КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2009 № 35/499
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Скрипка І.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Бойко Г.О. – директор
від відповідача -Висотенко І.М. – (дов. № 2/5720 від 02.12.2008р.)від третьої особи -не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Золочівзернопродукт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2008
у справі № 35/499 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Золочівзернопродукт"
до Державний комітет України з державного матеріального резерву
третя особа позивача Державне казначейство України
про стягнення 221887,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Золочівзернопродукт" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне казначейство України про стягнення 221887,05 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2008р. у справі № 35/499 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Встановлено, що в судове засідання 13.05.2009р. представник третьої особи не з’явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.
31.08.2005р. між Відкритим акціонерним товариством "Золочівзернопродукт" (далі - позивач, Повірений) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - відповідач, Довіритель) було укладено договір доручення №ЮР- 227/2005 (далі - Договір доручення).
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2. Договору, повірений зобов’язався вчинити за дорученням та інтересах Довірителя юридичні та інші дії від імені та за рахунок Довірителя, направлені на здійснення закупівлі та закладення зерна до держрезерву через акредитовані товарні біржі. Сума коштів, виділена для закупівлі та закладення зерна до державного резерву, становить 3 585 000,00 грн., а саме: 1000 тонн пшениці 3 класу по ціні 621 грн./тн, 4500,0 тонн пшениці 4 класу по ціні 510 грн./тн та 1500 тонн пшениці 5 класу по ціні 446 грн./тн і може бути збільшена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Повірений здійснює закупівлю та закладення зерна до державного резерву, відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) від 21.01.1997р. №51/97-ВР, Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002р. (37-15) №37, Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991р. (1956-12) №1956 та розпорядження Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо стабілізації цін на ринку зерна та забезпечення його беззбиткового виробництва" від 29.07.2005р. №295-р (295-2005-р) .
Згідно з пп.2.4.1, пп.2.4.2 п.2.4 Договору Повірений зобов'язаний здійснити закупівлю та закладення зерна до державного резерву через акредитовані товарні біржі виключно з вітчизняними сільгосптоваровиробниками; укласти договори з біржами, та брокерами акредитованих товарних бірж. При цьому усі витрати пов'язані з укладенням договорів з біржами та брокерами, а також, витрати стосовно реєстрації договорів про закупку зерна, покладаються на Повіреного.
На виконання Договору доручення позивач відкрив брокерську контору №19 на ЗУРАБ (біржі) і закупив зерно по спотових біржових контрактах на суму 392 827,14 грн., яка була перерахована Довірителем на рахунок Повіреного.
Також, між Відкритим акціонерним товариством "Золочівзернопродукт" (далі - позивач, Зберігач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - відповідач, Комітет) було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №ЮР-2 зб /322-2005 (далі - Договір зберігання).
Пунктами 1.1, та 1.2 Договору зберігання встановлено, що матеріальних цінностей державного резерву (далі - цінності) здійснюється без надання права користування ними на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача. Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми р-16. передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом.
Згідно з п.4.1, п.4.2 Договору зберігання Комітет відшкодовує витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку - 2,50 грн. (в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зберігача. Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Комітетом та Зберігачем. У разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
Позивач листом №94 від 31.08.2008р. направив на адресу відповідача протокол розбіжностей до Договору зберігання, в якому, зокрема, запропонував внести зміни до п.4.1.Договору зберігання, вказавши суму витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку не 02,50 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву, а 07,2 грн.
Позивач заперечень щодо протоколу розбіжностей від відповідача не отримав, натомість 03.10.2005р. позивач по приймальному акту (зберігальне зобов'язання №1) прийняв на відповідальне зберігання пшеницю 3, 4, 5 класів в кількості 743,1 тони.
А тому, позивач стверджує, що Договір зберігання вважається укладеним саме 03.10.2005р. - в день передачі на відповідальне зберігання зерна по Акту за формою Р-16. Направивши протокол розбіжностей Повірений вчинив юридичну дію до Договору зберігання щодо закладення зерна до держрезерву (відповідальне зберігання), а Довіритель передав зерно 03.10.2005р. на відповідальне зберігання, не надавши жодних зауважень на протокол розбіжностей.
Оскільки в Договорі зберігання сторонами не було встановлено термін виконання зобов'язань, керуючись нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач направив на адресу відповідача претензію №7 від 27.02.2006р., в якій просив його оплатити витрати за зберігання зерна у період з жовтня 2005 року по 01.03.2006 року, виходячи із розрахунку 07,2 грн. за тонно-місяць зберігання.
Однак, дана претензія була залишена відповідачем без реагування, витрати, понесені позивачем, відшкодовані не були.
Як встановлено судовою колегією у ході розгляду справи позивач підписав Договори № ЮР-227/2005 від 31.08.2005 та № юр-2зб/322-2005 без жодних зауважень і заперечень. Доказів про передачу на розгляд суду спорів про зміну умов вказаних договорів позивачем не надано.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Статтею 936 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у сохранності.
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат позивача за зберігання зерна згідно Договору зберігання, то слід зазначити наступне.
Пунктами 3, 5, 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам, організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 532 від 12.04.2002р. (532-2002-п) встановлено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється лише на підставі договору, кошторису витрат, складеному на відповідний період, актів виконаних робіт, а також звітів про проведені витрати з доданням документів, які підтверджують фактичні витрати підприємства.
Місцевим судом встановлено, що за період з 2005 по 2007 роки планових та звітних документів, що є передумовою для проведення розрахунків за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від позивача до Держкомрезерву не надходило, а наданий кошторис витрат на 2008 рік було повернуто позивачу на доопрацювання.
Вимога позивача про відшкодування витрат за Договором доручення у сумі 1 082,06 грн. за надання брокерського місця та послуги брокерської біржі, то вона не підлягає задоволенню, оскільки згідно з пп.2.4.2 п.2.4 Договору доручення Повірений (позивач) зобов'язаний укласти договори з біржами та брокерами акредитованих товарних бірж. При цьому усі витрати пов'язані з укладенням договорів з біржами та брокерами, а також, витрати стосовно реєстрації договорів про закупку зерна, покладаються на Повіреного (позивача).
Щодо нарахування та стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції та 3% річних при визначенні розміру витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, то вони не підлягають задоволенню враховуючи наступне.
Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А також, зважаючи на те, що витрати за відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, понесені позивачем, не підпадають під поняття збитки в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат в даному випадку є неправомірним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2008р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Золочівзернопродукт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі № 35/499 від 08.12.2008р. залишити без змін.
Матеріали справи № 35/499 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шипко В.В. Судді Борисенко І.В. Скрипка І.М.