Позивач - ТОВ "Ветсинтез" - з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06березня 2009 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Інтертранслогістик" на користь ТОВ "Ветсинтез" відшкодування збитків в сумі 6991,50 дол. США за неналежне виконання зобов’язань за договором транспортного експедирування №0225Т від 25.02.2008 р. Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Відповідач - ТОВ "Інтертранслогістик"- у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2009 року у справі № 33/171-08 винесено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, тому доводи наведені заявником апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Повторно розглянувши матеріали справи, дослідивши викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими визнав, що 25.02.2008р. між ТОВ "Ветсинтез" ( Вантажоволодільцем) та ТОВ "Інтертранслогістик" (Експедитором) було укладено договір № 0225Т транспортного експедирування. У відповідності до умов договору експедитор надає вантажоволодільцю послуги транспортного експедирування по перевезенню вантажів залізничним транспортом. Пунктами 1.1.1;1.1.2 договору визначено, що відповідач в якості вантажовідправника здійснює відправку та приймання рухомого складу, здійснює оплату за перевезення та інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажів. У відповідності до умов договору вантажоволоділець повинен передати по акту експедитору вантаж та документи, що є додатком до залізничної накладної. 16.05.2008р. між сторонами було підписано акт № 0225Т/5 до договору № 0225Т від 25.02.2008р., яким підтверджено, що за період з 12.05.2008р. по 16.05.2008р. експедитором для вантажоволодільця згідно заявки № 9 була виконана відправка вантажу - медикаменти, не пойменовані в алфавіті зі станції Харків-Балашовський на станцію Ташкент-Товарний по рахунку - фактурі №292 від 12.05.2008р. на загальну суму 6471,29 грн. без ПДВ (ПДВ -509,07 грн.) В акті зазначено про відправку 1 вагону № 51801212 16.05.2008р., № накладної 44464059, вага вантажу 3.930 т. К оплаті слідує 6980,36 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків позивач посилається на те, що відповідачем було неналежним чином виконано умови договору, не було відвантажене все належне позивачу майно, ТОВ "Ветсинтез" не отримало від свого контрагента вартості недовантаженого товар, а саме 6991,50 дол. США, внаслідок чого діями відповідача йому заподіяно збитки.

Даючи оцінку матеріалам справи, в тому числі договору, укладеному між сторонами, господарський суд Харківської області зазначив, що позивачем не доведено жодним належним доказом факт того, що відповідачем не відвантажене все належне позивачу майно за спірним перевезенням. Навпаки, актом № 0225Т/5 підтверджено, що експедитором було виконано відправлення вантажу за призначенням та проведено відповідну оплату за послуги транспортного перевезення. Позивачем не доведено, які саме умови договору були порушені відповідачем при відправленні вантажу, чи був вантаж опломбованим, чи перевірявся позивачем при відправленні. Доказів на підтвердження того, що цей вантаж було здано відповідачем до перевезення у кількості, меншій ніж зазначено у транспортних документах, позивачем до суду не подано.

В позовній заяві позивач зазначає, що згідно з пакувальним листом до рахунку-фактури № 4 від 14.05.2008р. загальна кількість місць товару -376, вага брутто -3939 кг., вага тари - 72 кг, загальна вага нетто - 3858 кг., в той час як в акті № 0225Т/5 до договору № 0225Т від 25.02.2008р. зазначено про відправлення вантажу вагою 3,930 тн. Фактично матеріалами справи встановлено, що за дорожньою відомістю № 43440503 до перевезення залізничним транспортом було здано, прийнято до відправки та відправлено 376 місць товару загальною вагою 4930 кг. За таких обставин, твердження позивача про не відвантаження його майна відповідачем у визначеній кількості, не підтверджується матеріалами справи.

Даючи оцінку наданим позивачем до справи доказам, господарський суд області суд визнав необхідним зазначити наступне.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів установлено статтями 130 і 133 Статуту Залізниць. При цьому накладна, вантажна (квитанція про приймання вантажу до перевезення), багажна, вантажно-багажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі. Але позивачем не подано до суду оригіналів вищевказаних документів.

Крім того, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту Залізниць України. Стаття 129 Статуту та пункт 2 Правил складання актів містять перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач чи відправник вантажу. Форму такого акта визначено у додатку 1 до Правил складання актів. Комерційні акти у міжнародних перевезеннях складаються відповідно до угод про міжнародне сполучення. Позивачем не подано до матеріалів справи комерційного акту, який є єдиним документом, що може підтверджувати невідповідність маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. За таких обставин, факт невідповідності кількості вантажу кількості, заявленій до перевезення, не підтверджений позивачем у встановленому законом порядку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, а в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, останній згідно вимог ст. 611 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Позивач, обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків, посилається на неналежне виконання останнім взятих на себе за договором зобов'язань. Суд визнав це твердження безпідставним та не підтвердженим належними доказами, оскільки позивачем не доведене невиконання або неналежне виконання відповідачем покладених на нього умовами договору обов'язків, не наведено підстав в обґрунтування стягнення збитків, а саме прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і розміром завданих збитків та наявності вини відповідача.

Відповідно до ст. 614 ЦК України та ст. 218 Господарського кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки суд не знайшов в діях відповідача вини, вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 6991,50 дол. США, на його думку, не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43, 112- 114 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.

В обґрунтування своїх як позовних, так і апеляційних вимог вказує на те, що саме з вини відповідача йому завдані збитки у розмірі недоплати контрагентом позивача –МП "Санжар голд"( Республіка Узбекистан) - вартості товару, який за твердженням позивача не був одержаний останнім у повному обсязі. При цьому він посилається на лист директора МП "Санжар голд"без номера та дати, в якому останній повідомляє керівництво позивача про те, що товар по контракту № 04/04 від 10 квітня 2008 року цим підприємством був отриманий в контейнері № 518012120 із затримкою та не в повному обсязі. В зв’язку з цим контрагент позивача повідомив про те, що через вказані вище обставини він не доплатить оговорену інвойсом грошову суму, зменшивши її на 6.991,5 доларів США. При цьому він зазначив про додання до цього листа документи про розмитнення товару ( їх перелік не зазначений).

Системний аналіз матеріалів справи та прийнятого по ній рішення господарського суду Харківської області свідчить про те, що позивач дійсно не підтвердив належними та допустими доказами обґрунтованості та правомірності своїх вимог до відповідача.

Викладені ним як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводи базуються на власному та довільному тлумаченні позивачем норм чинного законодавства України та положень укладеного між сторонами у справі договору від 25 лютого 2008 року № 02225Т транспортного експедирування стосовно відповідальності відповідача. Стверджуючи про те, що саме відповідач, як експедитор, відповідно до пунктів 4.1 та 4.8 цього договору повинен нести відповідальність за нібито завдані позивачу збитки, позивач не звернув належної уваги на пункт 4.11 цього договору, згідно з яким відповідач ( як експедитор) не несе відповідальності за збитки, які виникли у позивача ( як вантажоволодільця) в результаті невиконання умов договору та вимог законодавства України.

Разом з тим підписанням акту виконаних робіт від 16 травня 2008 року позивач фактично підтвердив виконання відповідачем покладених на нього обов’язків, за якими він забезпечив відправлення у вагоні № 51801212 належного позивачу товару, згідно з чим позивач визнав за собою обов’язок оплатити відповідачу вартість наданих останнім послуг у розмірі 6980,36 гривень.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись із обґрунтованими висновками господарського суду Харківської області, приймає до уваги те, що перевезення товарів, організацією якої в інтересах позивача займався відповідач, здійснювалося з території України на територію Республіки Узбекистан, тобто в порядку прямого міжнародного залізничного сполучення. Останній регламентується відповідною Угодою від 1 листопада 1951 року( зі змінами від 1 січня 1998 року, 1 березня та 1 липня 2005 року), учасниками якої являються як Україна, так і Республіка Узбекистан. Положеннями цієї Угоди ( і насамперед статтями 17 та 18) визначені умови та порядок видачі вантажу та складання комерційного акту у передбачених цими пунктами випадках ( і в тому числі при недостачі вантажу. Проте надані позивачем документи достовірно не свідчать про дійсність факту недостачі та правомірності відмови його контрагента –МП "Санжар голд"- від оплати доставленого на станцію "Ташкент - товарний"на адресу цього підприємства вказаного у залізничних документах товару, перевозка якого здійснювалася в опломбованому контейнері. Надані позивачем копії документів, які нібито були одержані ним від свого контрагента, не свідчать про наявність фактів порушення умов перевезення цього контейнеру у вказаному вище вагоні.

Для забезпечення всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх обставин справи, при розгляді апеляційної скарги позивача останній був зобов’язаний надати свої документально обґрунтовані пояснення з питань, вказаних у ухвалі від 27 квітня 2009 року. Проте позивач не забезпечив виконання цих вимог і будь-яких інших належних доказів ( ніж зазначених у позовній заяві) порушень з боку відповідача, він не надав.