КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2009 № 7/80
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Рачев Д.К. – представник за довіреністю,
від відповідача : Король А.С., Шубін В.М. – представники за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2009
у справі № 7/80 (суддя
за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"
до Державного підприємства "Енергоринок"
про стягнення 545978,54 грн.,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2009 року Державне підприємство "Кримські генеруючі системи" звернулось з позовом про стягнення з Державного підприємства "Енергоринок" 545978,54 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №3080/01 від 31.10.2005р. та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті вартості отриманої електроенергії, чим порушив свої зобов’язання за вищезазначеним Договором.
У процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції позивач зменшив позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті вартості отриманої електроенергії та просив стягнути з відповідача 528280,80 грн., а в частині стягнення 17697,74 грн. провадження у справі припинити в зв’язку з відсутністю предмету спору (а.с. 45-46).
Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.03.2009р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Енергоринок" на користь Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" 528280,80 – боргу, 5459,78 грн. – державного мита, 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 17697,74 грн. боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 02.03.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі (далі – Закон).
Статтею 15 Закону (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який, згідно ч.4 зазначеної норми, створюється на підставі договору.
В силу ч.ч. 6 та 7 ст.15 Закону у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. Цей договір погоджується з центральними органами виконавчої влади, що здійснюють управління в електроенергетиці, Національною комісією регулювання електроенергетики України, Антимонопольним комітетом України. Правила оптового ринку електричної енергії України є невід'ємною частиною договору і визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.
Зі статті 1 Закону вбачається, що учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.
Згідно із ч.8 ст. 15 Закону укладення договору купівлі-продажу електричної енергії учасників оптового ринку електричної енергії з суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії, є однією з вимог функціонування оптового ринку електричної енергії України.
Колегією встановлено, що 31.10.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №3080/01, за умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач, в свою чергу, купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (далі – Договір).
З пункту 2.1 Договору вбачається, що сторони визнають свої зобов’язання згідно з Договором між членами оптового ринку електричної енергії (далі – ДЧОРЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями при виконанні цього Договору. У разі виявлення неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ України та цього Договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ України.
Виходячи зі змісту даного Договору, його умови містять як загальні ознаки майнового договору, так і особливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві.
Відносини в галузі електроенергетики врегульовано, зокрема, Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та іншими нормативно-правовими актами: положеннями "Про Національну комісію регулювання електроенергетики України", затвердженим Указом Президента України від 21.04.1998 №335/98 (335/98) тощо. Основні питання спільного користування електроенергією на підставах, умовах та в межах, визначених Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , врегульовують, зокрема, ДЧОРЕ України, Правилами енергоринку та ряд інших додатків до Договору, що є невід’ємною його частиною.
На думку колегії, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є господарським, при укладенні якого були застосовані спеціальні правила складання, в яких поєднані майнові та організаційні елементи, притаманні господарським договорам.
Статтею 151 Закону України "Про електроенергетику" (яка діяла під час виникнення між сторонами спірних правовідносин) визначено певний порядок для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію, зокрема, оптовий постачальник електричної енергії, яким є ДП "Енергоринок", відкриває в установах уповноваженого банку поточні рахунки (до внесення змін Законом від 10.01.2002р. №2921-111 (2921-14) - "розподільчі рахунки") із спеціальним режимом використання. Такі, рахунки призначені для накопичення коштів отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії. Перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму, встановленого Національною комісією регулювання електроенергії України.
Враховуючи положення статті 1 Закону України "Про електроенергетику" умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачання ДП "Енергоринок" є не договірною умовою, встановленою Договором між членами оптового ринку електроенергії та додатками до нього, а нормою даного Закону.
Тому, приписи алгоритму впливають на домовленість сторін за договором стосовно оплати вартості товару.
Як випливає з п.4.2 Договору №3080/01 від 31.10.2005р., платежі за отриману відповідачем у позивача електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідачем відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджений НКРЕ.
З умов укладеного Договору вбачається, що сторони домовились про те, що вони, поряд з зобов’язаннями, визначеними укладеним між ними Договором, визнають свої зобов’язання за Договором між членами оптового ринку електроенергії України, якими встановлений порядок розрахунків за куповану ДП "Енергоринок" енергію.
За змістом пунктів 7.3, 6.11.7 Інструкції про порядок використання коштів ОРЄ, яка відповідно до умов Договору, є додатком ДЧОРЕ, розмір платежу за електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання залежить від встановленого НКРЕ України на відповідний день алгоритму та наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання коштів, які надійшли в якості оплати від постачальників електричної енергії.
Пунктом 6.8 вищезазначеної Інструкції передбачено, що у разі виявлення коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, від Оптового постачальника сума таких надходжень зараховується виробником відповідно, як оплата з погашення боргів за придбану електричну енергію з найбільшим терміном їх виникнення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідач не може впливати ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму і лише алгоритмом визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, яка є власністю не відповідача, а енергогенеруючої компанії.
Окрім того, колегія звертає увагу на те, що розрахунки за електричну енергію можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, на які заборонено звертати стягнення за зобов’язаннями учасників ОРЕ, в тому числі і за зобов’язаннями ДП "Енергоринок" (такої правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України у Інформаційному листі від 25 лютого 1998 №01-8/73 (v8_73800-98) "Про Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а позовні вимоги Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволені позовні вимоги, не відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, тому апеляційна скарга Державного підприємства "Енергоринок" підлягає задоволенню, оскаржуване рішення – скасуванню, в позові слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати у справі підлягають стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішенняГосподарського суду м. Києва від 02.03.2009 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року у справі №7/80 скасувати.
3. В позові Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (95493, АР Крим, м.Сімферополь, вул.. Монтажна, 1, код ЄДРПОУ 30909683) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м.Київ, вул.. Комінтерну, 27, код ЄДРПОУ 21515381) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у сумі 2729 грн. 89 коп..
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №7/80 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Судді