КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2009 № 26/164-37/40
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs2893128) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача - Верниба В.А. (довіреність від 31.03.2009р. № 387);
від відповідача -не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009
у справі № 26/164-37/40 (суддя Кондратова І.Д.)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору від 28.01.2004 року № 151 на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2009р. у справі № 26/164-37/40 відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва про визнання договору від 28.01.2004р. № 151 на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж недійсним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування оскарженого рішення та задоволення позову.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права.
Посилаючись на порушення місцевим господарським судом статті 144 Конституції України, частини першої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", скаржник зазначає, що оспорюваний договір всупереч норм чинного законодавства передбачає інші порядок та розмір відшкодування витрат на обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж порівняно із визначеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про термінові заходи, спрямовані на зменшення споживання холодної та гарячої води в житловому фонді міста Києва" (ra0396017-01) від 06.03.2001р. № 396.
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва відзив на апеляційну скаргу не надало, в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направило, про причини неприбуття суд не повідомило. Враховуючи те, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва про дату, час та місце слухання справи повідомлялося належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі його представників.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника висловився за задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (далі по тексту – відповідач) про визнання недійсним укладеного сторонами договору на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових каналізаційних мереж від 28.01.2004р. № 151, посилаючись на неправомірність його укладення, а саме, підписання спірного договору з боку відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" особою, яка перевищила надані їй повноваження.
Рішенням господарського суду міста Києва від 5 червня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2008 року, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2009р. названі судові акти скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про вчинення позивачем дій, які свідчать про прийняття договору до виконання, ґрунтуються на доказах, які в матеріалах справи відсутні.
Залишаючи згідно оскарженого рішення позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" без задоволення, місцевий господарський суд встановив, що предметом укладеного сторонами договору від 28.01.2004р. № 151 є відносини сторін щодо порядку відшкодування позивачем витрат відповідача, пов’язаних з обслуговуванням внутрішньобудинкових каналізаційних мереж. Строк дії договору - один рік з моменту підписання (пункти 5, 6).
Пунктом 4 названого договору передбачено, що оплата витрат проводиться згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації "Про термінові заходи, спрямовані на зменшення споживання холодної та гарячої води в житловому фонді міста Києва" від 06.03.2001р. № 396 (ra0396017-01) .
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.03.2004р. № 355 (ra0355017-04) до названого розпорядження від 06.03.2001р. № 396 (ra0396017-01) внесено зміни щодо розміру відрахувань, які підлягали застосуванню починаючи з 01.03.2004р.
Оскільки внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 09.03.2004р. № 355 (ra0355017-04) мало місце після укладення спірного договору, правові підстави для визнання цього договору таким, що укладений із порушенням встановленого порядку відшкодування витрат на обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж відсутні.
Натомість, у зв’язку із подальшою зміною зазначеного порядку, позивач не був позбавлений правових підстав ставити питання про внесення відповідних змін до укладеного сторонами договору.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності доводу позивача про відсутність повноважень на укладення спірного договору у особи, яка підписала цей договір від його імені.
Відповідно до статей 79, 80 Господарського кодексу України сторони належать до господарських товариств, які є юридичними особами.
Відповідно до частини 1 статті 92 цього Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно частини З статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч.4 ст. 95 Цивільного кодексу України).
Спірний договір від імені позивача підписано директором Департаменту експлуатації водопровідного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", який діє на підставі Положення про Департамент експлуатації водопровідного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".
Повноваження особи, яка підписала спірний договір зі сторони позивача у справі визначаються зазначеним Положенням та наявною у справі довіреністю від 02.01.2002р. зі строком дії до 02.01.2005р., за якою директор департаменту упонважувався укладати від імені Акціонерної компанії "Київводоканал" всі дозволені законом угоди, необхідні для виконання виробничо-господарської діяльності у межах повноважень, закріплених Положенням про Департамент експлуатації водопровідного господарства.
Положенням про Департамент експлуатації водопровідного господарства передбачено виключне право голови правління "на власний розсуд" затверджувати всі договори, укладені директором департаменту на суму, що перевищує 2 тисячі дол. США.
Проте, право голови правління "на власний розсуд" затверджувати у майбутньому укладені директором департаменту договори само по собі не може свідчити про їх недійсність на час укладання, у разі, якщо такий договір прийнято до виконання, як у даному випадку, коли, надані у період строку дії договору послуги прийняті замовником (про що свідчать наявні в матеріалах справи зведені відомості Коммунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" розщеплення сплат ЖЕК за жовтень, листопад, грудень 2004 року) і обсяг цих послуг ним не оспорюється, договір припинив свою чинність близько трьох років тому назад, сторони подібним чином врегулювали свої відносини і у подальшому, не ставлячи під сумнів дійсність договорів у 2005 –2006 роках, а тому, при такому положенні, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необґрунтованості заявленого позову та правомірно відмовив у його задоволенні.
Заслуговує на увагу з’ясування місцевим господарським судом тої обставини, що позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) не додержано вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено наявність підстав недійсності спірного договору. Спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
При таких обставинах, слід визнати обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновку суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2009р. у справі № 26/164-37/40 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" – без задоволення.
Справу № 26/164-37/40 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
18.05.09 (відправлено)