У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.05.09 Справа №9/7-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі судового засідання Акімовій Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Весельська М.О., довіреність № 197 від 07.05.2009 року;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/7-09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс", м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 року у справі № 9/7-09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат", м.Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс", м. Херсон
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 року у справі №9/7-09 (суддя Ребриста С.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" 201 000,00грн. суму основного боргу, 11 776,01 грн. інфляційних втрат, 1 803,78 грн. 3% річних, 14 432,70 грн. пені, 20 100,00 грн. штрафних санкцій. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 525, 549, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України та мотивовано тим, що відповідач договірних зобов’язань не виконав: не здійснив оплату за отриманий ним товар у строк, встановлений договором №98 від 09.11.2007 року, то суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором, а також суми пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 року у справі № 9/7-09.
В апеляційній скарзі відповідач не навів жодних підстав для скасування рішення господарського суду. Заявник не зазначив, що саме порушив суд при прийнятті рішення та чому судовий акт підлягає скасуванню. Відповідач в скарзі обмежився лише перерахуванням вже встановлених рішенням господарського суду фактів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 року у справі № 9/7-09 без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2009р. у справі № 9/7-09 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 14.05.2009р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 855 від 14.05.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., даною колегією прийнято постанову.
Представник заявника апеляційної скарги, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації та за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оскільки спір виник між суб’єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст. 4 та п.1 ст. 175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15)
.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.
Господарські зобов’язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.
У п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Аналогічна норма міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України.
Господарським судом Херсонської області встановлено, що 09.11.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (постачальник – позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тара-сервіс" (покупець – відповідач по справі) укладено договір поставки № 98, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві папір для гофрування, картон для плоских шарів гофрокартону, папір обгортковий марки "Є", власного виробництва (далі по тексту - продукція), а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна продукції вказується у специфікації, підписаної згідно вимог п. 1.2. даного договору та не може бути переглянута постачальником в разі зміни цін на сировину, енергоносії, нафтопродукти та на неоплачену покупцем продукцію.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що розрахунки за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 9 договору, у трок – 50 % вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури – шляхом попередньої оплати, 50% вартості кожної партії продукції згідно видаткової накладної – у строк не пізніше 5 (п’яти) календарних днів з дня її отримання.
Колегією суддів встановлено, що позивачем починаючи з 09.11.2007 року покупцю було відпущено продукцію на загальну суму 1 676 211,29 грн., а покупцем проведено оплат на суму 1 331 158,91 грн., що останнім не заперечується.
З матеріалів також вбачаться, що ТОВ "Житомирський картонний комбінат" мав заборгованість перед ТОВ "Тара-сервіс" за поставку останнім макулатури згідно договору поставки № 45/М від 14.05.2008 року на суму 144 052,38грн. В рахунок погашення зазначеної заборгованості сторони по справі 21.10.2008 року підписали угоду про зарахування 144 052,38 грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Тара-сервіс" перед ТОВ "Житомирський картонний комбінат", що виникла за договором №98 від 09.11.2007 року
Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням викладеного, становить 201 000,00 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не надав суду доказів своєчасного та належного виконання зобов’язань з оплати поставленого товару та погашення вищевказаної суму боргу.
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості нормативно та документально обґрунтовані та правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно п. 6.3. договору, у разі порушення виконання грошового зобов’язання, покупець, на вимогу постачальника, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня (п. 6.5. договору).
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем грошових зобов’язань.
За таких обставин, висновок господарського суду Херсонської області щодо правомірності пред’явлення позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та суми інфляції є обґрунтованим.
Разом з тим, перевіривши наявний у матеріалах справи розрахунок, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції сум пені та 3% річних та вважає, що позивач при розрахунку зазначених сум, а суд при прийнятті оскаржуваного рішення не врахували, що розрахунок проводився у 2008 році, який є високосним і містить 366 днів, що, в свою чергу, впливає на розрахунок пені та 3% річних.
Враховуючи вищевикладене та перерахувавши розрахунок сум пені та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягають: 1 799,15 грн. суми 3% річних, 14 393,27 грн. суми пені.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, колегія суддів погоджується з наведеним розрахунком, вважає, що сума 11 776,01 грн. втрат від інфляції обґрунтована та підлягає задоволенню.
Судом також встановлено, що у разі, якщо прострочення грошового зобов’язання становитиме більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) вартості отриманої продукції (п. 6.5. договору)
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача суми 20 100,00 грн. штрафних санкцій.
Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З апеляційної скарги відповідача вбачається, що він не навів жодної підстави (доводу) для скасування рішення господарського суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Херсонської області не повністю з’ясував усі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, яке враховуючи наведені обставини слід частково скасувати в частині стягнення заявоперерахованих сум пені та 3% річних.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс", м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 24.02.2009 року у справі №9/7-09 скасувати частково.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тара-Сервіс" (73000, м.Херсон, вул. Садова, буд 28, код ЄДРПОУ 31917754, р/р 26006301000066 в ХФ АКБ "Транс Банк", МФО 352822) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (10019, м. Житомир, майдан Станишівський, 7, код ЄДРПОУ 33644098, р/р 2600210997 в Житомирській ОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 311528) 201 000,00 грн. суму основного боргу, 11 776,01 грн. інфляційних втрат, 1 799,15грн. 3% річних; 14 393,27 грн. пені, 20 100,00 грн. штрафних санкцій, 2490,68 грн. витрат по сплаті держмита та 117,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити".
Видачу наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.