Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Рогульська Ю.С. (дов. №196-3733/КР від 07.07.2008 р.)

від відповідача -Чаплян С.Є. (дов. б/н від 19.03.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

у справі № 35/26 (суддя

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 24295,82 грн.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер" про стягнення суми заборгованості в розмірі 24295,82 грн. (а саме: 20453,67 грн. - сума основного боргу, 374,37 грн. - 3% річних; 2072,39 грн. - розмір індексу інфляції, 1 395,39 грн. - пеня) та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. у справі №35/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою "Агролідер" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" 20453,67 грн. заборгованості за договором №2412/ТК від 03.05.2007 р., 1395,39 грн. – пені, 374,37 грн. – 3% річних, 2072,39 грн. – інфляційних втрат, 243,00 грн. – державного мита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролідер" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. у справі №35/26 та прийняття нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставою для скасування рішення суду відповідач зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. При цьому апеляційна скарга мотивована тим, що за відсутності рахунка-фактури відповідач не мав можливості визначити розмір плати за право користування місцем для ОЗР та підстави здійснення оплати, в зв’язку з чим відсутня заборгованість відповідача перед позивачем та підстави для її стягнення. Враховуючи нерозривний зв’язок факту одержання відповідачем рахунку на оплату та моменту виникнення заборгованості, до цього моменту у позивача відсутнє право вимагати її погашення. Хоча відповідачем не вчинено дій щодо отримання рахунків на сплату, проте й позивачем не вчинено жодної дії з метою направлення відповідачу рахунка на сплату; натомість позивач має право вимагати у відповідача вчинення дій, спрямованих на одержання рахунку на оплату, у разі невиконання відповідачем цього обов’язку позивач має право звернутися до суду з вимогою щодо примусового його виконання. Крім того, апелянт зазначає про те, що позивач не має право вимагати оплати саме на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", оскільки договором встановлено, що одержувачем плати за користування місцем для розміщення ОЗР є Робочий орган, а не Підприємство. Відповідно до п.1.3 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської державної адміністрації від 23.08.2007 р. №1100 (ra_021017-07) , робочий орган - Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконувати покладені на нього функції, передбачені цим Порядком та Положенням про Головне управління з питань реклами. Договір не містить визначення особи Робочий орган, як предмет так і інші положення Договору регламентують права та обов’язки не "Підприємства", а "Робочого органу", який не зазначений в преамбулі договору і не ідентифікований у тексті договору; зі змісту договору не випливає, що поняття "Підприємство" та "Робочий орган" ототожнюються або співпадають в одній особі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. у справі №35/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 р. у справі №35/26 – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03 травня 2007 року між Комунальним підприємством "Київреклама" (далі за текстом – КП "Київреклама", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Агролідер" (далі за текстом – ТОВ "Агролідер", відповідач) було укладено Договір №2412/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами (далі за текстом – Договір).

Відповідно до умов Договору та на виконання "Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві", затвердженого Розпорядженням Київської державної адміністрації від 02.12.2002 р. №2159 (ra_092017-02) , робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням - для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього Договору (п. 2.1. Договору).

Дозвіл на розміщення ОЗР є невід'ємною частиною цього Договору. Місця надаються для розміщення виключно тих об'єктів, що вказані у Додатку (-ах) до цього договору (п. 2.2., 2.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єктів зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих робочим органом.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5. Договору, плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього.

На виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури: №№КП-07/77933 від 14.09.2007 р., КП-07/82091 від 15.11.2007 р., КП-07/83552 від 14.12.2007 р., КП-07/85437 від 15.01.2008 р., КП-07/87448 від 05.02.2008 р., КП-07/90144 від 14.03.2008 р., КП-07/91861 від 14.04.2008 р., КП-07/93803 від 14.05.2008 р., КП-07/96178 від 12.06.2008 р., КП-07/98434 від 15.07.2008 р., КП-07/100482 від 11.08.2008 р., КП-07/102972 від 04.09.2008 р., КП-07/105897 від 15.10.2008 р., КП-07/107958 від 06.11.2008 р., КП-07/42147/4 від 11.11.2008 р. на загальну суму 20453,67 грн.

Відповідач зазначену суму грошових коштів за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами не сплатив, чим порушив умови Договору.

Крім того, керуючись положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано 3% річних в сумі 374,39 грн. та інфляційних втрат в сумі 2072,39 грн.

Також, на підставі п. 6.3. Договору позивачем нараховано пеню, за несвоєчасну сплату платежів, в розмірі 1395,39 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням штрафних санкцій становить 24295,82 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків фактур, наданих Робочих органом.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов'язання за Договором № 2412/ТК від 03.05.2007 р. щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами не виконав, суму заборгованості у розмірі 20453,67 грн. не сплатив.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, в порядку та на умовах встановлених Договором.

Посилання відповідача на те, що останній був позбавлений можливості здійснити передбачену Договором оплату за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, у зв'язку з ненаданням з боку позивача всіх необхідних рахунків-фактур, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2. Договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця. За письмовою заявою Розповсюджувача зовнішньої реклами рахунки можуть надсилатись Робочим органом не електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Отже, з наведеного вбачається, що умовами Договору покладено обов'язок саме на відповідача отримати у позивача рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами.

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача у відповідному порядку відносно отримання рахунків на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами, а позивачем не було надано вказаних рахунків відповідачу.

Також, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача з відповідною заявою відносно надіслання вказаних рахунків на електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Відповідно до п. 4.3. Договору за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до цього Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ч. 2 п. 5.13. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007р. №1100 (ra_021017-07) , плата за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів на об'єктах, що належать до державної та приватної (колективної) власності здійснюється на договірних засадах між власником або уповноваженим ним органом (особою) та розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Відповідно до пп. 16.1, 16.2, 16.3, 16.4, 16.5, 16.7, 16.8 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

За наявності дозволу розповсюджувач зовнішньої реклами не звільняється від плати за право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва при відсутності рекламного засобу. У період з моменту отримання дозволу до моменту розміщення РЗ, розмір плати за тимчасове користування місцем (для розміщення РЗ) обчислюється з коефіцієнтом 1.

До нерозміщеного рекламного засобу (через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розміщення) застосовується коригуючий коефіцієнт 0,25.

При підрахунку площі рекламного засобу плата за неповний квадратний метр береться із точного розрахунку без округлення.

До незаповненого сюжетом рекламного засобу, зазначеного в позиціях 1-5, 10 - 16 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва застосовується коригуючий коефіцієнт 1,25.

Визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Києва, здійснюється виключно у порядку, затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не включає в себе податок на додану вартість та податок на рекламу, які мають бути обчислені додатково відповідно до вимог чинного законодавства.

Розмір плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, не може встановлюватися залежно від змісту реклами.

Як вбачається з матеріалів справи в Додатку №1 від 03.05.2007 року до Договору №2412/ТК від 03.05.2007р., сторонами було погоджено розмір базової плати без ПДВ, який становить 960,00 грн., дату включення в договір - 20.04.2006р., дату кінця строку дії - 01.01.2012, вид ОЗР - рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді аг. Пл. 23.02 кв.м., кількість 1 №13937 (24841) та місце розташування - Святошинський р-н, вул. Федори Пушиної, 23/25.

Плата за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР складається з базових тарифів та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що останній звертався до позивача відносно питання невідповідності вказаних в рахунках - фактурах сум, що становлять плату за тимчасове використання місця для розміщення ОЗР.

Також, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження надання позивачу, здійсненого відповідачем розрахунку розміру плати за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР.

Відповідно до п. 6.3. Договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі наведеного позивачем правомірно нараховано пеню, яка становить 1395,39 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями вказаної норми закону, позивачем було нараховано 3% річних в розмірі 374,37 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2072,39 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач не має право вимагати оплати за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР, оскільки, договором встановлено, що одержувачем плати за користування місцем для розміщення ОЗР є Робочий орган, а не Підприємство, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 4.5. Договору, плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої робочим органом, на поточний рахунок останнього.

Відповідно до п.1.1 Договору терміни, які застосовуються у цьому договорі вживаються у значенні відповідно до чинного законодавства України про рекламу.

Станом на 03.05.2007 р., тобто, на момент укладання договору був чинний "Порядок розміщення об’єктів зовнішньої реклами у місті Києві", затверджений Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002 р. №2159 (ra_092017-02) , згідно п.1.2 якого робочий орган – госпрозрахункова організація "Київреклама", що підпорядкована Головному управлінню контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва, яка уповноважена виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконувати покладені на нього цим Порядком та Положенням про цю організацію функції (оформлення, реєстрація та видача дозволів на розміщення ОЗР, паспортів на інформаційні вивіски, укладення договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового використання місць для розташування ОЗР тощо).

Відповідно до Рішення Київської міської ради V скликання від 28.09.2006 р. №8/65 (ra-008023-06) "Про реорганізацію госпрозрахункової організації "Київреклама" у комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", госпрозрахункову організацію "Київреклама" було реорганізовано шляхом перетворення її в Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама".

Виходячи із вищевикладеного, зі змісту Договору випливає, що поняття "Підприємство" та поняття "Робочий орган" відносяться до однієї і тієї ж юридичної особи, а саме: до позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові та апеляційній скарзі.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі наведених правових норм дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20453,67 грн. за Договором № 2412/ТК від 03.05.2007 р., пені в розмірі 1395,39 грн., 3% річних в розмірі 374,37 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2072,39 грн., є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Отже, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Витрати по оплаті державного мита покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер"залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2009 р. у справі № 35/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 35/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.