розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.09 р. у справі № 7/94-08

позовом Закритого акціонерного товариства "Промислово –фінансова Корпорація "Єдині енергетичні системи України", м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія", м. Дніпропетровськ

третя особа –1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

третя особа –2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дочірнє підприємство фірма "Інтеркомп"ютер" –Дніпро", м. Дніпропетровськ

третя особа –3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційне підприємство "Укртонельбуд", м. Дніпропетровськ

третя особа –4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

третя особа –5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2009 року у справі № 7/94-08 ( суддя –Коваль Л.А.) позов задоволено; Визнано за Закритим акціонерним товариством "Промислово –фінансова Корпорація "Єдині енергетичні системи України", м. Дніпропетровськ право власності на житловий будинок лі. А-3, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, буд. 17.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою і посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.09р. по справі № 7/94-08, в позові позивачу відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з повним з’ясуванням обставин справи та дотриманням норм чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.09р. у справі № 7/94-08залишити без змін.

Третя особа - 2 надала відзив, в якому зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення, господарським судом Дніпропетровської області з’ясовано всі обставини справи, висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та у відповідності до норм процесуального та матеріального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.09р. по справі № 7/94-08 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія", м. Дніпропетровськ до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 09.04.09р. о 10:00год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.09р. відкладено розгляд справи до 14.05.09р. на 10:00год. в зв"язку з поданими клопотаннями відповідача та третьої особи –4.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.04.09р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.09 р. у справі № 7/94-08 на один місяць.

В судове засідання не з’явилась третя особа-4, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи-4.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням президії Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 11.10.1990р. № 159 будівля по вул. Виконкомівській, 17, яка потребує капітального ремонту та тривалий час є незайнятою, передана на баланс Дніпропетровській філії СП "Інтеркомп'ютер".

Зазначеним рішенням також передбачено: плановій комісії міськвиконкому виділити житлову площу для відселення двох сімей, що мешкають в цьому будинку; житлово-експлуатаційній дільниці № 7 Бабушкінського району передати на баланс будівлю по вул. Виконкомівській, 17, ДФ СП "Інтеркомп'ютер", як непридатний для проживання будинок, загальною площею 992 кв.м; після відселення мешканців ДФ СП "Інтеркомп'ютер" здійснити капітальний ремонт згідно з техдокументацією, узгодженою з ГоловАПУ.

Відповідно до акту комісії по передачі будинку по вул. Виконкомівській, 17 від 16.10.1990р., підписаного керівником ЖЕД № 7 та заступником директора ДФ СП "Інтеркомп'ютер", та авізо № 1 від 17.10.1990р., складеного ЖЕД № 7, відбулася фактична передача будинку по вул. Виконкомівській, 17 з балансу ЖЕД № 7 на баланс ДФ СП "Інтеркомп'ютер".

22.10.1990р. Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації видане реєстраційне посвідчення, відповідно до якого бюро технічної інвентаризації посвідчило, що володіння № 17 по вул. Виконкомівській в цілому зареєстровано за ДФ СП "Інтеркомп'ютер" на підставі рішення виконкому № 159 від 11.10.1990р., про що внесено запис в реєстрову книгу під № ІІ-169.

Рішення президії міськради від 11.10.1990р. № 159 затверджене рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 04.03.1991р. № 150. Цим же рішенням дозволено ДФ СП "Інтеркомп'ютер" реставрацію та реконструкцію будинку № 17 по вул. Виконкомівській з використанням першого та цокольного поверхів під офіс філії та представництва німецької будівельної фірми "Арес", а другий та третій поверхи –під житло співробітників філії; доручено керівнику ГоловАПУ підготувати рішення про закріплення земельної ділянки, прилеглої до будинку за ДФ СП "Інтеркомп'ютер".

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 18.03.1991р. № 174 за ДФ СП "Інтеркомп'ютер" закріплена територія площею 0,2 га, прилегла до будівлі по вул. Виконкомівській, 17. ДФ СП "Інтеркомп'ютер" отримало паспорт на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 1990 –1993 років ДФ СП "Інтеркомп'ютер" вживала заходів, направлених на відселення мешканців з житлового будинку по вул. Виконкомівській, 17, погодження відведення земельної ділянки під будівництво, розробку проектної документації з реконструкції будинку, технічних умов на водопостачання та каналізацію, електропостачання, телефонізацію, радіофікацію, газопостачання, теплопостачання тощо.

27.09.1991р. виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська прийняте рішення № 840 про виділення житлової площі мешканцям квартир № 17 та № 3 будинку по вул. Виконкомівській, 17 (квартири, які були не звільнені в будинку на час прийняття рішення від 11.10.1990р.).

В 1992 році ДФ СП "Інтеркомп'ютер" шляхом укладення договору замовила робочий проект з реконструкції будинку та отримала його.

В 1993 році ДФ СП "Інтеркомп'ютер" укладений договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт з реконструкції та реставрації житлового будинку № 17 по вул. Виконкомівській. В червні, липні 1993 року за актами приймалися виконані підрядні роботи.

Як видно, ДФ СП "Інтеркомп'ютер" володіла та користувалася будинком по вул. Виконкомівській, 17 відповідно до мети, з якою його отримала.

Відповідно до розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 29.03.1993р. № 269р ДФ СП "Інтеркомп'ютер" перереєстрована в фірму "Інтеркомп'ютер-Дніпро" із 100% іноземного капіталу –дочірнє підприємство швейцарського концерну "Інтеркомп'ютер унд софтвер АГ".

04.10.2000р. Дочірнє підприємство фірма "Інтеркомп'ютер-Дніпро" (надалі –ДП фірма "Інтеркомп'ютер-Дніпро"), як продавець, та Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Промислово-фінансова Корпорація "Єдині енергетичні системи України", як покупець, уклали договір № б/н купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого продавець зобов’язався передати покупцю у власність, а покупець –прийняти у продавця та оплатити на умовах договору нерухоме майно: житловий будинок, літ. А-3, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Виконкомівська, 17 (надалі –спірний будинок).

Договір купівлі-продажу від 04.10.2000р. є відплатним (р. 4 договору).

Згідно п. 3.1. договору покупець набуває право власності на майно з моменту підписання акту приймання-передачі майна.

04.10.2000р. ДП фірма "Інтеркомп'ютер-Дніпро" та Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Промислово-фінансова Корпорація "Єдині енергетичні системи України" склали акт приймання-передачі нерухомого майна –спірного будинку, в зв’язку з чим спірний будинок перейшов у володіння позивача.

Між тим, в період перебування спірного будинку на балансі ДП фірма "Інтеркомп'ютер-Дніпро" та за наявності реєстрації цього майна за ДФ СП "Інтеркомп'ютер", рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.02.1994р. № 208 вирішене питання зміни балансоутримувача спірного нерухомого майна з наданням новому балансоутримувачу права послідуючого викупу майна.

Так, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради народних депутатів вирішив, зокрема:

- Виробничому житлово-експлуатаційному ремонтному об’єднанню Бабушкінського району передати на баланс з послідуючим викупом будинок № 17 А-3 по вул. Виконкомівській, після повного відселення мешканців, загальною площею 887,9 кв.м, залишковою балансовою вартістю 48221088 крб., Виробничо-комерційному підприємству "Укртонельбуд";

- Виробничо-комерційному підприємству "Укртонельбуд" прийняти на баланс будинок № 17 А-3 по вул. Виконкомівській, загальною площею 887,9 кв.м, залишковою балансовою вартістю 48221088 крб. та перерахувати цю суму Виробничому житлово-експлуатаційному ремонтному об’єднанню Бабушкінського району;

- надати право викупу будинку по залишковій балансовій вартості та оформити документально договір купівлі-продажу будинку після повного відселення мешканців будинку з міськжитлоуправлінням.

07.07.1994р. між Управлінням житлового господарства міськвиконкому, як продавцем, та Виробничо-комерційним підприємством "Укртонельбуд", як покупцем, відповідно до рішення міськвиконкому від 17.02.1994р. № 208 укладено договір № 235 купівлі-продажу спірного будинку.

За умовами названого договору право власності на спірний будинок переходить до покупця з моменту підписання договору. Також, договір встановлює порядок передачі об’єкта купівлі-продажу від продавця до покупця – за актом приймання-передачі.

11.07.1994р. Управління житлового господарства міськвиконкому та Виробничо-комерційне підприємство "Укртонельбуд" склали акт передачі спірного будинку. Однією з підстав складення акту, про що зазначено безпосередньо в акті, є акт про передачу ВЖЕРО Бабушкінського району будинку № 17 А-3 по вул. Виконкомівська на баланс ВКП "Укртонельбуд".

Правонаступником Виробничо-комерційного підприємства "Укртонельбуд" є Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Укртонельбуд" (третя особа-3 у справі), що підтверджується статутом останнього, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 20.12.2004р.

В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.11.2000р. № 18/17 спірний будинок включено до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади міста, які підлягають продажу шляхом викупу, з визначенням покупця спірного будинку - ТОВ "Гед-Інвест".

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01.10.2001р. № 2311, за результатами розгляду клопотання комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради (лист від 02.08.2001р. № 5/5/1567) про надання дозволу на продаж спірного будинку, надано дозвіл комітету комунальної власності продати частково зруйновану аварійну будівлю літ. А-3 за адресою: вул. Виконкомівська, 17, з передачею покупцю зобов’язань щодо проектування та будівництва об’єкта нерухомого майна в межах землекористування; державну реєстрацію на зазначену будівлю визнано такою, що втратила чинність.

На підставі названого рішення виконавчого комітету продаж спірного будинку не відбувся, однак скасована державна реєстрація на будівлю літ. "А-3" по вул. Виконкомівській, 17, тобто реєстрація від 22.10.1900р. названої будівлі за ДФ СП "Інтеркомп'ютер" на підставі рішення № 159 від 11.10.1990р., про що відповідну інформацію надало Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради (а.с. 125 т.2).

За договором купівлі-продажу від 30.05.2007р. (договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімовим В.Е., зареєстровано в реєстрі за № 1646) Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Укртонельбуд" продало спірне нерухоме майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія" (відповідач у справі). В договорі зазначено, що право власності покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Витягом з Державного реєстру правочинів від 30.05.2007р. № 4056780 підтверджується державна реєстрація договору, № правочину 2118812.

Як вбачається, позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна, право власності на яке набув за договором купівлі-продажу від 04.10.2000р., що і є причиною спору.

Згідно ст. 128 ЦК УРСР в редакції, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 04.10.2000р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається, в тому числі, вручення речей набувачеві.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно (ст. 225 ЦК УРСР).

Ст.. 145 ЦК УРСР (1540-06) передбачає, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Аналогічну правову позицію містить ст. 388 чинного ЦК України (435-15) .

Як встановлено вище, в жовтні 1990 року на підставі рішення президії Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 11.10.1990р. № 159 ДФ СП "Інтеркомп'ютер" отримала спірний будинок на баланс, а отже, безумовно у володіння та користування.

Відповідно, спірний будинок вибув з володіння органу, уповноваженого здійснювати повноваження власника щодо комунальної власності, за його волею.

Порядок реєстрації права власності на будинок або домоволодіння за станом на 22.10.1990р. (дата видачі реєстраційного посвідчення про реєстрацію спірного нерухомого майна за ДФ СП "Інтеркомп'ютер") визначала Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена 31.01.1966р. (надалі –Інструкція).

Названа Інструкція визначала реєстрацію саме права власності на будинок або домоволодіння, про що свідчить зміст розділу IV Інструкції. Пункт 23 розділу IV Інструкції передбачає, що бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту; установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення (додаток N 3, 3-а).

За формою, встановленою додатком № 3-а до Інструкції, ДФ СП "Інтеркомп'ютер" 22.10.1990р. було видане реєстраційне посвідчення та, відповідно, про право власності на спірний будинок.

На час укладення відплатного договору купівлі-продажу від 04.10.2000р. ДФ СП "Інтеркомп'ютер" була зареєстрованим власником спірного будинку у встановленому законодавством порядку.

Отже, позивач не знав і не повинен був знати, що ДП фірма "Інтеркомп'ютер-Дніпро" не має права на відчуження спірного нерухомого майна.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У спірних правовідносинах відповідач не визнає право власності позивача на спірний будинок.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів ст. 16 ЦК України передбачає визнання права.

Отже, господарським судом вірно встановлені правомірними та такими, що підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги.

Спірний будинок, про визнання права власності на який заявлено позов, з одного боку був предметом купівлі-продажу за договором від 04.10.2000р. (укладений за участю Дочірнього підприємства фірма "Інтеркомп'ютер-Дніпро" (продавець) та позивача (покупець), з іншого –об’єктом купівлі-продажу за договорами від 07.07.1994р. (укладений за участю Управління житлового господарства міськвиконкому (продавець) і Виробничо-комерційного підприємства "Укртонельбуд" (покупець)) та від 30.05.2007р. (укладений за участю Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Укртонельбуд" (продавець) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія" (покупець).

Відчуження майна за договором від 07.07.1994р. є наслідком прийняття рішення міськвиконкомом про передачу на баланс цього майна з послідуючим його викупом.

Відповідно до рішення міськвиконкому, договору купівлі-продажу від 07.07.1994р., акту передачі будинку від 11.07.1994р. спірний будинок розглядався як такий, що перебуває на балансі Виробничого житлово-експлуатаційного ремонтного об’єднання Бабушкінського району, відповідно у його володінні.

Між іншим, жодними доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується, що Виробниче житлово-експлуатаційне ремонтне об’єднання Бабушкінського району отримало за станом на 1994 рік на свій баланс з балансу ДП фірми "Інтеркомп'ютер-Дніпро" спірний будинок.

Фактично відбулася передача речі особою, яка нею не володіла, що не могло спричинити володіння річчю особою, яка її отримала.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчими органами Дніпропетровської міської ради, комунальними підприємствами не здійснювався належний облік спірного майна, що призвело, як до відчуження майна, яке фактично не було у володінні органів, уповноважених управляти комунальною власністю, у 1994 році і в подальшому до прийняття рішень від 29.11.2000р. № 18/17 та від 01.10.2001р. № 2311.

На час розгляду справи в апеляційній інстанції спірний будинок знаходиться в напівзруйнованому стані, не використовується в господарській діяльності як позивачем, так і відповідачем.

Також слід зазначити, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Укртонельбуд" на спірне майно не було зареєстроване у встановленому порядку, що підтверджується матеріалами справи, а тому для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 30.05.2007р. не існувало підстав.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 55 Закону України "Про нотаріат" угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

Згідно п.61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004р. № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. за № 283/8882 (z0283-04) , при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. П.62 Інструкції визначає перелік таких документів, серед якого значиться свідоцтво про право власності на об’єкти нерухомого майна. Крім правовстановлювального документа на нерухоме майно, якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України "Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках" (z0773-02) (п.63 Інструкції).

За положеннями ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) право власності на нерухоме майно, як речове право, підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень –це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) ).

Згідно ч.6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

За змістом ст. 8 названого Закону підтвердженням реєстрації права власності на нерухоме майно є свідоцтво, яке видає державний реєстратор, що прийняв рішення про реєстрацію.

При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу від 30.05.2007р. наведені вище вимоги законодавства не були дотримані.

Договір нотаріально посвідчений за наявності лише довідки № 000665, виданої 18.04.2005р. Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", як на об’єкт незавершеного будівництва.

Крім того, названий об’єкт не значився об’єктом незавершеного будівництва, як з огляду на первинну його реєстрацію, проведену 22.10.1990р., так і з огляду на рішення від 17.02.1994р. № 208 та договір купівлі-продажу від 07.07.1994р.

Згідно п.6 наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2002р. № 84/5 "Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках" (z0773-02) довідки-характеристики, реєстраційні написи, реєстраційні посвідчення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що оформлені не на спеціальних бланках, оформлюються та видаються до 1 лютого 2003 року. Нотаріуси продовжують приймати при вчиненні нотаріальних дій довідки-характеристики від бюро технічної інвентаризації, які не підключені до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно. У цих самих випадках як правовстановлювальні документи нотаріусам подаються документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно за умови наявності на них реєстраційного напису або наявності реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Судова колегія погоджується з доводами третьої особи-2 щодо неправомірності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 30.05.2007р., а саме посвідчення за відсутності належних правовстановлювальних документів на спірний будинок у продавця.

Враховуючи наведене, вимоги апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Промислово –фінансова Корпорація "Єдині енергетичні системи України".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що правові підстави для скасування рішення господарського суду відсутні. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і при його прийнятті судом не порушено норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України, суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова інвестиційна компанія", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.09 р. у справі № 7/94-08 залишити без задоволення.