Позивач звернувся до господарського суду з позовом про припинення правовідношення із спільної часткової власності відносно торговельних павільйонів ТСЦ "Поділля" першої черги та із розподілу таких павільйонів, передбаченого розділом 3 договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торговельно-сервісного центру "Поділля" №09/07 від 09.07.2003 між компанією Best Quality Inc ("Бест Кволіті Інк."), ТОВ "Енерго-Трейд", ТОВ "Київоблбуд", ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та ТОВ "Коммандос" з дати укладення додаткової угоди №4 від 13.12.2003.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Енерго-Трейд" не визнається факт припинення у зв’язку із укладенням додаткової угоди №4 від 13.12.2003 часткової спільної власності торговельні павільйони ТСЦ "Поділля" першої черги та із розподілу таких павільйонів, передбаченого розділом 3 договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торговельно-сервісного центру "Поділля" №09/07 від 09.07.2003 між компанією Best Quality Inc ("Бест Кволіті Інк."), ТОВ "Енерго-Трейд", ТОВ "Київоблбуд", ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та ТОВ "Коммандос".

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.10.2008 у справі №6/469 позов було задоволено частково: визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" прав, зумовлених режимом спільної часткової власності, на 3 505 торгівельних павільйонів Торгівельно—сервісного центру "Поділля" першої черги, визначених п.6.1. та п.9 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 р. до договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля", з дати укладання такої угоди; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Трейд" на користь Компанії Best Quality Inc. 25 грн. державного мита та 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічні послуги; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" на користь Компанії Best Quality Inc. 25 грн. державного мита та 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічні послуги; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" на користь Компанії Best Quality Inc. 25 грн. державного мита та 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічні послуги; провадження у справі в частині вимог, заявлених Компанією Best Quality Inc. ("Бест Кволіті Інк.") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрінвестбуд" припинено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2008 р. у справі № 6/469 ТОВ "Командос" подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення прийняте через порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, обставини, які суд визнав доведеними, не відповідають наявним у справі письмовим доказам, а правовідносини встановлені неповно, без з’ясування дійсних прав і обов’язків їх учасників, ТОВ "Коммандос" просить скасувати судове рішення у справі № 6/469 та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі юридичній особі за законодавством США Компанії Best Quality Inc. (Бест Кволіті Інк.) відмовити.

29.04.2009 надійшла заява від третьої особи - Приватного підприємства "Коммандос Гамма" про заміну сторони у справі правонаступником в порядку ст. 25 ГПК України. Заява мотивована тим, що в зв’язку з реорганізацією ТОВ "Коммандос" усі права та обов’язки за договором про сумісну діяльність №09/07 перейшли до ПП "Коммандос Гамма" як до правонаступника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 замінено відповідача-4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммандос" його правонаступником - Приватним підприємством "Коммандос Гамма" – відповідач-4.

Крім того, від відповідача-4 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №44/99 господарського суду Донецької області; про залучення до участі у справі у якості третьої особи компанії "Tristar Corporaition" та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, а також про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представники Компанії Best Quality Inc. та ТОВ "Енерго-Трейд" проти доводів апеляційної скарги заперечують, вважають її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2008 вважають законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права. Також представники відповідачів заперечують проти клопотань апелянта.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Командос", Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрінвестбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Трейд", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" був укладений Договір № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля" (ТСЦ "Поділля").

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦК Української РСР, чинної на дату укладення Договору, за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.

Зазначена норма кореспондується із ст. 1130 ЦК України, відповідно до якої за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

За умовами розділу 2, пп. 4.1, 4.2. Договору № 09/07 від 09.07.2003 р. на ТОВ "Командос" було покладено обов’язок ведення загальних справ щодо реєстрації договору у податкових органах, ведення бухгалтерського та податкового обліку результатів сумісної діяльності, надання звітності про сумісну діяльність до органів податкової служби за місцем реєстрації такої діяльності, надання сторонам договору звітів про цільове використання коштів та результати сумісної діяльності, виконання обов’язків замовника щодо отримання всіх необхідних документів для проектування, та забезпечення правового супроводження будівництва Центру; виконання функцій замовника розробки всієї технічної документації, необхідної для будівництва; укладання угоди з ТОВ "Київоблбуд" на будівництво Центру, як з генеральним підрядником та розробником технічної документації; надання земельної ділянки для будівництва Центру; поетапно, після введення в експлуатацію кожної окремої частини Центру, власними силами здійснювати оформлення прав власності на торгівельні місця у відповідності до Розділу 3 даного Договору у всіх компетентних структурах; виконувати повний комплекс робіт та послуг по реалізації торгівельних площ кінцевому споживачеві.

Відповідно до ст. 432 ЦК Української РСР, чинної на дату укладання договору, для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Сторони встановили, що результатом спільної діяльності для кожної сторони повинна стати частка в спільній власності (п. 3.1 договору).

Згідно з розділом 3 сторони договору № 09/07 від 09.07.2003 погодили, що після введення Центру в експлуатацію ТОВ "Командос" отримує у власність торгівельні місця у кількості 95% від їх загальної кількості, а також інфраструктуру Центру, ТОВ "Енерго-Трейд" – 5% від кількості торгівельних місць. У випадку поетапного введення Центру в експлуатацію, перехід торгівельних місць у власність ТОВ "Командос" та ТОВ "Енерго-Трейд" відбувається поетапно у співвідношенні 95% та 5 % від кількості торгівельних місць, введених в експлуатацію, відповідно. Передача торгівельних місць у власність у кількості та у порядку, визначеному договором, відбувається за актами приймання-передачі.

Крім того, додатково до отримання у власність торгівельних місць ТОВ "Командос" набувало право отримувати частку в прибутку від функціонування Центру у розмірі 90% від загального розміру прибутку, а ТОВ "Енерго-Трейд" – не менше 10% від загального розміру прибутку, отриманого від функціонування Центру (в цілому та окремих його об’єктів інфраструктури тощо).

Згідно з п. 3.10 Договору № 09/07 від 09.07.2003 після отримання ТОВ "Командос" та ТОВ "Енерго-Трейд" торгівельних місць у власність відповідно до умов даного договору, вказані торгівельні місця перестають бути спільною (частковою) власністю сторін-учасниць договору про сумісну діяльність.

За умовами розподілення результатів (часток) у спільній (частковій) власності учасників договору ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та ТОВ "Київоблбуд" набули право на одноразове отримання після введення Центру в експлуатацію (в цілому або будь-якої черги) суми грошових коштів у розмірі 10000,00 грн. за рахунок прибутку від функціонування Центру. Після отримання вказаних грошових коштів, ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та ТОВ "Київоблбуд" перестають бути учасниками договору та втрачають право на отримання інших результатів від сумісної діяльності.

Як вбачається з п. 8.1 Договору № 09/07 від 09.07.2003 р. про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля", даний договір вступає в силу з моменту розірвання ТОВ "Київоблбуд", ТОВ НВК "Укрінвестбуд", ВАТ "Проскурів" та ТОВ "Командос" Договору № 92-1030 про спільну діяльність по будівництву, укладеного ними 29 січня 2003 року.

Судом встановлено, що відповідно до Акту "Про розірвання Договору № 92-1030 про спільну діяльність по будівництву від 29 січня 2003 року" від 09 липня 2003 Договір №92/1030 від 29.01.2003 р. розірваний його сторонами з дати підписання вказаного Акту (п. 3 Акту від 09.07.2003 р.). Таким чином, суд приходить до висновку про набрання Договором №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 чинності.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за Договором № 09/07 від 09.07.2003 були вчинені певні дії на його виконання, укладались додаткові угоди до Договору, проводилась державна реєстрація договору про спільну діяльність тощо, що на думку суду свідчить про бажання сторін до настання правових наслідків, зокрема з боку ТОВ "Командос".

Отже, наведений відповідачем-4 довід про не набрання Договором №09/07 чинності правомірно не прийнятий судом першої інстанції до уваги, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами. З огляду на вищезазначене, суд відхиляє як безпідставні посилання ТОВ "Командос" на необхідність припинення провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету позову.

29.09.2003 до Договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 р. приєдналась Компанія Best Quality Inc. ("Бест Кволіті Інк.").

13.12.2003 сторонами Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 р. була підписана додаткова угода № 4.

Як вбачається з матеріалів справи, аркуш 3 Додаткової угоди № 4 від 13 грудня 2003 до Договору №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 р. підписаний всіма учасниками Договору №09/07 від 09.07.2003 та містить відбитки печатки всіх його учасників. При цьому, як встановлено судом, ТОВ "Енерго-Трейд" в Додатковій угоді №4 від 13.12.2003 зроблено застереження "з протоколом розбіжностей", відповідно до якого ТОВ "Енерго-Трейд" висловило погодження на зміну договірних умов лише з урахуванням протоколу розбіжностей. Протокол розбіжностей до додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. усіма учасниками договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" не погоджено, а саме з боку ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та ТОВ "Київоблбуд".

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Законодавство України не встановлює обмеження відносно можливості встановлення цілої низки окремих за своєю суттю та самостійних за способом існування зобов’язань в межах одного документу.

Із змісту ст. 153 ЦК УРСР вбачається, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Отже, договір, як підстава для відповідного зобов’язання, вважається укладеним (таким, що виник або існує) з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами, тобто у разі повної та безумовної згоди на пропозицію іншої сторони. З огляду на те, що сумісна діяльність за Договором № 09/07 від 09.07.2003 р. здійснюється кількома учасниками, то апеляційна інстанція приходить до висновку про те, що виникнення певного зобов’язання між ними на підставі певної домовленості можливе виключно у разі надання згоди про прийняття відповідної пропозиції всіма учасниками.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що за своїм змістом додаткова угода №4 від 13.12.2003 містить декілька самостійних зобов’язань (пропозицій - на стадії укладення такої угоди), та питання про наявність (укладення) кожного з таких зобов’язань має вирішуватися в контексті наявності безумовної згоди на таке зобов’язання. Безумовна згода про прийняття пропозиції, наслідком чого є укладення відповідної угоди, підтверджується підписом сторін (уповноважених осіб), печаткою юридичної особи, в той час як наявність умов (заперечень) прийняття пропозиції підтверджується відповідними застереженнями та запереченнями, що формулюють нову пропозицію в межах відповідних правовідносин.

Аналіз змісту додаткової угоди №4 дає підстави для висновку, що всі пропозиції, спрямовані на виникнення окремих зобов’язань, були безумовно погоджені (прийняті) всіма учасниками сумісної діяльності, за винятком пропозиції, що стосувалася запровадження механізму контролю над здійсненням підрядних робіт в межах сумісної діяльності, а саме пропозиції ТОВ "Енерго-Трейд": "Викласти п. 12 Додаткової угоди № 4 до Договору в наступній редакції: Сторона 4 зобов’язана надати іншим Сторонам копії проектної документації із зазначенням в Додатку № 6 до цієї Додаткової угоди робіт на протязі двох днів від дня підписання цієї Додаткової угоди"; додати до Додаткової угоди № 4 наступне: "Сторони домовились, що приймання усіх видів та об’єму робіт Стороною 1 (як керуючою сумісною діяльністю) від Сторони 4 (в рамках їх взаємовідносин по Генеральному підрядному договору) та від третіх осіб – субпідрядників (підрядників) у випадку, якщо Стороною 1 укладено договори безпосередньо з ними, здійснюється за умови обов’язкового погодження такого приймання (в т.ч. шляхом візування актів виконаних робіт) уповноваженим представником Сторони 3. Відповідні повноваження надаються шляхом видачі Стороною 3 довіреності".

Таким чином, питання про укладення або неукладення має вирішуватися не відносно всіх угод, які містяться у додатковій угоді № 4 та укладені без жодних заперечень, а виключно стосовно правовідносин із забезпечення контролю на підрядними роботами, оскільки заперечення ТОВ "Енерго-Трейд", які було сформулювано в Протоколі розбіжностей від 13.12.2003 до Додаткової угоди №4 до Договору №09/07 від 09.07.2003, були спрямовані виключно у відношенні правовідносин, зазначених в Протоколі розбіжностей від 13.12.2003.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що угода про новий розподіл сумісної власності ТСЦ "Поділля", що міститься в Додатковій угоді №4 від 13.12.2003, є укладеною та є підставою для виникнення обумовлених нею цивільних прав та обов’язків, зокрема права власності на визначені торгівельні павільйони ТСЦ "Поділля" у відповідних учасників сумісної діяльності.

Відповідно до ст. 158 ЦК УРСР відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією. Таким чином, відповідно до вищевказаної норми ЦК УРСР (1540-06) протокол розбіжностей має кваліфікуватися як відмова від погодження первісної пропозиції (відповідної угоди, що містилась в тексті додаткової угоди № 4 від 12.12.2003 р. в редакції, підписаній всіма учасниками) та нова пропозиція відносно відповідної угоди, щодо якої виникли розбіжності, а не для всіх укладених угод, з яких складається додаткова угода № 4 від 13.12.2003 до Договору № 09/07 від 09.07.2003.

Однак, до надання всіма учасниками Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 згоди на прийняття нової пропозиції, її не можна вважати прийнятою та такою, що набула обов’язкової сили угоди. Враховуючи зазначене, суд вважає, що особа, яка звернулась з новою пропозицією має право відкликати таку нову пропозицію, як результат її волевиявлення.

Як встановлено матеріалами справи, 14.12.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Трейд", користуючись послугами поштового зв’язку КМД "Укрпошта", надіслало усім учасникам договору про сумісну діяльність №09/07 по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003, а саме: ТОВ "Київоблбуд", ТОВ "НВК "Укрінвестбуд", ТОВ "Командос" Повідомлення, в якому ТОВ "Енерго-Трейд" зазначило, що відзиває свої заперечення до Додаткової угоди від 13.12.2003 до Договору №09/07, викладені в Протоколі розбіжностей від 13.12.2003 та заявляє про акцепт додаткової угоди №4 в наявній редакції, підписаній всіма учасниками сумісної діяльності. В Повідомленні від 14.12.2003 ТОВ "Енерго-Трейд" також вказало, що беручи до уваги, що наявна редакція додаткової угоди була підписана рештою учасниками сумісної діяльності без будь-яких розбіжностей, ТОВ "Енерго-Трейд" буде керуватися в подальшому зафіксованими в такій угоді домовленостями.

Враховуючи, що нова пропозиція (оферта) і відмова в погодженні (акцепті) первісної пропозиції за законодавством, чинним на дату укладення Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 до Договору №09/07 від 09.07.2003, оформлюється одним документом, враховуючи, що бажання та намір ТОВ "Енерго-Трейд" укласти додаткову угоду №4 зафіксовано підписом уповноваженого представника та скріплено печаткою на вказаній Додатковій угоді №4 від 13.12.2003 до Договору №09/07 від 09.07.2003, з огляду на Повідомлення ТОВ "Енерго-Трейд" від 14.12.2003, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відкликання ТОВ "Енерго-Трейд" своєї пропозиції є одночасним відкликанням відмови в наданні згоди на первісну пропозицію та її погодженням (акцептом). Так, колегія приходить до висновку, що будь-які заперечення щодо умов Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 до Договору №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 з боку ТОВ "Енерго-Трейд" скасовані.

Водночас, факт згоди зі всіма умовами Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 підтверджується її підписанням всіма сторонами Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003. Додатковим підтвердженням прийняття всіма учасниками сумісної діяльності умов Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 в підписаній редакції без врахування розбіжностей за Протоколом розбіжностей є той факт, що жоден з учасників, якому було надіслане Повідомлення, не звернувся до суду в порядку ч.2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України для вирішення спору відносно внесення змін до додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р., що підтверджує позицію суду першої інстанції про чинність додаткової угоди № 4 до Договору № 09/07 від 09.07.2003 р.

Позиція суду першої інстанції про укладення Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. до Договору № 09/07 від 09.07.2003 р. співпадає з позицією Вищого господарського суду України при розгляді касаційної скарги ТОВ "Енерго-Трейд" у справі № 8/4933, про що зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2007 року № 8/4933.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши листування між учасниками сумісної діяльності за Договором № 09/07 від 09.07.2003 р., встановив, що виходячи зі змісту вказаних листів, сторони за Договором № 09/07 від 09.07.2003 р. не заперечують щодо існування та підписання Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р., отже визнають угоду та її чинність всі учасники сумісної діяльності. Таким чином, висновок про досягнення сторонами згоди по всім умовам додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. до Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 р. відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявним в матеріалах справи доказами.

Посилання відповідача-4 на порушення Господарським судом м. Києва ч. 4 ст. 35 ГПК України та ч. 5 ст. 124 Конституції України в результаті не врахування фактів, встановлених рішенням Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 17 лютого 2008 року по справі № 2-1688/08 за позовом Вознюка Назара Ігоровича до ТОВ "Коммандос" про зобов’язання укласти трудовий договір, суд апеляційної інстанції визнає помилковими, що підтверджується наступним.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт укладення додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. встановлений Господарським судом м. Києва при вирішенні даної справи, крім того він встановлений у чинній Постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2007 р. у справі № 8/4933. Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами ТОВ "Енерго-Трейд" з приводу того, що факти, встановлені Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2007 р. повністю відповідають вимогам вищевказаної статті, а тому вказані факти повинні враховуватись судом при вирішенні цього спору.

В свою чергу, дійсно відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Однак, така норма в будь-якому випадку повинна кореспондуватись зі ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що факти, встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг по справі № 2-1688/08 за позовом Вознюка Н.І. до ТОВ "Командос" про зобов’язання укласти трудовий договір виникли з правовідносин щодо трудової угоди з праці та не містять правового аналізу щодо укладеної додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р., з огляду на те, що ТОВ "Енерго-Трейд", Компанію Best Quality Inc., ТОВ "НВК "Укрінвестбуд", ТОВ "Київоблбуд" не було залучено до участі до даної судової справи № 2-1688/08, посилання апелянта на обов’язковість врахування фактів, встановлених в рішенні Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг по справі №2-1688/08, не знаходять свого правового обґрунтування. Відтак, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для прийняття рішення Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг від 17 лютого 2008 року по справі № 2-1688/08 як доказу по справі № 6/469.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок Господарського суду м. Києва про укладення Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 до Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля" від 09.07.2003.

За умовами додаткової угоди №4 від 13.12.2003 до договору №09/07 від 09.07.2003 компанія Best Quality Inc ("Бест Кволіті Інк.") взяла на себе зобов'язання здійснити фінансування першої черги ТСЦ "Поділля" у розмірі 15 396 474,11 доларів США в строки та в порядку, обумовлені об’єктивною необхідністю та обґрунтовані кошторисом будівництва першої черги ТСЦ "Поділля"; ТОВ "Командос" взяло на себе зобов'язання здійснити фінансування усього будівництва цілісного комплексу ТСЦ "Поділля", включаючи всю інженерно-технічну, соціальну та іншу інфраструктуру, за виключенням будівництва першої черги ТСЦ "Поділля", фінансування будівництва якої здійснюється Компанією Best Quality Inc ("Бест Кволіті Інк.").

Пунктом 6 Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 до договору № 09/07 від 09.07.2003 р. сторони погодили, що Компанія Best Quality Inc. ("Бест Кволіті Інк.") отримує у власність 3505 торгівельних павільйонів першої черги ТСЦ "Поділля" та 617 торгівельних павільйонів другої черги ТСЦ "Поділля", а також відповідно до п. 6.2. – 10 відсотків торгівельних павільйонів ТСЦ "Поділля" (у будь-якому випадку кількість вказаних торгівельних місць ТСЦ "Поділля", що буде відповідати 10%, не може бути меншою 1134 торгівельних павільйонів ТСЦ "Поділля". Вказані 10% торгівельних павільйонів ТСЦ "Поділля" Компанія Best Quality Inc. отримує у власність поетапно, у пропорційній відповідності до загальної кількості торгівельних павільйонів, які буде введено в експлуатацію після введення в експлуатацію першої черги ТСЦ "Поділля", додатково до торгівельних павільйонів, зазначених у п. 6.2 даної Додаткової угоди.

Пунктом 9 додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 до договору № 09/07 від 09.07.2003 р. сторони передбачили, що перелік будівельних номерів торгівельних павільйонів першої черги ТСЦ "Поділля", що передаються у власність Компанії Best Quality Inc ("Бест Кволіті Інк."), у власність ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та у власність ТОВ "Командос" визначається в додатку № 5 до цієї додаткової угоди, що підтверджується матеріалами справи. Додаток № 5 підписаний всіма сторонами.

Згідно зі ст. 115 ЦК УРСР, що була чинною на момент укладання спільної угоди, кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.

Торгівельні павільйони першої черги ТСЦ "Поділля" серед сторін договору були розділені за згодою сторін згідно з додатком № 5 до додаткової угоди додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. до Договору № 09/07 від 09.07.2003 р. та вказані на схемі: ТОВ "Командос" – 1000 шт., ТОВ "Енерго-Трейд" – 160 шт., Компанія Best Quality Inc ("Бест Кволіті Інк.") – 3505 шт.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що майно було виділено в натурі із спільної часткової власності сторін Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003.

З матеріалів справи вбачається, що за додатковою угодою №4 від 13.12.2003 відбувався поділ не новостворених об’єктів нерухомості, а відбувся розподіл прибутку, тобто прав на результати спільної діяльності.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача-4 на той факт, що розподіл часток у спільній частковій власності та передача права власності кожній із сторін Договору № 09/07 поставлена в залежність від закінчення будівництва та введення центру в експлуатацію, а також посилання на необхідність встановити готовність усього Центру до експлуатації, не відповідає дійсним обставинам справи.

Судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 34, 43 Господарського кодексу України, не було прийнято до уваги висновків, викладених в Постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2006 по справі № 12/173, які полягають у тому, що з укладанням додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. режим спільної часткової власності на торгівельні павільйони першої черги ТСЦ "Поділля" не припинився, а отже до проведення розподілу павільйонів в порядку, встановленому Розділом 3 Договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля" від 09.07.2003 сторони повинні розпоряджатися частками з урахуванням обмежень, встановлених відносно спільної власності.

Згідно зі ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З огляду на те, що Додатковою угодою № 4 від 13.12.2003 р. до Договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля" від 09.07.2003 р. сторони розділили торгівельні павільйони першої черги ТСЦ "Поділля" між учасниками договору та індивідуально їх визначили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Енерго-Трейд", ТОВ "Київоблбуд", ТОВ "Науково-виробнича компанія "Укрінвестбуд", ТОВ "Командос" втратили, а процесуальний правонаступник ТОВ "Командос" – ПП "Коммандос Гамма" не набув права, зумовленого режимом спільної часткової власності, на 3505 торгівельних павільйонів Торгівельно-сервісного центру "Поділля" першої черги, визначених п. 6.1 та п. 9 додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. до договору № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля" від 09.07.2003 р. та індивідуалізовані в додатку № 5 до додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. до договору № 09/07 від 09.07.2003 р.

З апеляційної скарги також вбачається, що на думку ТОВ "Коммандос" Господарський суд м. Києва прийняв рішення на користь особи, яка взагалі не мала права на об’єкт власності, при цьому відповідач-4 обґрунтовує свої доводи тим, що Компанія Best Quality Inc. передала свої права на 3505 торгівельних місць ТСЦ "Поділля" першої черги Компанії I.S.F. Consulting LTD Co. згідно договору купівлі-продажу частини об’єктів інфраструктури ТСЦ "Поділля" від 22.12.2003 р. та додаткової угоди № 1 від 12.01.2004 р. Як зазначає апелянт, Компанія I.S.F. Consulting LTD Co. вступила у власність та здійснює своє право шляхом надання права користування павільйонами ТСЦ "Поділля" третім особам, зокрема згідно договору від 26.12.2005 р. про передачу 10 павільйонів громадянину Безверхньому В.В.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні дані, на підставі яких ґрунтуються заперечення відповідача-4, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що Договір купівлі-продажу частини об’єктів інфраструктури ТСЦ "Поділля" від 22.12.2003, укладений між Компанією Best Quality Inc. та Компанією I.S.F. Consulting LTD Co., та Договір від 26.12.2005 р., укладений між Компанією I.S.F. Consulting LTD Co. та Безверхнім В.В., встановлюють та регулюють правовідносини між вказаними сторонами, та не стосуються правовідносин, які виникли при укладанні та виконанні Договору № 09/07 про сумісну діяльність від 09.07.2003. Водночас, відповідач-4 не довів в порядку ст. 33 ГПК України належність Компанії I.S.F. Consulting LTD Co. 3505 торгівельних місць на праві власності та виконання Договору від 26.12.2005 р. про передачу 10 павільйонів громадянину Безверхньому В.В. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не мають значення для вирішення даного спору.

Господарський суд м. Києва частково задовольнив клопотання ТОВ "Коммандос" про припинення провадження по справі, припинивши його у частині вимог, заявлених Компанією Best Quality Inc. до ТОВ "НВК "Укрінвестбуд". В зв’язку з цим, ТОВ "Коммандос" вказує на відступлення Господарським судом м. Києва від положень п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України та не врахування позиції Вищого господарського суду України.

Судом встановлено, що 09.08.2007 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про державу реєстрацію припинення ТОВ "НВК "Укрінвестбуд".

Відповідно до п. 6 ч. 1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організація, які є сторонами, ліквідовано. Виходячи з того, що ТОВ "НВК "Українвестбуд" ліквідовано, суд у порядку вищевказаної статті припинив провадження у справі відносно вимог до ТОВ "Укрінвестбуд".

Стаття 1141 ЦК України передбачає припинення договору про сумісну діяльність у разі ліквідації одного з учасників, а також у разі відмови учасника від подальшої участі. Як встановлено судом першої інстанції, Договір про сумісну діяльність № 09/07 від 09.07.2003 р. є припиненим у зв’язку з ліквідацією ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" та відмовою від ТОВ "Київоблбуд" щодо подальшої участі у сумісній діяльності згідно Договору № 09/07 від 13.12.2003.

З огляду на те, що спільне майно сторін відповідно до договору № 09/07 про спільну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 09.07.2003 р. є поділеним між учасниками спільної діяльності згідно з положеннями додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р., суд апеляційної інстанції вважає припинення провадження у справі № 6/469 відносно вимог Компанії Best Quality Inc. до ТОВ "НВК "Укрінвестбуд" таким, що відповідає діючому законодавству України.

Щодо заявленого відповідача-4 клопотання про зупинення провадження у справі:

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Коммандос" не довело та не обґрунтувало неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 44/99 та їх пов’язаність, відтак суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зупинення розгляду даної справи до вирішення Господарським судом Донецької області справи № 44/99.

Щодо залучення Компанії "Tristar Corporation" до участі у справі в якості третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про наступне:

відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Виходячи із умов додаткової угоди № 4 від 13.12.2003 р. ТОВ "Коммандос" отримає у власність 1 000 торгівельних павільйонів першої черги ТСЦ "Поділля", відтак Відповідач -4 на свій розсудом має право розпоряджатися зазначеною кількістю павільйонів, у тому числі відчужувати її на користь третіх осіб. З огляду на це, що клопотання не ґрунтується на вимогах, які є предметом розгляду у даній справі та в клопотанні не обгрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Компанії "Tristar Corporation" щодо однієї з сторін.

Колегія суддів також дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення питання готовності об’єкта ТСЦ "Поділля" до експлуатації з метою встановлення факту відповідності ТСЦ будівельним нормам та правилам, та про проведення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів, з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 1 ст. 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Таким чином, зі змісту вказаної статті вбачається, що призначення судової експертизи необхідно за умови, якщо суддя потребує для вирішення питання спеціальних знань. Крім того, згідно ст. 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На думку колегії, для встановлення відсутності прав у сторін Договору про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ "Поділля" від 13.12.2003 на торгівельні павільйони ТСЦ "Поділля" з урахуванням розподілу, визначеному у додатковій угоді № 4 від 13.12.2003 р., суд не потребує спеціальних знань, в свою чергу проведення такої експертизи не матиме значення для вирішення даної справи.

Щодо судової експертизи документів, то в матеріалах справи наявні докази про визнання Додаткової угоди № 4 до Договору № 09/07 від 09.07.2003 р. всіма учасниками сумісної діяльності, та підтвердження ТОВ "Енерго-Трейд" факту підписання Директором ТОВ "Енерго-Трейд" В.В. Тарасюком Повідомлення про відкликання заперечень до Додаткової угоди № 4 від 13.12.2003, а також та намір ТОВ "Енерго-Трейд" керуватися домовленостями, зафіксованими в наявній редакції. Отже, вимоги ТОВ "Командос" про проведення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи вказаного Повідомлення ТОВ "Енерго-Трейд" від 14.12.2003 суд вважає безпідставними.

Апелянт вказує також на те, що Господарський суд м. Києва, приймаючи рішення від 06.10.2008 р., у порушенні п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 2 ст. 19 Конституції України самостійно змінив позовні вимоги на користь позивача, додавши до його вимоги слова "за компанією Бест Кволіті Інк.", внаслідок чого виніс рішення про наявність у позивача прав на 3 505 торгівельних місць, при цьому відбулось об’єднання позовних вимог без застосування ст. 58 ГПК України, порушення положень ст. 22 ГПК України про зміну позовних вимог, надання позовним вимогам майнового характеру без оплати їх державним митом. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) передбачено можливість допущення та виправлення описок в рішеннях та ухвалах суду. Так, статтею 89 ГПК України встановлено, що суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись вказаною нормою, Господарський суд м. Києва Ухвалою від 07.10.2008 р. по справі № 6/469 в порядку ст. 89 ГПК України виправив зазначену описку в пункті 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2008 р. по справі № 6/469.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянт не довів суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в підтвердження доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2008 р. по справі № 6/469 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, з дотримання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.