Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Попов А.В., дов. б/н від 09.02.2009

від відповідача : не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро"

на ухвалу господарського суду м.Києва від 18.03.2009

у справі № 14/47 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання недійсною інформації

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" про визнання інформації про випуск облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", прийнятої зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" 05.05.2006 №2006/05/05, надрукованої в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР "Бюлетень. Цінні папери України" №257-258 (1881-1882) від 03.11.2006, частково недійсною, в частині порядку дострокового викупу облігацій.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі №14/47 провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), оскільки оскаржувана інформація не носить характеру акту чи право чину у розумінні статті 12 ГПК України, а тому зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2009 у справі №14/47, справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Свої апеляційні вимоги позивач обґрунтовує тим, що умови, визначені в оскаржуваній інформації, є публічним договором, а тому даний спір підвідомчий господарському суду згідно статті 12 ГПК України, відповідно до якої справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, підвідомчі господарським судам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 скаргу позивача прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі №14/47, розгляд справи призначено на 13.05.2009.

У судове засідання 13.05.2009 з’явився позивач, який повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду скасувати. Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, у випадку коли після порушення провадження у справі виявлено, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Тобто, спір не є підвідомчим господарському суду якщо предмет спору не охоплюється статтею 12 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна із сторін не може бути учасником господарського процесу; право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України (435-15) ) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України. Зазначеною нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів та визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, господарські суди розглядають, зокрема, на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту, а також справи про визнання договорів (правочинів) недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 200 ЦК України визначено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Як вбачається зі змісту позовних вимог на розгляд суду передано вимоги про визнання інформації про випуск облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", прийнятої зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика" 05.05.2006 №2006/05/05, надрукованої в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР "Бюлетень. Цінні папери України" №257-258 (1881-1882) від 03.11.2006, частково недійсною, в частині порядку дострокового викупу облігацій.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскаржена інформація не носить характеру акту чи правочину в розумінні статті 12 ГПК України, а тому зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

При цьому, слід зазначити, що інформація, що міститься на певних носіях (документах), в тому числі опублікована у засобах масової інформації, може бути доказом при зверненні будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами статті 43 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 18.03.2009 та вважає її такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2009 без змін.

2. Матеріали справи №14/47 повернути до господарського суду міста Києва.