Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 15.01.2009

у справі № 21/319 (суддя

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю

"Асоціація дитячого харчування"

на дії Відділу примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої служби

боржники 1. Державний департамент інтелектуальної власності України

2. Відкрите акціонерне товариство "Роси Буковини"

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування"

до 1. Державного департаменту інтелектуальної власності

2. Відкритого акціонерного товариства "Роси Буковини"

про визнання частково недійсним свідоцтва

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача-1 не з’явився

від відповідача-2 не з’явився

від ДВС Андреєва Т.В. – дов. № 25-50/1256 від 26.12.2008

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" 18.11.2008 звернулось до Господарського суду м. Києва по справі № 21/319 зі скаргою № 13/11-1 від 13.11.2008 в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії державної виконавчої служби, у відповідності до якої просить:

- скасувати постанову державного виконавця від 31.10.2008 ВП № 9774862 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 21/319 від 29.09.2008;

- зобов’язати ВДВС прийняти до провадження і відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 21/319 від 29.09.2008.

Вказана скарга мотивована тим, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби постановою від 31.10.2008р. ВП № 9774862 необґрунтовано відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 21/319 від 29.09.2008р. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у зв’язку з тим, що у пред’явленому на виконання виконавчому документі незрозуміла резолютивна частина рішення суду, що унеможливлює виконання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2009 у справі № 21/319 скаргу ТОВ "Асоціація дитячого харчування" задоволено; скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31.10.2008 ВП № 9774862 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 21/319 від 29.09.2008; зобов’язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до провадження і відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 21/319 від 29.09.2008.

Ухвала суду мотивована тим, що відмова у відкритті виконавчого провадження з підстави незрозумілості резолютивної частини рішення є незаконною та необґрунтованою, оскільки державний виконавець у разі, якщо резолютивна частина рішення йому незрозуміла, мав право звернутись до суду для її роз’яснення.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не погоджуючись з названою ухвалою суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 2616-0-26-09-25 від 23.02.2009.

Представник органу ДВС в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника органу ДВС, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення скарги позивача на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

У відповідності до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 117 ГПК України передбачено порядок оформлення наказу господарського суду, виправлення помилки в ньому та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч.2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно ч.4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності України (надалі – відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Роси Буковини" (надалі – відповідач-2) про визнання частково недійсним свідоцтва № 32348 від 16.06.2003 на знак для товарів та послуг "Карапуз".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2007 у справі № 21/319 позов задоволено повністю; визнано свідоцтво України № 3238 на знак для товарів і послуг "Карапуз", зареєстроване на ім’я Відкритого акціонерного товариства "Роси Буковини" недійсним частково в частині реєстрації свідоцтва для товарів "фруктові напої і фруктові соки" 32 класу МКТП; зобов’язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання частково недійсним свідоцтво України № 3238 на знак для товарів і послуг "Карапуз", зареєстрованого на ім’я ВАТ "Роси Буковини" в частині реєстрації свідоцтва для товарів "фруктові напої і фруктові соки" 32 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Роси Буковини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5 025,12 грн. витрат по оплаті проведення судової експертизи.

На виконання вказаного рішення Господарським судом м. Києва був виданий наказ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" подано заяву № 12/09-1 від 12.09.2008 про виправлення помилки, допущеної в рішенні Господарського суду м. Києва від 10.04.2007 по справі № 21/319, та виправлення помилки, допущеної при оформленні наказу № 21/319 від 26.08.2008.

Ухвалою Господарського суд ум. Києва від 29.09.2008 у справі № 21/319 заяву позивача задоволено; виправлено допущену описку в рішенні Господарського суду м. Києва від 10.04.2007 та наказі господарського суду м. Києва від 26.08.2008.

У зв’язку з цим, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2007 (яке набрало законної сили 17.05.2007) та ухвали Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 видано наказ № 21/319 від 29.09.2008, у відповідності до якого зобов’язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація дитячого харчування" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг щодо визнання недійсним частково свідоцтва України № 32348 на знак для товарів і послуг "Карапуз", зареєстрованого на ім’я Відкритого акціонерного товариства "Роси Буковини" в частині реєстрації свідоцтва для товарів "фруктові напої і фруктові соки" 32 класу МКТП та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

31.10.2008 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) ВП № 9774862, якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 21/319 Господарського суду м. Києва від 29.09.2008 на підставі п.7 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем встановлено, що у пред’явленому на виконання виконавчому документі незрозуміла резолютивна частина рішення, що унеможливлює виконання рішення суду.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 названого Закону визначені підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, згідно п.7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, у постанові від 31.10.2008 взагалі не вказано, якою саме нормою закону як підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачена та обставина, що у пред’явленому на виконання виконавчому документі державному виконавцю є незрозумілою резолютивна частина рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Відповідно до пп.3.10.1 п.3.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.11.1999 № 74/5 (z0865-99) , у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець самостійно має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту документу.

Таким чином, незрозумілість державному виконавцю резолютивної частини рішення, викладеної у виконавчому документі, що поданий для примусового виконання, жодним законом не передбачена в якості підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Доводи апелянта про те, що місцевим судом залишено поза увагою вимоги статті 85 Закону України "Про виконавче провадження" щодо змісту скарги на дії ДСВ, поданої позивачем до суду, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що місцевим судом не враховано ту обставину, що відмова у відкритті виконавчого провадження не позбавляє стягувача можливості повторно звернутися з виконавчим документом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, судовою колегією також до уваги не приймаються, оскільки вказана обставина не може підтверджувати підставність та обґрунтованість постанови державного виконавця від 31.10.2008 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, доводи апелянта нормами чинного законодавства не підтверджуються.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду м. Києва від 15.01.2009 у справі № 21/319 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 2616-0-26-09-25 від 23.02.2009 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.01.2009 у справі № 21/319 – без змін.

2. Матеріали справи № 21/319 повернути до Господарського суду м. Києва.