розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) та Акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2009

у справі № 6/469 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс)

до Акціонерного товариства "Український інноваційний банк"

про визнання зміненими умов договору №50 від 26.09.1994р. та додаткової угоди від 26.10.2000р.,

В листопаді 2008 року позивач звернувся з позовом про визнання зміненими п.п.1.1, 1.2 та 2.1 договору оренди №50 від 26.09.1994р. та додаткової угоди від 26.10.2000р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.02.2009р. у справі №6/469 позов задоволено частково. Викладено п.2.1 договору оренди №50 від 26.09.1994р. у наступній редакції: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 (786-95-п) від 14.10.1995р. зі змінами і доповненнями, і за базовий місяць оренди - квітень 2008 року - становить 56646,30 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2008 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2008р.. Нарахування ПДВ на суму орендної плати та його сплата здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на користь Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Український державний конструкторсько-технологічний інститут транспорту АПК (УДКТІагротранс) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його частково в частині відмови внесення змін до п.1.1 і 1.2 договору оренди №50 від 26.09.1994р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 19.02.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.

Позивачем не надано відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Український інноваційний банк".

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс), в якому він просить апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

Встановлено, що 26.09.1994р. між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем був укладений договір № 50 на передачу в оренду нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець здав, а орендар, в свою чергу, прийняв в орендне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, загальною площею 400 м2 для використання під філію Акціонерного товариства "Укрінбанк". Передача даного приміщення здійснюється по акту (далі – Договір).

Так, сторонами був складений та підписаний акт передачі-приймання приміщення в оренду від 28 липня 1995р., відповідно до якого позивач передав відповідачу 453 м2 та дозволив провести реконструкцію приміщення з метою забезпечення специфікації роботи відповідача без порушення архітектури та несучих елементів будинку (а.с. 34).

Сторонами не надано доказів внесення змін до Договору або укладення іншого договору, який би врегульовував відносини щодо користування відповідачем площею у більшому розмірі, ніж передбачено Договором.

З пункту 2.1 Договору вбачається, що розмір орендної плати та порядок її оплати визначається окремим протоколом, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Доказів існування відповідного протоколу сторони колегії суддів не надали.

04.10.1995р. Постановою Кабінету Міністрів України №786 (786-95-п) затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, яку розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації. Постановою Кабінету Міністрів України № 699 від 18.05.1998 р. (699-98-п) внесені зміни до Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна.

З додаткової угоди №1 від 01.02.2000р. до Договору вбачається, що сторони узгодили вартість орендної плати, однак доказів того, що вона визначена відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, колегії суддів не надано (а.с.28).

Окрім того, 25.10.2000р. між сторонами була укладена додаткова угода № 92 про зміну деяких пунктів Договору, зокрема: п.1.1 - вартість об'єкта оренди визначається експертним шляхом і становить 188172,03 грн.; п. 2.1 - орендна плата за базовий місяць - квітень 2000 року становить 2520,50 грн. Орендна плата перераховується не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції орендодавцю на розрахунковий рахунок № 26003000176001 в "Укрінбанку", МФО 336202, код ЄДРПОУ 00861529. Орендодавець до 12 числа місяця, наступного за звітним, спрямовує орендну плату відповідно до чинного законодавства.

Розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Строк дії додаткової угоди з 01.04.2000 р. по 31.12.2009 року (а.с.29).

З розрахунку плати за перший місяць оренди державного нерухомого вбачається, що орендованою площею є 302,8 м2 (а.с.32). Доказів повернення відповідачем позивачу 150,2 м2, а також внесення змін до Договору щодо зменшення розміру орендованих площ, колегії не надано. Однак, враховуючи те, що позивач та відповідач не заперечують досягнення згоди щодо оренди 302,8 м2, і даний факт підтверджується їхніми діями по встановленню у додатковій угоді № 2 до Договору вартості орендної плати за 302,8 м2, колегія суддів вважає, що предметом оренди, починаючи з 25.10.2000 р., є 302,8 м2.

27.12.2006р. Постановою Кабінету Міністрів України №1846 було введено

нові орендні ставки для фінансових установ, а саме: 30%.

04.05.2007р. між позивачем та відповідачем, в особі директора Івано-Франківської філії, був укладений додатковий правочин про внесення змін до п.2.1

Договору, яким встановлено розмір орендної плати за перший базовий

місяць оренди січень 2007 року - 8672,55 грн. (а.с.31).

Як вбачається з розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі позивача, визначення розміру орендної плати відбулось шляхом збільшення вдвічі орендної плати, що була визначена станом на грудень 2006 р. за орендною ставкою 15%. Дана орендна плата була визначена за оренду 302,8 м2.

Як зазначалось вище, позивач просив внести зміни в Договір, за яким відповідач здійснював оренду вищевказаного приміщення.

Правила щодо зміни розмірів орендної плати встановлені статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу сторони, зокрема, у випадку, встановленому законодавчими актами України.

01.07.2007 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , статтею 118 якого встановлено:

"Установити, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Надати право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Договори про спільну діяльність, укладені державними підприємствами до 1 січня 2007 року, підлягають обов'язковому перегляду у двомісячний термін на відповідність оцінки вартості переданого державного майна його ринковій вартості та забезпеченню відповідної прибутковості такого майна.".

Отже, нездійснення дій щодо перегляду орендної плати протягом шести місяців не припиняє відповідний обов'язок, а свідчить про ухилення від виконання вимог Закону.

Як зазначено вище, даний порядок встановлений Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 (786-95-п) (із змінами), якою передбачено, що орендні ставки розглядаються як стартові для проведення конкурсів на право оренди державного майна (на яких і визначається ринкова орендна плата), а самі ставки істотно змінені.

Перегляд договорів оренди здійснюється в частині розміру орендної плати відповідно до встановлених Методикою орендних ставок та ринкової вартості майна, крім того, даний перегляд має бути здійснений шляхом укладення додаткових угод до договорів оренди.

Оскільки сторонами не надано доказів визначення ринкової вартості 302,8 м2 станом на час підписання додаткового правочину до Договору від 04.05.2007 р., тому відсутні правові підстави вважати, що останній укладено на виконання ст. 118 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт" визначено станом на 01.03.2008р. ринкову вартість адміністративного комплексу позивача, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46 (а.с. 68).

Правові підстави для зміни або розірвання договору визначені ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що розмір орендної плати за Договором підлягає перегляду відповідно до ринкової вартості майна шляхом внесення змін до Договору.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

В силу ч. 1 та 2 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Листом від 11.06.2008р. позивач направив відповідачеві пропозицію укласти додатковий правочин про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 50 від 26.03.1994 р., а саме: змінити пп. 1.1, 1.2 та 2.1. Договору (а.с. 7-9).

Факт направлення відповідачу додаткового правочину з розрахунком орендної плати підтверджується описом поштового вкладення від 12.06.2008р., поштовою квитанцією № 7515 від 12.06.2008р. та повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 17.06.2008 р. (а.с. 10).

Вищезазначена пропозиція позивача відповідачем залишена без відповіді.

Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, враховуючи вищевикладене та розрахунок місцевого суду щодо орендної плати за перший базовий місяць квітень 2008р., колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про внесення змін до п.2.1 Договору є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині внесення змін до п.1.1 Договору колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про відсутність підстав для внесення змін до даного пункту Договору.

Щодо позовних вимог про доповнення Договору п.1.2 колегія суддів вважає також правомірним висновок місцевого суду про їх необгрунтованість, враховуючи те, що дані зміни не пов'язані з тими правовими підставами, які передбачені ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК України щодо покладення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційні скарги Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТІагротранс) та Акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2009 року залишити без задоволення.