Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

при секретарі судового засідання Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача –Вронський С.В., за дов.,

від відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 08 квітня 2009 року про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду

у справі №29-5/132-08-4713

за позовом Закритого акціонерного товариства "Девелоперська компанія МС-Інвест", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект", Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард

про стягнення 110 000 грн., -

Представник апелянта (відповідача) надав клопотання про розгляд справи за апеляційною скаргою останнього у його відсутності, надавши при цьому оригінал оскарженої ухвали від 08.04.2009р. по цій справі, зустрічну позовну заяву, яку відповідачу було повернуто без розгляду, з додатками до неї.

Закрите акціонерне товариство - Девелоперська компанія МС-Інвест" (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект" (далі-відповідач) про стягнення з останнього 110000 грн., які підлягали поверненню відповідачем по укладеній між сторонами додатковій угоді від 08.07.2008р. до договору генерального підряду №05-ГП від 07.04.2008р. на виконання робіт по будівництву багатоквартирного будинку, згідно якому позивач перерахував відповідачу 172700 грн. авансового платежу на виконання п.3.1.1 названого договору підряду.

У процесі розгляду справи відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача про визнання недійсною вказаної додаткової угоди для спільного розгляду з первісним позовом по цій справі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 08.04.2009р. зустрічний позов відповідача повернутий без розгляду на підставі ст. 60, п.п.4 і 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу ( ГПК) України (1798-12) в зв’язку з ненаданням відповідачем до зустрічного позову доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, обґрунтовуючи тим, що подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів, тобто відповідачем при поданні зустрічного позову не виконані вимоги ст. 57 ГПК України щодо надання необхідних документів до позовної заяви.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і, зокрема, що при поданні зустрічного позову витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, передбачені ст. 47-1 ГПК України, на думку відповідача, не повинні сплачуватись, оскільки цим забезпечується судовий процес, а не розгляд позову, а у відношенні держмита посилається на позовну заяву як доказ про його сплату, але не доданий до неї, а тому суд повинен був витребувати докази сплати держмита, а не повертати позовну заяву без розгляду.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зустрічний позов, що подається відповідачем для одночасного розгляду з первісним позовом, характеризується, як і первісний, самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Подання зустрічного позову за загальними правилами подання позовів означає, що такий позов повинен бути поданим з додержанням вимог статей 54- 58 Господарського процесуального кодексу України, недодержання яких тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 цього Кодексу, тобто така позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Стаття 57 ГПК України передбачає перелік документів, які мають бути додані до позовної заяви, у тому числі документ про сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі (п.3. ч.1) і документ, що свідчить про сплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу (п.3-1 ч.1).

Ні ст. 60 ГПК України, ні Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (1258-2005-п) не передбачено, що при поданні зустрічного позову такі витрати не повинні сплачуватись.

Цією постановою КМУ встановлено, що для позивачів, які у встановленому порядку звільнені від сплати державного мита, розмір таких витрат складає нульову ставку, а для всіх інших позивачів встановлений розмір в 118 грн.

Отже, тільки позивачі, які відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 "Про державне мито" (7-93) звільнені від сплати державного мита, звільнені також і від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів.

Як вбачається із зустрічного позову і додатку до нього, а також із апеляційної скарги відповідача і додатків до неї, останнім при поданні зустрічного позову не було сплачено ні державне мито в установленому законом порядку, ні витрати в сумі 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, тобто не виконані вимоги ст.ст. 54 і 57 ГПК України, що було законною підставою для повернення судом першої інстанції оскарженою ухвалою цього зустрічного позову відповідача без розгляду.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на п.3.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " (з подальшими змінами і доповненнями) щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви і їх наслідків, передбачених ст. 63 ГПК України), то слід зазначити наступне.

В абзаці третьому цього пункту роз’яснення зазначено, що як наслідок порушення ст. 57 ГПК України є відсутність доказів сплати державного мита і витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

А в абзаці четвертому цього пункту роз’яснення, який стосується п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України (виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов) встановлено, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, то таку заяву не можна повертати з посиланням на ст.63 ПІК України. Звідси випливає, що державне мито не є тим доказом, який може підтвердити позовні вимоги, оскільки згідно ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" державне мито віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Таким чином, сплата державного мита відповідно до п.7 ч.2 ст. 54 ГПК України є документом, що додається до позовної заяви при поданні її до господарського суду, а не доказом, який може підтвердити позовні вимоги, на що посилається апелянт.

З зазначених вище обставин є безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що при відсутності документа про сплату державного мита, який не був наданий до зустрічного позову (не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі) і відсутності доказів сплати витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу (на думку відповідача він не зобов'язаний сплачувати такі витрати, яка є хибною) суд першої інстанції повинен був прийняти зустрічний позов до розгляду, а не повертати його без розгляду, оскільки такі посилання відповідача суперечать чинному законодавству.

Тому оскаржену ухвалу місцевого суду слід залишити без змін як таку, що відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 106

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

Ухвалу господарського суду Одеської області від 08 квітня 2009 року у справі №29-5/132-08-4713 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.