Міністерство транспорту та зв’язку України (далі – Мінтрансзв’язку України, позивач) звернулось з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" про визнання права державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (у повному господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта") на нерухоме майно: двоповерхову будівлю цеху ТОПВ (літера "А") за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 6, загальна площа 283,7 кв. м., інвентарний номер 6486, балансова вартість 43 933,00 грн.; а також будівлю АОПП Жуляни (літера "А") за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 75, загальна площа 2 246,6 кв. м., інвентарний номер 9582, балансова вартість 677 138,00 грн.; зобов’язання відповідача видати свідоцтво на право державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (у повному господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта") на вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 у справі № 35/200 позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 скасовано, а справу № 35/200 направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду, позивач заявою від 12.03.2010 уточнив позовні вимоги та просить суд визнати право державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (у повному господарському віданні Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта") на нерухоме майно: двоповерхову будівлю цеху ТОПВ (літера "А" за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 6, загальна площа 283,7 кв.м., інвентарний номер 6486, балансова вартість 43933,00 грн.; будівлю АОПП Жуляни (літера "А") за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 75, загальна площа 2246,6 кв.м., інвентарний номер 9582, балансова вартість 677138,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні об’єкти нерухомого майна були побудовані в 1973 - 1975 роках, на підставі відповідних дозвільних документів. З моменту введення об’єктів в експлуатацію, вони були та залишаються власністю держави. Проте, відповідач безпідставно відмовляється видати свідоцтво про право власності спірних об’єктів. За таких обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що він не порушував права позивача, так як є органом, що здійснює реєстрацію прав, і не оспорює право власності держави на спірні об’єкти.

Третя особа–1 повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, з підстав зазначених у позовні й заяві.

Третя особа–2 в своїх письмових поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позов пред’явлений не власником, а також позивачем не надано доказів в підтвердження правомірності набуття права власності на спірне майно.

Третя особа-3 повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити з огляду на те, що згідно витягу з Реєстру державного майна спірні об’єкти належать до державної власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. у справі № 35/200-11/562, позов був задоволений повністю. Вирішено визнати право державної власності на нерухоме майно:

- двоповерхову будівля цеху ТОПВ (літера "А"), розміщену за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 6, загальна площа 283,7 кв.м, інвентарний номер 6 486, балансова вартість 43 933,00 грн.;

- будівлю АОПП Жуляни (літера "А"), розміщену за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 75, загальна площа 2246,6 кв.м, інвентарний номер 9 582, балансова вартість 677 138,00 грн.

Не погодившись з рішенням, Київська міська рада (третя особа на стороні відповідача) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Київська міська рада вважає рішення необґрунтованим, прийнятим з неповним з’ясуванням всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, третя особа-3 вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що вимога визнати право державної власності пред’явлена не власником, а тому не може підлягати задоволенню, а також Позивачем не надано підтвердження спірності вказаного права власності.

Судом необґрунтовано не була прийнята до уваги та обставина, що Фондом державного майна було надано суду інформацію про відсутність правовстановлюючих документів у Позивача на спірні об’єкти нерухомого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа-1 апеляційні вимоги не визнала, зазначивши, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Сторони та третя особа-2 відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалою від 19.05.2010 р. апеляційна скарги прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 22.06.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/3 від 22.06.2010 р. для розгляду даної справи до складу судової колегії замість судді Коршун Н.М. було введено суддю Нєсвєтову Н.М.

В судове засідання 22.06.2010 р. з’явились представники позивача і третіх осіб. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в зв’язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі вказаного представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників позивача і третіх осіб, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України держава визнана одним із суб’єктів права власності в Україні.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Згідно зі ст. 116 Конституції України до функцій Кабінету Міністрів України, зокрема, віднесено управління об’єктами державної власності відповідно до закону.

Правові основи управління об’єктами державної власності визначені в Законі України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) .

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону управління об’єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 4 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" визначає, що суб’єктами управління об’єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Згідно з положеннями ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 (789-2006-п) , Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" (далі –третя особа-1), останнє є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, і на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 №684-р "Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв’язку" (684-2004-р) належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.

Згідно з п.4.1 статуту третьої особи-1 майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах господарського відання.

У відповідності до п.14 ст. 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань передають функції з управління об’єктами державної власності господарським структурам та уповноваженим особам, укладають з ними договори доручення і здійснюють контроль за ефективністю їх виконання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами законодавства, державне майно закріплюється за державним підприємством на праві господарського відання органом, уповноваженим відповідно до покладених на них завдань здійснювати управління об’єктами державної власності на підставі відповідного розпорядчого документу.

На виконання окремих доручень Міністерства транспорту та зв’язку України, наказів Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" від 24.11.2005 №380 "Про оформлення державних актів на постійне користування землею та свідоцтв про право власності на нерухоме майно", від 23.10.2008 №655 "Щодо завершення оформлення свідоцтв про право власності на нерухомість та правовстановлюючих документів на земельні ділянки", від 23.03.2009 №419 "Щодо оформлення свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна та правовстановлюючих документів на землю", керуючись Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) , Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (z0157-02) , Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820 (ra0062017-01) "Про затвердження Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна", Дирекція оброблення та перевезення пошти Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" 20.06.2007 року (вх. №12232, №12233) подала документи до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права власності на об’єкти, нерухомого майна:

- м. Київ, вул. Уманська, 6, - двоповерхова будівля цеху ТОПВ (літера "А"), загальна площа 283,7 кв. м, інвентарний номер 6486, балансова вартість 43 933 грн. 00 коп.;

- м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 75, - будівля АОПП Жуляни (літера "А"), загальна площа 2246,6 кв. м, інвентарний номер 9582, балансова вартість 677 138 грн. 00 коп.

Відповідач право власності на вказані об’єкти нерухомості не оформив, посилаючись на відсутність у позивача повного пакету документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні об’єкти нерухомості згідно обліку основних засобів знаходяться на балансі Дирекції ОПП: починаючи з грудня 1975 року –двоповерхова будівля цеху ТОПВ (м. Київ, вул. Уманська,6), інвентарна картка №1685; з січня 1986 року –будівля АОПП Жуляни (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 75), інвентарна картка №3276.

Будівля АОПП Жуляни (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 75) була побудована в 1973 році на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26.12.1967 № 2187, затвердженого архітектурно–планувального завдання на складання проекту прив’язки корпусу для почти та багажу, розробленої проектної документації, яка була погоджена належним чином, виготовленого технічного проекту.

В 1996 році виготовлений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування по проспекту Повітрофлотському, 75, який погоджений та прийнятий 19.04.1996 Київським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах, інвентарний номер 3712. 07.11.2000, в зв’язку зі зміною назви (реорганізація Центру поштових перевезень у Дирекцію оброблення та перевезення пошти) були внесені зміни до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки по проспекту Повітрофлотському, 75. Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 13.12.2006 земельна ділянка по проспекту Повітрофлотському, 75 закріплена за третьою особою -1.

06.02.2007 Київським міським бюро технічної інвентаризації здійснена поточна інвентаризація будівлі – АОПП Жуляни.

Стосовно двоповерхової будівлі цеху ТОПВ (літера "А"), то ця будівля збудована в грудні 1975 року і взята на баланс Київським Призалізничним поштамтом (інвентарна картка №1685).

З 01.01.1986 згідно наказу Міністерства зв’язку УРСР від 24.12.1985 №348 Київський Призалізничний поштамт реорганізовано у Республіканський центр перевезення пошти. Республіканський центр перевезення пошти згідно наказу Міністерства зв’язку УРСР від 27.11.1987 №345 перейменований у Центр перевезення пошти. З 01.01.1999 Центр перевезення пошти реорганізовано в Дирекцію оброблення та перевезення пошти УДППЗ "Укрпошта" (наказ Українського об’єднання поштового зв’язку від 24.06.1998 №202).

Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 13.12.2006 земельна ділянка, на якій розміщений вищевказаний об’єкт, закріплена за Дирекцією ОПП в черговому кадастровому плані м. Києва.

28.01.2007 Київським міським бюро технічної інвентаризації здійснено поточну інвентаризацію будівлі –двоповерхової будівлі цеху ТОПВ (літера "А").

На підставі відомостей Єдиного реєстру об’єктів державної власності, наданого Фондом державного майна України, станом на 01.10.2009, двоповерхова будівля, розташована за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 6 перебуває на балансі третьої особи -1, орган управління –позивач, даний об’єкт належить до державної власності; будівля АОПП Жуляни, розташована за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 75 перебуває на балансі третьої особи -1, орган управління –позивач, даний об’єкт належить до державної власності.

На час будівництва спірних об’єктів нерухомості у 1973, 1975 роках існувала виключно соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) власності.

Відповідно до ст. ст. 4-6 Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937р., ст. ст. 10, 11 Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978 соціалістична власність в УРСР мала форму державної або форму кооперативно-колгоспної власності. Тобто, згідно з нормами Конституції (Основного Закону) УРСР від 11.06.1937 (001_001) , Конституції (Основного Закону) УРСР від 20.04.1978 (888-09) , ст. 90 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963) спірне нерухоме майно відносилося до об’єктів права державної власності. З проголошенням незалежності України їх правовий статус не змінився, що, зокрема, підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) , згідно з якою майно державних підприємств відноситься до об’єктів права загальнодержавної власності.

Доказів того, що на час розгляду спору спірні об’єкти вибули з державної власності, суду не надано.

В ч.3 ст. 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою права власності, а вірніше, для державного підприємства – права повного господарського чи оперативного управління.

Згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні об’єкти нерухомого майна побудовані на підставі відповідних проектних та дозвільних документів, входять до складу основних засобів державного підприємства Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта", знаходяться на його балансі, утримуються за рахунок коштів державного підприємства та використовується у виробничий діяльності державного підприємства, з моменту будівництва і до сьогоднішнього часу перебувають у державній власності.

Будівництво та розміщення спірних об’єктів, на які позивач просить визнати право власності, не порушує прав інших осіб. Земельні ділянки, на яких це майно розміщено, обліковуються за третьою особою-1. Від часу будівництва об’єктів та на даний час вимог про звільнення цих земельних ділянок до третьої особи-1 не висувалося. Претензій на спірне майно іншими особами не заявлено. Площа спірних об’єктів нерухомого майна відповідає наявним в матеріалах справи інвентарним даним, які визначені у технічних паспортах, виготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Судом першої інстанції вірно не прийнятті посилання відповідача на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (z0157-02) , оскільки даний нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі та регулює порядок оформлення права власності з видачею свідоцтв про право власності за наявності актів введення в експлуатацію лише на новозбудоване, перебудоване або реконструйоване нерухоме майно, тобто майно, збудоване після набрання чинності даним Тимчасовим положенням. Натомість, згідно з інвентарними картками за формою №ОС-6 спірні об’єкти нерухомого майна будувалися та вводилися в експлуатацію в 1973 та 1975 роках, тобто, відповідно до законодавства РСР та УРСР, яке діяло на той час, тому дія вищевказаного Тимчасового положення не поширюється на спірне нерухоме майно.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.