який перебував в оренді ЗАТ "Лук'янівський ринок" також було включено в перелік об'єктів комунальної власності. Рішенням від 18.06.2002р. №40 Шевченківська районна у м. Києві рада прийняла зазначений вище цілісний майновий комплекс до комунальної власності Шевченківського району м. Києва (п. 26 таблиці додатку №1 до рішення).

За таких обставин відповідач стверджує, що саме він є єдиним законним власником спірного майна та має право на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись цілісним майновим комплексом за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 1. Доводи позивача щодо набуття ним права власності на спірний об’єкт в зв’язку з проведеною ним реконструкцією об’єкту та прийнятих розпоряджень Голови Шевченківської міської ради від 24.03.2006р. за №99, №100 затвердив акти про списання основних засобів майнового комплексу "Лук'янівський ринок", вважає безпідставними.

Вказує на те, що згідно положень ст. 778 ЦК України, надаючи дозвіл на проведення реконструкції об’єкту, який знаходився в оренді позивача, між сторонами з власником майна не було врегульовано питання щодо розподілу витрат та подальшої можливості набуття права власності на реконструйований майновий комплекс. Крім того, власником майна - Шевченківською міською радою не було надано відповідного дозволу, рішення на проведення реконструкції на сесії не приймалося, а також не приймалося і рішення сесії про затвердження розпоряджень Голови Шевченківської міської ради від 24.03.2006р. за №99, №100, які за вказаних обставин не можуть вважатися такими, що підлягають виконанню.

Крім того, відповідач посилається на те, що у відповідності до положень ст. 347 ЦК України, він як власник спірного майнового комплексу не відмовлявся від права комунальної власності на цей об’єкт, жодних дій, що свідчили б про його відмову від права власності, не вчиняв.

Шевченківська районна у м.Києві державна адміністрація проти поданої апеляційної скарги ЗАТ "Лук'янівський ринок" також заперечує, посилаючись на безпідставність її вимог, оскаржуване рішення господарського суду вважає обґрунтованим та законним.

Розглянувши обставини справи, дослідивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Спір між сторонами виник з приводу визнання права власності на цілісний майновий комплекс "Лук'янівський ринок", розташований за адресою м.Київ, вул. Мельникова, 1.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.1997 р. між Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва та Закритим акціонерним товариством "Лук'янівський ринок" було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДКП "Лук'янівський ринок" (а саме: основні виробничі засоби та обігові кошти) та передано за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, строком на п'ять років з 28.11.1997 р. по 28. 11. 2002 р..

Зазначений договір було укладено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва № 1318 від 13.11.1997 року "Про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу "Лук'янівський ринок".

Як свідчать матеріали справи, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 IX "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" було затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальних громад районів м. Києва, відповідно до якого житловий (разом із вбудованими нежилими приміщеннями) та нежилий фонд передано у власність територіальної громади Шевченківського району м. Києва згідно з додатком №11.

Згідно додатку № 11 до рішення № 208/1642 IX від 27.12.2001р. таблиці 5 під № 26 зазначено цілісний майновий комплекс, який передано в оренду ЗАТ "Лук'янівський ринок" за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 1, в т.ч.: магазин; склад; вбиральня; огорожа; павільйон; м'ясний павільйон; молочний павільйон; лабораторія; павільйон "Ягідка"; павільйон "Сніжок"; столи криті; лар металевий; контора ринку.

Рішенням від 18.06.2002 р. № 40 Шевченківська районна у м. Києві рада прийняла зазначений вище цілісний майновий комплекс до комунальної власності Шевченківського району м. Києва (п. №26 таблиці 5 додатку 1 до рішення).

Статтею 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов’язки за договором оренди (ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Зазначене свідчить про те, що Шевченківська районна у м. Києві рада є єдиним законним власником спірного майна та має право на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись спірним цілісним майновим комплексом.

Згідно ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах, визначеного в установленому законодавством порядку, якщо інше не визначено договором оренди.

В пункті 2.4. договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997 р., укладеного між сторонами, встановлено, що якщо орендар здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна за рахунок своїх коштів, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому проведені витрати. Поліпшення, які не можуть бути відокремлені від орендованого майна і зроблені без згоди орендодавця, відшкодовуються тільки за згодою орендодавця.

Позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на орендне ним майно обґрунтовані ст. 778 ЦК України, яка передбачає:

1. Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

2. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

3. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

4. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, вимоги позивача про визнання за ним права власності ґрунтуються на розпорядженнях Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, відповідно до яких ЗАТ "Лук'янівський ринок" надавався дозвіл на реконструкцію, капітальний ремонт об'єктів та введення їх в експлуатацію.

Однак, під час розгляду спору господарським судом було з’ясовано, що згоди на проведення реконструкції об’єкту власником майна - Шевченківською районною у м. Києві радою не надавалося (відповідне рішення не приймалося). В матеріалах справи відсутні докази щодо досягнення між сторонами з власником майна домовленості з приводу об’єму виконаних по реконструкції об’єкту робіт, розподілу між сторонами витрат на проведення реконструкції орендованого об’єкту, а також порядку та умов відшкодування вартості зроблених поліпшень, можливості набуття орендарем в зв’язку з цим прав співвласника цього майна.

Жодного доказу, на підтвердження того факту, що власником майна (Шевченківською районною у м. Києві радою) були делеговані повноваження щодо управління спірним комунальним майном (надання дозволу на поліпшення предмету оренди) іншому органу, зокрема, Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації, позивачем не надано.

Судова колегія на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України також звертає увагу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 у справі №5/25, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2008 та постановою Вищого Господарського суду України від 09.12.2008 у справі №5/25.

Вказаним рішенням задоволено позов Шевченківської районної у місті Києві ради до ЗАТ "Лук'янівський ринок", про визнання додаткової угоди №01 від 12.07.2005р. до Договору оренди цілісного майнового комплексу від 28.11.1997 недійсною та витребування майна.

Під час розгляду спору у справі №5/25 господарським судом було встановлено, що при укладанні Додаткової угоди №01 від 12.07.2005 Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація не отримала відповідно дозволу ані від органу, уповноваженого управляти комунальним майном, ані від самого власника цього майна, та на власний розсуд здійснила дії по продовженню орендних відносин, в той час як дане питання не входило в коло її повноважень.

Відповідно до пункту 15 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 (v_237800-00) " Про деякі питання практики застосування Закону України " Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (з відповідними змінами та доповненнями), абзац четвертий частини третьої статті 23 Закону надає орендареві здійснювати за власні кошти реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна за погодженням з орендодавцем. Вирішуючи спори, пов’язані з використанням о орендарем цього права, господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документарну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі.

Пункт 2.3 договору передбачає право орендаря на поліпшення майна за рахунок своїх коштів, з обов’язком орендодавця в подальшому компенсувати зазначені витрати.

Договір оренди не містить положень щодо переходу права власності на орендоване майно до орендаря у разі здійснення реконструкції, технічного переоснащення чи поліпшення.

Позивач за первісним позовом не надав суду доказів того, що зазначене питання втілено в певну документарну форму.

Для застосування положень частини 4 статті 778 ЦК України щодо створення за згодою наймодавця нової речі, на яку посилається ЗАТ "Лук"янівський ринок" як на підставу свого позову, необхідно встановити наявність домовленості між наймачем і наймодавцем щодо створення такої нової речі із певними ознаками та характеристиками. Щодо згоди наймодавця на створення нової речі, на думку колегії, ця згода повинна містити розмір грошової чи іншої участі сторін у створенні нової речі із визначенням частки кожної сторони у спільній власності після її створення. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторони досягли такої домовленості.

Первісний позов містить вимогу щодо визнання за позивачем права власності на 100 відсотків орендованого майна. З огляду на такий зміст позовних вимог, при розгляді цього спору слід встановити, на яких підставах у попереднього власника (орендодавця) право власності підлягає припиненню (глава 25 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Однак матеріали справи не містять ніяких доказів про те, що право власності орендодавця повинно бути припинено за підставах, передбачених діючим законодавством. Не надано жодних доказів того які б свідчили про відмову власника від права власності у відповідності до положень ст. 347 ЦК України. Навпаки, відповідно до матеріалів справи власник вчиняє дії щодо захисту свого права власності.

Частина третя зазначеної норми передбачає, що у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Доказів вчинення зазначених дій орендодавцем до матеріалів справи не подано.

Надаючи правову оцінку залученим до матеріалів справи розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації щодо затвердження проектної документації, та введення в експлуатацію орендованого майна після проведення реконструкції, колегія вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені дії були затверджені власником орендованого майна - Шевченківською районною у м. Києві радою. Відповідне рішення на сесії не приймалося.

Участь представника Шевченківської районної у м. Києві ради в приймальній комісії сама по собі не свідчить про те, що цей орган погодив визнання права власності за орендарем на реконструйоване майно.

З приводу доводів позивача щодо здійснення списання орендованого майна на підставі розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 24.03.2006 р. № 100, затвердження відповідного акту на списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук’янівський ринок" судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Статтею 41 Конституції України, та ст. 319 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

У відповідності до ч. 7 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. В свою чергу, повноваження голови районної у місті ради чітко встановлені законодавством та перелічені в ч.б ст. 55 вищезазначеного Закону. Пункт 18 ч.6 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що голова районної у місті ради вирішує інші питання, доручені йому радою.

18.06.2006 р. Шевченківська районна у м. Києві рада прийняла рішення № 18 "Про делегування голові Шевченківської районної у м. Києві ради деяких повноважень", яке також містить вичерпний перелік повноважень голови ради в міжсесійний період, а саме: передача у короткострокову оренду і вилучення з користування земельних ділянок, повноваження з питань надання додаткових пільг, з питань списання заборгованості по квартирній платі та комунальним платежам.

У відповідності з рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 816/3391 (ra0816023-05) "Про затвердження Порядку списання основних засобів з балансів підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади м. Києва" основними засобами є матеріальні активи (будинки, споруди, приміщення, устаткування, транспортні засоби та ін.), які є об'єктами права комунальної власності відповідної територіальної громади. Списання з балансу основних засобів може здійснюватися, зокрема, шляхом продажу.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Таким чином, прийняття рішення щодо доцільності списання основних засобів та спосіб їх списання, чинним законодавством України віднесений до виключної компетенції представницького органу територіальної громади.

Доказів того, що Шевченківська районна у м.Києві рада приймала відповідне рішення щодо списання майна, що знаходиться в оренді ЗАТ "Лук"янівський ринок", суду позивачем не було надано.

Крім того, пунктом 3 розпорядження Голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 24.03.2006 р. № 100 "Про затвердження акту комісії на списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук"янівський ринок", було встановлено обов’язкове затвердження цього розпорядження на черговій сесії районної ради.

Однак, як було з’ясовано під час розгляду спору, таке рішення про затвердження акту списання сесією Шевченківської районної у м. Києві радою не приймалося. Відповідно підстави вважати розпорядження від 24.03.2006 р. № 100 "Про затвердження акту комісії на списання орендованих основних засобів ЗАТ "Лук"янівський ринок" таким, що породжує зазначені в ньому юридичні наслідки для позивача, є відсутніми.

За таких обставин, колегія не вбачає підстав для задоволення заявлених первісних позовних вимог, та вважає, що господарським судом було правомірно відмовлено в задоволенні первісного позову.

З приводу заявленого зустрічного позову колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 142- 145 Конституції України, п. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, що є у власності територіальних громад, управління яким здійснюють відповідні територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ст. 327 ЦК України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як було встановлено господарським судом під час розгляду спору, відповідач набув право комунальної власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 1 на підставі Рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 (ra_208023-01) IX "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва".

За таких обставин, враховуючи встановлені судом факти, позовні вимоги Шевченківської районної у м. Києві ради, як представницького органу законного власника спірного майна – територіальної громади Шевченківського району, про визнання за нею права комунальної власності на вказаний об’єкт, визнаються обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем в обгрунтування заявлених доводів не надано належних доказів, та враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Лук'янівський ринок" є необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.