розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.03.2009

у справі № 27/161 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест холдинг",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор"

про звернення стягнення на майно,

Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрансінвест холдинг" (далі – відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест" (далі – відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор" (далі – відповідач 3) про звернення стягнення на частку в статутному капіталі відповідача 3 у сумі 1000000,00 грн., що становить 10% статутного капіталу товариства.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку в статутному капіталі відповідача 3 номінальною вартістю 1000000,00 грн., що становить 10% розміру статутного капіталу товариства та належить відповідачеві 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.09 клопотання позивача задоволено.

Не погодившись з ухвалою, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. Доводи скарги мотивовані тим, що оскаржувана ухвала зачіпає його майнові права та інтереси. При цьому судом не було взято до уваги, що право вимоги до заставодавця з боку банку не настало у відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та господарський суд не обґрунтовав чому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.09 апеляційну скаргу відповідача 2 прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 27.04.09.

24.04.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 1 та відповідача 3 надійшли відзиви на апеляційну скаргу. У відзивах представники відповідачів, кожен окремо, просять ухвалу забезпечення позову скасувати, оскільки вона винесена безпідставно, з порушенням вимог законодавства та є необґрунтованою.

В судове засідання 27.04.09 представники відповідачів 1, 3 не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 13.05.09 (ухвала суду апеляційної інстанції від 27.04.09).

13.05.09 в судове засідання представники відповідачів 1, 3 не з’явились вдруге, не повідомивши про причини неявки. Про час і місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення розгляду справи про надсилання копій ухвал всім учасникам процесу відповідно 08.04.09 та 28.04.09.

Представник позивача в судове засідання з’явився, однак, вимоги ухвали суду про відкладення розгляду справи не виконав. Представник позивача надав усні пояснення, зазначивши, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою. В зв’язку з цим він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу місцевого господарського суду від 16.03.09 залишити без змін.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) господарський суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв’язаний доводами апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзивів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову є звернення стягнення на частку в статутному капіталі відповідача 3 в порядку забезпечення погашення його заборгованості перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії від 31.03.08 № 73-МВ/08 (далі – договір № 73-МВ/08) у відповідності до вимог договору застави від 31.03.08 № 213/08 (далі – договір застави).

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомоги яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Матеріали справи свідчать, що вже в самій позовній заяві зазначені підстави порушення майнових прав інтересів позивача, що дало підстави для накладення арешту.

Так, колегією суддів встановлено, що між позивачем (за текстом договору "банк") та відповідачем 3 (за текстом договору "позичальник") був укладений договір № 73-МВ/08.

В забезпечення виконання зобов’язань за договором № 73-МВ/08 відповідачем 1 (за текстом договору "заставодавець") та позивачем (за текстом договору "заставодержатель") був укладений договір застави.

Предметом застави є корпоративні (майнові) права, а саме: належна заставодавцю частка у статутному капіталі відповідача 3, що становить 10% від розміру статутного капіталу товариства та складає 1000000,00 грн. З володіння цією часткою випливають правомочності щодо управління товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законодавством України та статутними документами товариства (п.3.1 договору застави).

Пунктом 4.4.6 договору застави передбачено, що заставодавець (відповідач 1) зобов’язаний без попередньої письмової згоди заставодержателя (позивач) жодним чином не відчужувати, не обтяжувати та не передавати предмет застави третім особам, зокрема, не продавати його, не обмінювати, не дарувати, чи іншим чином відступати, не передавати у заставу, у довірчу власність (в управління), не вносити як вклад до статутного капіталу юридичних осіб чи іншим чином відступати предмет застави (його частину).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 всупереч наявності обмежень на відчуження предмету застави, встановленими договором застави, здійснив таке відчуження, внаслідок чого предмет застави було відступлено на користь відповідача 2. Даний факт підтверджений копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно з яким станом на 18.02.09 засновником відповідача 3 є відповідач 2 з внеском до статутного фонду в сумі 1000000,00 грн.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи (роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову").

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з думкою місцевого господарського суду, що наявність факту порушення відповідачем 1 умов п. 4.4.6 договору застави є підставою вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього рішення у справі буде значно утруднене або неможливе.

За таких умов, Господарський суд міста Києва обґрунтовано задовольнив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку в статутному капіталі відповідача 3, що належить відповідачу 2, а ухвала суду є такою, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Посилання апелянта на те, що право вимоги до заставодавця з боку банку не настало у відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки це стосується розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.03.09 у справі № 27/161 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест" – без задоволення.